Література. 1. Погребенник Ф. Богдан Лепкий // Лепкий Б

1. Погребенник Ф. Богдан Лепкий // Лепкий Б. Твори: У 2 т. – К., 1997. – Т.1.

2. Лепкий Б. Твори: У 2 т. – К., 1991. – Т.1.

3. Шумило Н. Під знаком національної самобутності. – К., 2004.

4. Лепкий Б. Мотря. – К., 1998.

5. Богдан Лепкий – видатний український письменник: Збірник статей і матеріалів урочистої академії, присвяченої 120-річчю з дня народження письменника. – Тернопіль, 1993.

6. Жила С. Магнетичні поля суміжних мистецтв у процесі вивчення повісті Б.Лепкого “Мотря” // Укр. л-ра в загально освіт. школі. – 2006. – №5. – С. 2 – 8.

7. Бурковська Л. Про деякі особливості ідіостилю Б.Лепкого: (На матеріалі тетралогії “Мазепа”) // Укр. мова і л-ра в шк. – 2005. – №5. – С. 58 – 62.

8. Гриневич В. “Дай нам, боже вольними бути!”: (Аналіз образу Мазепи в романі Б.Лепкого “Мазепа”) // Укр. мова й л-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – №4. – С. 102 – 110.

9. Литвиненко Т. Історіософські аспекти пенталогії “Мазепа” // СіЧ. – 1997. – №11. – С. 31 – 33.

Культурно-історичні та світоглядно-естетичні орієнтири “Молодої Музи”

Становлення “Молодої Музи” як своєрідного явища вітчизняної літератури. Характер ліричного світовідчуття Б.Лепкого. Проблема вироблення “Молодою Музою” модерної поетичної мови.

“Молода Муза” - своєрідне явище вітчизняної літературно-філософської культури. Початок цієї групи як мистецької течії пов’язують із виходом журналу “Світ” (1906). У літературознавстві існують різні версії походження назви “Молода Муза”:

1) ідея назви належить О.Луцькому;

2) ідея належить Б.Лепкому;

3) назва виводиться з новели М.Яцківа “Доля молоденької музи”;

4) пояснюється аналогіями з “Молодою Польщею”, “Молодою Скандинавією”, “Молодою Німеччиною”, “Молодою Бельгією”.

“Молода Муза” - національна версія загальноєвропейського літературного руху, ознаками якого є: проголошення служіння красі, художня парадигма символізму.

Дослідник М.Ільницький називає “Молоду Музу” монопольним клубом, що збирався у львівській кав’ярні й об’єднував творчу молодь, яка працювала в різних галузях мистецтва (літератори Михайло Яцків, Петро Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Степан Чарнецький, Володимир Бирчак, Сидір Твердохліб, Остап Луцький, скульптор Михайло Паращук, художник Іван Северин, історик Михайло Рудницький та інші).

Новітні пошуки в царині фонічного оформлення та ритмічної організації поезії притаманні ліриціВасиля Миколайовича Пачовського(1878 - 1942). Основний зміст першої збірки “Розсипані перла” (1901) - нещаслива любов до зрадливої дівчини. У віршах домінує журливий тон, пронизливі звороти з народної поезії, звеличення кохання. Автор декларує новітнє розуміння власної творчості: “То є штука, я не пхаю ту ідей”. Збірка “На стоці гір“ (1907) ілюструє розгортання гендерного дискурсу поезії Пачовського. Тексти “Жіночий храм”, “Українській дівчині” та інші - це справжні антифемінні декларації, цинічні напади на жіноцтво. Миттєва насолода, яку дарує “жіночий храм”, має руйнівну силу, нищить ідеали та нівечить душу. В еротичній ліриці Василя Пачовського жінка-самиця позбавлена гідності, а кохання - це тільки вияв лібідоальних потягів. М.Євшан писав: “Таким способом прийшов до того, що признав у любові тільки саме задоволення пристрасти та почав співати не так, як треба. Бо був Пачовський ще й поетом національним”. Молодомузівці намагалися спиратися не на традиції побутового етнографізму, а на містичний світогляд народу, символіку козацького бароко, ідеї Г.Сковороди. Спробами здійснити синтез філософського та міфологічного начала в дусі ідей модерністичного мистецтва були збірка “Ладі й Марені терновий огонь мій”, драматичні поеми “Сон української ночі”, “Сонце Руїни”, “Золоті ворота”, поема “Князь Лаборець”. Так, у драмі “Сонце Руїни” митець утілює нові душевні настрої, осмислює всесвітню місію українського народу в аспекті богобудівничих шукань. Прагнення відтворити цілісну картину світу, далеке від конфесій питання про першопричини світу й місце громадського життя в ньому спрямовують автора в коло давньослов’янської міфологічної поетики. Україна для Пачовського - це насамперед самосвідома, духовно зріла нація, що пам’ятає героїчне минуле, шанує великих особистостей, має високорозвинену національну гордість. Однак авторський задум, високий злет духу здебільшого не знаходив органічного втілення в адекватні мистецькі форми.

Відірваною від національного ґрунту, міфологічних джерел рідної культури була поезія Петра Сильвестровича Карманського(1878 - 1956). Названий сучасниками поетом надсмутку, Карманський увійшов у літературу віршованою містифікацією в стилі Гете, Шатобріяна та Франка - збіркою “З теки самовбивці” (1899). Світ збірок “Ой люлі, смутку”, “Блудні вогні” сповнений планетарної туги але й розтиражованих штампів як свідчення творчої стагнації. Екзотизм реалій лірики Карманського (іриси, пасифлори, туберози, туї), риторичність стилю та абстрактність викладу не сприяють вияву в ній “дійсного чуття”, про яке як іманентну властивість поезії говорив І.Франко.

Творчість молодомузівців утверджувала екзальтоване передчуття “нових часів”; містичне відчуття новизни світовідкриття; віру в новітніх художньо-філософських пророків. Вона була спробою побачити життя через нестійке “я”, у ній відчувалося бажання подивитися на вічність крізь миттєве “тут-тепер”. Молодомузівці прагнули завоювати україномовній літературі інтелігентного читача, відмовляючись від громадських гасел.

Питання для повторення

1. Прокоментуйте походження назви “Молода Муза”.

2. Охарактеризуйте естетичну платформу молодомузівців.

3. У чому, на Ваш погляд, полягає специфіка поетичної творчості Богдана Лепкого в контексті художніх пошуків “Молодої Музи”?