Кільцеві мережі

Кільцева мережа (рис. 2.19) характеризується наявністю замкнутого односпрямованого каналу передачі даних у вигляді кільця або петлі. У такому разі інформація передається послідовно між адаптерами абонентських систем, поки не буде прийнята абонентською системою-одержувачем. Керування роботою кільцевої мережі здійснюється централізовано — спеціальною моніторною системою або децентралізовано — через розподіл функцій керування між усіма абонентськими системами.

Рис. 2.19. Кільцева топологія мережі,

де: АС – абонентська система

Один із значних недоліків кільцевої мережі — вихід її з ладу у разі розриву кільця — найчастіше усувається шляхом використання «подвійного» кільця. Для цього до локальної мережі вводять додаткові лінії зв’язку і пристрої реконфігурації. На рис. 2.20 показано схему перемикання з одного кільця на інше у разі виходу з ладу одного із сегментів кільця.

Рис. 2.20. Перемикання кілець,

де: АС – абонентська система

При потребі може бути ізольована одна (рис. 2.21) або кілька абонентських систем.

Для підвищення надійності кільцевих структур використовуються так звані нерозривні комутатори, що дають змогу автоматично відключати непрацюючі комп’ютери або окремі сегменти мережі.

Рис. 2.21. Ізоляція робочих станцій,

де: АС – абонентська система

На рис. 2.22 зображено типову структуру кільцевої мережі з використанням нерозривного комутатора, вихідні контакти якого є нормально замкнутими, внаслідок чого утворюється внутрішнє кільце передачі інформації.

Рис. 2.22. Використання комутаторів у кільцевих мережах,

де: АС – абонентська система

Під час підключення до комутатора нового сегмента мережі розмикається відповідний роз’єм, підключаючи абонентську систему до кільця. І навпаки, при відключенні абонентської системи відповідний контакт комутатора замикається. Завдяки цьому, в будь-який момент можна відключити або підключити будь-яку абонентську систему без порушення цілісності кільця.