Державне регулювання зайнятості

Державне регулювання зайнятості здійснюється з допомогою державної політики зайнятості – діяльності держави, спрямованої на регулювання елементів ринку праці для досягнення оптимального в конкретних соціально-економічних умовах рівня зайнятості, більш повної відповідності робочої сили та структури робочих місць, пом’якшення наслідків безробіття.

Основні завдання державної служби зайнятості:

• аналіз і прогноз попиту і пропозиції на робочу силу, інформування населення і державних органів управління про стан ринку праці;
• консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою;
• облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
• надання допомоги громадянам у підборі роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі працівників;
• проведення профорієнтації населення, насамперед молоді та незайнятих громадян;
• організація професійної підготовки й перепідготовки працівників, які звільняються, та інших категорій незайнятого населення;
• надання послуг з працевлаштування і професійної орієнтації працівникам, що звільняються і незайнятому населенню;
• реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі грошової;
• участь у підготовці перспективних і поточних державної й територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття;
• здійснення контролю за виконанням законодавства про зайнятість.

Основними шляхами покращення зайнятості і захисту безробітних є:

- функціонування бірж праці (центрів зайнятості населення);

- встановлення фондів для підтримки безробітних;

- організація перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних;

- виплата допомоги безробітним;

- розробка і реалізація державних програм зайнятості.