ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА СЕРІАЛЬНОГО ВИДАННЯ

Визначення архітектонічного типу газети на стадії формування типологічної концепції та внутрішньої структури видання.

1. Загальний напрямок видання.

«Він лаконічно відображає тип видання, його місце в соціальній системі, основні тематичні розділи» (В.Е. Шевченко, «Режисура як спосіб подання фактів»).

Концепція видання (видавничого проекту)— опис тематики, споживчої цінності, цільової аудиторії, типологічних, стильових параметрів, особливостей матеріальної конструкції видання, його ключових вигод для споживачів і ефекту для видавництва.

Контент. Тематичне планування видання.

Уявлення про тематичне планування газети в історії журналістики з’явилось не одразу. Різні за змістом публікації розташовувались у хронологічному порядку (враховувалась послідовність подій або час надходження інформації до редакції) без виокремлення більш значимих тем; публікацій серйозних і розважального характеру тощо. Лише наприкінці XIX століття, коли з’явились нові жанри, нові теми, обсяг видань почав стрімко збільшуватись, виникла потреба в тематичному плануванні.

На сьогодні сформовані такі засоби тематичного планування: 1) поділ інформації за тематичними рівнями*; 2) акцентування і анонсування важливих тем**; 3) створення тематичних добірок, тематичних випусків, спецвипусків, газети в газеті***; 4) географічна локалізованість інформаційного потоку (регіональні, державного значення чи міжнародні події, а також джерела отримання інформації – внутрішні чи зовнішні); 5) чергування серйозних матеріалів і розважальних, а також позитивної і негативної інформації; 6) політична чи будь-яка інша інтерптерація (заангажованість); 7) упорядкування тематичного матеріалу за допомогою рубрик; 8) вибір стабільного чи пульсуючого тематичного планування (редакція може або дотримуватись чіткої послідовності викладу тем, наприклад: «Новини», «Політика», «Економіка» тощо, або корегувати сітку номера щоразу під нові блоки тем); 9) вибір між домінуванням загального тематичного напрямку чи зорієнтованістю на висвітлення багатьох різних тем.

*Поділ інформації за тематичними рівнями.

У газеті виокремлюються 5 тематичних рівнів («поверхів»), кількісне співвідношення яких неоднакове: 1) основна тематика виконує специфічну соціально-інформаційну функцію видання і визначає його місце в суспільстві. В журналах такої інформації повинно міститись близько 80 %; у щоденних газетах – близько 50 %; у тижневиках – близько третини; 2) додаткова тематика за змістом не суперечить основній, а доповнює її (хроніка, щоденні новини, репортажі, історичний досвід, економіка на фоні політики); 3) довідково-інформаційна тематика: довідники, реклама, добірки фактичної інформації, анонси, програми, кінофільми, прогнози погоди, гороскопи; 4) службова інформація (вказівки на продовження матеріалів, врізи, звернення від редакції, акції маркетингові, відомості про авторський і редакторський колектив, випускові дані тощо); 5) реклама і прихована реклама (10-15 % площі видання).

**Акцентування і анонсування важливих тем.

Здійснюється за допомогою 1) винесення публікації чи її частини на першу сторінку; 2) створення анонсу кількох найбільш резонансних повідомлень на першій сторінці (від Змісту анонс відрізняється тим, що має вибірковий характер); може містити не лише назву публікації, а й цитату з неї, коротку анотацію від редакції, ілюстрацію; 3) створення анонсу публікацій, які будуть у наступному номері (розташовується зазвичай на останній сторінці); 4) привабливе оформлення; 5) розташування публікацій у найбільш вигідних для сприймання місцях; 6) виділення під публікацію більшої площі; 7) доповнення врізом.

***Створення тематичних добірок, тематичних випусків, спецвипусків, газети в газеті.

Сторінка тематична− добірка чи публіцистична стаття, що займає цілу сторінку видання.

Добірка тематична − добірка матеріалів згрупованих за єдиною темою. Як правило, подається під загальним заголовком (шапкою) чирубрикою. Публікації, подані в межах добірки, можуть мати і власні заголовки.

