Маркування базового позначення

відомість робочих креслень основного комплекту за формою 1;

відомість документів, на які посилаються і які додаються, за формою 2;

відомість специфікацій (при наявності декількох специфікацій до схеми розташування в цьому основному комплекті) за формою 1;

умовні позначення, які не встановлені державними стандартами і значення яких не зазначені на інших аркушах основного комплекту робочих креслень;

загальні вказівки;

інші дані, які передбачені відповідними стандартами СПДБ.

Форма 1.

Відомість робочих креслень основного проекту

Відомість специфікацій

Вказівки щодо заповнення відомості робочих креслень

основного комплекту

у графі “АРКУШ” – порядковий номер аркуша основного комплекту робочих креслень;

у графі “Найменування” – найменування зображень, які вміщені на аркуші у повній відповідності з найменуванням, які наведені в основному надписі відповідного аркуша;

у графі “ПРИМІТКА” – додаткові відомості, наприклад, про зміни, які внесені в робочі креслення основного комплекту.

Вказівки щодо заповнення відомості специфікацій

У відомості специфікацій указують:

У графі “АРКУШ” – номер аркуша основного комплекту робочих креслень, на якому вміщена специфікація;

У графі "Найменування" - найменування специфікації у повній відповідності з її найменуванням, яке указано на креслені;

У графі "Примітка" - додаткові відомості, у т.ч. про зміни які вносять у специфікації.

Відомість документів, на які посилаються і які додаються, складають по розділах.

а) документи, на які посилаються;

б) документи, які додаються.

В розділі “Документи на які посилаються" включають такі документи, на які посилаються в робочих кресленнях:

а) креслення типових конструкцій, виробів і вузлів з зазначенням найменування і позначення серії, випусків;

б) стандарти, до складу яких включені креслення для виготовлення виробів, з зазначенням їх найменування і позначення.

Документи, на які посилаються, проектна організація видає замовнику тільки за окремим договором.

В розділі "Документи, які додаються”, включають документи,які розроблені в доповнення до робочих креслень основного комплекту.

Документами які додаються є:

а) робоча документація на будівельні вироби;

б) специфікація устаткування;

в) відомість потреби в матеріалах;

г) відомість обсягів будівельних і монтажних робіт;

д) локальні кошториси;

е) інші документація, яка передбачена відповідними стандартами СПБД.

Документи, які додаються, видаються проектною організацією замовнику одночасно з основним комплектом робочих креслень.

В загальних вказівках наводять:

а) підставу для розробки робочих креслень, наприклад, завдання на проектування, затверджений проект;

б) відмітку, яка прийнята в робочих кресленнях будинку або споруди умовно за нульову (як правило, наводять на архітектурно-будівельних кресленнях);

в) запис про наслідки перевірки на патентоздатність і патентну чистоту застосованих вперше або розроблених в проекті технологічних процесів, устаткування, приладів, конструкцій, матеріалів і виробів, а а також номери авторських свідоцтв і заявок, по яким прийняті рішення

про видачу авторських свідоцтв на винаходи, які використані в робочій документації;

г) запис про те, що технічні рішення, які прийняті в робочих кресленнях, відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил і забезпечують безпечну для життя і здоров'я людей експлуатацію об'єкта гри дотриманні заходів, що передбачені робочими кресленнями;

д) інші необхідні вказівки.

У загальних вказівках не слід повторювати технічні вимоги, які вміщені на інших аркушах основного комплекту робочих креслень, і давати опис технічних рішень, які прийняті в робочих кресленнях.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ РОБОЧИХ КРЕСЛЕНЬ І ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ

При виконанні робочої документації належить керуватись вимогами стандартів СПДБ, а також вимогами стандартів системи конструкторської документації (ЄСКД), які доповнюють і не суперечать стандартам СПДБ.

Креслення виконують в оптимальних масштабах з урахуванням їх складності і насиченості інформацією.

Масштаби на кресленнях, не позначають, за винятком креслень виробів і інших випадків, які передбачені у інших стандартах СПДБ.

Розмірну лінію на її перетині з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують засічками у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2-4 мм, які проводять з нахилом праворуч під кутом 45° до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні заступати за крайні виносні лінії на 1-3 мм.

При нанесені розмірного діаметра або радіуса у середині кола, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів і внутрішніх скруглень.

Скорочення слів в написах на кресленнях допускається у випадках які вказані у ГОСТ (2.316).

