Б) відповідь на вірусні інфекції.

Віруси розмножуються всередині інфікованих клітин, тому головним засобом боротьби із розвинутою вірусною інфекцією є клітинний імунітет. Антитіла ефективні на тих стадіях, коли вірус ще не потрапив у клітину, вони нейтралізують вірус і запобігають його зв’язуванню з клітинами, тобто опосередкують протективний імунітет. На цьому принципі успішними є вакцинування проти вірусів корі, паротиту, поліомієліту. Антитіла виступають як допоміжний засіб для знищення вірусних залишків при клітинному імунітеті і можуть також сприяти комплемент-залежному лізису заражених клітин. Інтерферони a і b діють безпосередньо на вірус, а інтерферон-g активує як неспецифічний захист (макрофаги, природні кілери), так і клітинну імунну відповідь, а також прямо заважає реплікації вірусу в клітині. Знищення заражених клітин виконують макрофаги, природні кілери і цитотоксичні Т лімфоцити.

Імунізація мертвим вірусом призводить до утворення тільки гуморального імунітету, в той час як одужання після вірусної інфекції призводить до утворення цитотоксичних клітин пам’яті. Велику проблему представляє швидка видозміна вірусів, що заважає створенню ефективних вакцин, наприклад, проти вірусу грипу.