Випуск газетний тематичний (газета в газеті) – тематична добірка, розміщена в газеті; має власний заголовок, макет, оформлення, нумерацію, періодичність, однак не є самостійним виданням.

Випуск газетний спеціальний− газетне видання, підготовлене з якоїсь нагоди виїзною або громадською редакцією основної газети з метою оперативного доведення необхідної інформації читачеві, що має назву основного видання і виходить протягом обмеженого часу із зазначенням поточного і валового номерів, року і дати.

**** Точність відображення інформації.Змістова ангажованість. Вона може бути 1) світоглядною; 2) стилістичною. Світоглядна ангажованість виявляється в політичній чи будь-якій іншій тенденційності: газета відверто демонструє свою прихильність до якоїсь партії чи суспільно-важливої ідеї. Більшість газет намагаються підкреслювати свою об’єктивність, відмежовуючи факти від коментарів (нині це часто відбивається на структурі самих публікацій і видання загалом), однак сам вибір матеріалу, стиль його представлення у виданні, заголовки, розміщення та інші засоби інтерпретування інформації свідчать про ангажованість. Саме по собі це явище ні погане, ні добре. Так, для партійної преси, наприклад, це норма. Та й будь-яке інше видання концептуально може бути націлене на пропаганду, виховання, просвіту суспільства тощо. Ми знаємо з історії, та, на жаль, і сучасності, коли деякі газети поширювали точно брехливі повідомлення заради їхньої сенсаційності. Все залежить від типу видання, його концепції, обраної ним моделі журналістської діяльності. Саме від цього буде залежати, наскільки точно чи, навпаки, викривлено буде подаватися інформація. Видавцям, щоправда, потрібно не забувати про відповідальність (зупинити брехню з огляду на швидкість її поширення в сучасних ЗМІ дуже складно), а читачам варто навчитися вибірково ставитися до читання й критичного осмислення прочитаного.

Точність відображення фактів у виданні залежить і від деяких стильових нюансів. Так, часто люди нарікають, що отримана від них журналістом інформація спотворена в публікації. Таке спотворення може бути обумовлене кількома причинами: 1) навмисно, з метою підтасувати факти; 2) ненавмисно, під час редагування; 3) під час «пристосування» стилю отриманого повідомлення до стилю видання.

Жанрове планування (жанрова характеристика видання).

Історично саме розвиток жанрової системи публіцистики (виникнення інтерв’ю, репортажу, журналістського розслідування тощо) багато в чому визначив сучасне «обличчя» видання.

Трансформації жанрової системи публіцистики відбуваються постійно: деякі жанри стають більш популярними і більш вживаними, деякі – навпаки. На сьогодні відзначаються такі трансформації: 1) домінування інформаційних жанрів; 2) з’ява жанрів соціологічного спрямування (анкета, опитування, моніторинг); 3) мінімізація жанрів (міні-інтерв’ю, міні-рецензія, міні-коментар); 4) зникнення сатиричних художньо-публіцистичних жанрів (фейлетону, памфлету).

Вибір домінуючих жанрів для конкретного видання обумовлюється 1) читацьким запитом / модою; 2) складом творчого колективу (не кожен журналіст може написати нарис чи замітку, в журналістиці існують спеціалізації); 3) соціально-історичними чинниками; 3) призначенням інформації – проінформувати, розважити, проаналізувати; 4) типом видання.

Загалом, жанри мають врівноважуватись як у кількісному аспекті, так і у видовому (інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних). Однак аналіз сучасних газет засвідчує, що є кілька варіантів жанрового планування: 1) використовується вся палітра жанрів (зазвичай у газетах загальнодержавних загальнополітичних і великих за обсягом); 2) редакція обирає домінуючі жанри (наприклад: замітка, нарис, лист, або: замітка, стаття, коментар, інтерв’ю, життєва історія; як правило, так чинять у газетах спеціалізованих і регіональних); 3) формується індивідуальна жанрова модель, яка домінує в усіх публікаціях.

Зміни жанрової характеристики видання можливі, але, як зазначає В.Е. Шевченко, не повинні бути випадковими, інакше буде порушено зв’язок із читачами.