Координаційні осі.

Кожному окремому будинку чи споруді надають самостійну систему позначень координаційних осей.

Координаційні осі наносять на зображення тонкими шттрихпунктирними лініями з довгими штрихами, позначають арабськими цифрами і великими літерами українського алфавіту (за винятком літер: З, Е, І, Ї, Й, О, X, Ц, Щ, Ь) для документації, що буде застосовуватись в інших країнах СНД, в кружках діаметром 6-12 мм.

Пропуски в цифрованих літерних (крім вказаних) позначеннях координаційних осей не допускаються.

Цифрами позначають координаційні осі по стороні будинку і споруди з більшою кількістю осей. Якщо для позначення координаційних осей не достає літер алфавіту, наступні осі позначають двома літерами.
Приклад АА; ББ; ВВ.

Послідовність цифрових і літерних позначень координаційних осей приймають по плану зліва направо і знизу уверх.

Позначення координаційних осей, як правило, наносять по лівій і нижній стороні будинку і споруди. При незбігу координаційних осей протилежних сторін плану позначення цих осей у місцях розходження додатково наносять по верхній і (або) правій стороні.

Для окремих елементів, розташованими між координаційними осями основних несучих конструкцій, наносять додаткові осі і позначають їх у вигляді дробу, де в чисельнику указують позначення попередньої координаційної осі, а в знаменнику - додатковий порядковий номер в межах ділянки між суміжними координаційними осями.

На видах (фасадах), розрізах і перерізах відмітки розміщують на виносних лініях або лініях контуру у відповідності з рис.1.

Рис.1. Розміщення відміток на видах (фасадах), розрізах перерізах

На планах відмітки наносять в прямокутнику у відповідності з рис.2, за винятком випадків, коли є застереження у відповідних стандартах СПДЕ.

Рис.2. Розміщення відміток на планах

Рис.3. Зображення напрямку уклону на планах

Виносні написи до багатошарових конструкцій належить виконувати у відповідності з рис.4.

Примітка: Цифрами умовно позначена послідовність розташування шарів конструкцій і надпису на полицях ліній-виносок.

Рис.4. Виносні написи до багатошарових конструкцій

Номери позицій (марки елементів) наносять на полицях ліній-винесень, які проводять від зображення складових частин предмета, поруч із зображенням без лінії-винесення або в межах контурів зображених частин предмета у відповідності з рис.5.

Рис.5.Нанесення номерів позицій (марок елементів)

При дрібномасштабному зображенні лінії-винесення закінчують без стрілки і крапки.

Розмір шрифту для позначення координаційних осей і позицій (марок) повинен бути на один-два номери більше, ніж розмір шрифту, який прийнятий для розмірних чисел на тому самому кресленні.

Розрізи будинку або споруди позначають арабськими цифрами послідовно в межах основного комплекту робочих креслень.

Самостійна нумерація допускається тільки для розрізів окремих ділянок будинків, споруд або установок, всі креслення яких розміщені на одному аркуші або групі аркушів і якщо на цих кресленнях відсутні посилання на розрізи, які знаходяться на інших аркушах основного комплекту робочих креслень.

Допускається розрізи позначати великими літерами українського (російського) алфавіту.

Напрямок погляду для розрізу за планом будинку і споруди приймають, як правило, знизу угору і справа наліво.

Фрагменти планів, розрізів, фасадів, як правило, відмічають фігурною дужкою у відповідності з рис.6.

Під фігурною дужкою, а також над відповідним фрагментом наносять найменування і порядковий номер фрагменту. Якщо фрагмент міститься на іншому аркуші, то дають посилання на цей аркуш.

Рис.6. Позначення фрагменти планів, розрізів, фасадів

Зображення до осі симетрії симетричних планів і фасадів будинків і споруд, схем розташування елементів конструкцій, планів розташування технологічного, енергетичного, санітарно-технічного і іншого устаткування не допускається.

Якщо зображення (наприклад план) не вміщується аркуші прийнятого формату, то його поділяють на декілька ділянок, які розміщують на окремих аркушах. В цьому випадку на кожному аркуші, де показана ділянка зображення, наводять схему цілого зображення з необхідними координаційними осями і умовним позначенням (штриховкою) показаної на цьому аркуші ділянки зображення у відповідності з рис.7.

Рис.7. Показ зображення, яке не вміщується на плані.