Доступ абонентських систем до загального середовища передачі

Ефективність взаємодії абонентських систем у рамках локальної комп’ютерної мережі значною мірою визначається використовуваним правилом доступу до спільного середовища передачі у мережах із шинною і кільцевою топологіями або до концентратора в дерево - та зіркоподібних мережах. Правило, згідно з яким організується доступ абонентських систем до середовища передачі, називається методомдоступу. Як критерій ефективності методу доступу найчастіше розглядається час доступу до середовища передачі – проміжок часу між появою запиту на передачу даних і власне початком передачі інформації. Значення цього параметра залежить від ряду факторів, зокрема від топології мережі, використовуваного методу доступу, способу керування мережею. Через різноманітність локальних мереж і вимог до них не можна назвати універсальний метод доступу, ефективний у всіх випадках. Кожен з відомих методів доступу має свої певні переваги і недоліки.

Залежно від використовуваного методу доступу розрізняють мережі з детермінованим і випадковим доступом. Детермінований доступ припускає наявність певного алгоритму, відповідно до якого абонентській системі надається доступ до середовища передачі. Наприклад, в мережі з централізованим керуванням спеціальна (моніторна) підсистема може послідовно опитувати кожну з абонентських систем і надавати право передачі інформації першій абонентській системі, яка надсилає запит на передачу даних. Після цього буде опитана наступна абонентська система і т. д. Для нормального функціонування мережі потрібно, щоб вона не перебувала в режимі насичення, тобто навантаження на мережу не повинні перевищувати її пропускну здатність. У цьому разі можна визначити мінімальне і максимальне значення часу очікування початку передачі інформації. Мінімальний час очікування залежить від тривалості опитування абонентських систем щодо передачі інформації. Зі збільшенням інтенсивності інформаційного потоку знижується відношення часу опитування до всього часу передачі інформації. Максимальне значення часу очікування є фіксованим і визначається за умови повного навантаження мережі, тобто коли кожна абонентська система готова передавати інформацію. При цьому передбачається, що наступний запит на передачу інформації в певній абонентській системі з’являється після обслуговування чергового запиту. Можливість установлення гарантованого часу доступу є досить значним чинником за роботи у режимі реального часу. Загалом, методи детермінованого доступу дають можливість враховувати особливості топології мережі та характер інформації, що передається, забезпечуючи найбільш ефективне використання передавального середовища.

Методи випадкового доступу простіші в реалізації, тому що не потребують передачі спеціальної керуючої інформації. Вони ефективніші у разі обміну короткими повідомленнями і за низького завантаження моноканалу, оскільки доступ до передавального середовища здійснюється практично без додаткових затримок. Методи детермінованого доступу є кращими під час обміну довгими повідомленнями і при підвищеному рівні завантаження моноканалу. Вони дають можливість у разі потреби організувати пріоритетну передачу повідомлень.