Особливості серіального видання, які обумовлюють специфіку виробничого процесу.

- Різнорідність контенту

- Оперативність підготовки видання до друку

- Обов’язковість і постійність вчасного виходу в світ

- Вплив на маси і сприяння швидкому поширенню інформації в суспільстві, а отже, відповідальність за точність і компетентність

* Ці чотири особливості обумовлюють потребу в галузевому плануванні роботи редакції та постійному тематичному плануванні.

- Періодичне видання в цілому розраховане на тривалий (безкінечний) вихід у світ, але кожен номер застаріває дуже швидко: як кажуть, вчорашня газета нікому не потрібна, а кожен номер доводиться починати з нуля (до певної міри це «сізіфова праця»)

- Творчий характер виробництва, журналістика – це інтелектуальний бізнес

- Вузька спеціалізація фахівців

* Все це означає, що процес керівництва редакцією має бути доволі гнучким: вибір горизонтальної моделі управління з максимальним делегуванням повноважень, індивідуальний підхід до підбирання і роботи з кадрами, відсутність перфекціонізму у вимогах, але точність у визначенні завдань і термінів виконання.

- Висока собівартість видання (якщо враховувати витрати на пошук, збір інформації, її опрацювання і публікування) і невисока ціна

* Редакції постійно перебувають у пошуку засобів, які б допомогли зробити видання самоокупним і дохідним. Це передплата, реклама, покращення контенту й оформлення, створення медіаконцернів. Усі ці засоби так чи інакше впливають на внутрішню й зовнішню структуру видання.

- Залежність від читача, розрахунок на постійний попит

* Книга розрахована на разовий попит читачів, завдання редакцій періодичних видань – не тільки знайти й зацікавити читача, а й утримувати його протягом тривалого часу. Тут багато залежить від концепції видання, від того, на який саме сегмент читацької аудиторії видавець розраховує від самого початку. Але в будь-якому випадку робота зі своїм читачем не припиняється ніколи. + Перспективність розвитку.

- Залежність від багатьох соціально-політичних реалій часу і намагання ЗМІ впливати на певні суспільні явища

* Ця особливість вимагає від видавців і редакторів газет і часописів, по-перше, налагодження професійної комунікації, по-друге, публічності, активного вияву громадянської позиції.

За великим рахунком, усі ці особливості вимагають чіткої системи планування: планування редакційної діяльності, планування публікацій, планування роботи з читачами, планування взаємодії з іншими ЗМІ, громадськістю, соціальними й державними інституціями, планування розвитку тощо.

Про необхідність планування говорив ще Д. Георгієв у своїй праці «Режисура газети»: «Головним двигуном в управлінні внутрішньою структурою газети є редакційне планування… Навіть у роботі з подієвою, непередбаченою інформацією, яка надійшла щойно, використовується плановий підхід: передбачаються і визначаються форми її опрацювання, місце розташування, особливості графічного оформлення. <…> Наскільки б різнорідним не був вихідний матеріал, він підпорядковується головній вимозі – газета повинна створюватися цілісною, гармонійною, визірнятися компетентністю змісту, пропорційністю компонентів, ціле направленістю впливу, динамічністю реалізації і перспективністю розвитку на тривалий період. Відповідно до цих вимог використовуються… галузеве планування, комплексний підхід, програмно-цільовий метод, метод імпровізації, перспективне планування і планування розвитку газети в цілому» [Георгієв, 63-64].

Види планів: довгостроковий (перспективний) і короткостроковий.

2. Галузеве планування роботи редакції.

Кожне видавництво має чітку структуру: редакція забезпечує фахове, літературне редагування, коректуру; виробничий відділ відповідає за художнє, технічне редагування, верстання; до економічного відділу зазвичай входять підрозділи збуту, маркетингу, бухгалтерія.

Структура редакції періодичного видання більш складна, оскільки доповнюється ще відділами, відповідальними не лише за редагування, а замовлення чи написання публікацій на певні теми. Застосовується так зване галузеве планування.

Галузеве планування – організація редакцій за тематико-галузевими відділами.

Оскільки, як ми вже зазначали, зміст періодичного видання надзвичайно різнобічний, а відповідальність за точність інформації доволі висока, то й визначаються підрозділи, які спеціалізуються на якійсь проблематиці, наприклад: відділ міжнародної політики, відділ економіки й бізнесу, відділ культури тощо. Кількість і напрямок таких відділів залежить від концепції видання і особливостей його жанрово-тематичного планування.

Планування організації внутрішньої та зовнішньої структури серіального видання.

У більшості випадків паралельно застосовуються кілька стратегій, наприклад: інформаційні, викривальні, просвітницькі. розважальні тощо.

Здійснюється за допомогою формування видавничого портфелю, сітки номера, графіку випуску видання на певний період.

Зазвичай потік публікацій, які проходять через видавництво й редакцію, надзвичайно великий. Якісь матеріали публікуються одразу, якісь відкладаються на потім; якість статті замовляються, якісь надходять без замовлення. Всі вони формують видавничий портфель, завдяки якому можна здійснювати як короткострокове, так і довгострокове планування.

Портфель видавничий (портфель видавництва) – сукупність творів, які а) надійшли до видавництва без замовлення, але розцінюються видавництвом як можливі чи бажані для публікування, б) надійшли до видавництва за замовленням, в) замовлені автору і очікуються видавництвом протягом певного часу, визначеного в договорі, г) прийняті видавництвом до видання і перебувають на різних етапах редакційного та видавничого процесів. Розрізняють: Портфель видавничий договірний, Портфель видавничий редакційний, Портфель видавничий виробничий, Портфель видавничий замовлень.

Портфель видавничий виробничий – сукупність оригіналів, які прийняті видавництвом до опрацювання і перебувають на виробничому етапі додрукарської підготовки видання.

Портфель видавничий договірний – сукупність творів, які а) виконані і подані у видавництво за договором замовлення, б) виконані і подані у видавництво без договору замовлення, прийняті видавництвом до друку і є об’єктом договірних відносин видавництва і автора (перекладача, упорядника, іншого видавництва).

Портфель видавничий замовлень – сукупність творів, які визнані у видавництві як бажані для опублікування і на які оформлено договір-замовлення.

Портфель видавничий редакційний – сукупність оригіналів, які прийняті видавництвом до опрацювання і перебувають на на етапі редакційної підготовки.

Портфель повідомлень – множина повідомлень, які ЗМІ отримав від авторів з метою публікування.

Сітка номера – детальний посторінковий план кожного випуску періодичного видання, у якому зазначається, де саме (на якій сторінці та частині сторінки) буде розташована кожна публікація, її тема, жанр, рубрика, автор, а також відповідальні за підготовку видавничого оригіналу фахівці (редактори, верстальник, коректор). (Додаток)

Графік виходу видання – це не деталізована сітка номерів на певний період. (Додаток).

Планування організації зовнішньої структури серіального видання пов’язане з поняттям ре дизайну.

Редизайн– зміна дизайну періодичного видання, яка виявляється в повному чи частковому оновленні його макету. Обумовлюється зміною обсягу чи періодичністю, зміною концепції, маркетинговими потребами (для привертання уваги читачів).

Загальнодержавні аналітичні газетні видання, літературно-художні, наукові часописи тяжіють не вдаються до ре дизайну. Постійністю макета і оформлення вони підкреслюють свої традиції, вік, розрахунок на певну постійну читацьку аудиторію.

Більшість популярних періодичних видань використовують редизайн переважно в маркетингових цілях із різною частотою (1-5 років).