Поетична творчість Осипа Маковея

Жанрова система поезії О.Маковея. Розвиток історичної тематики.

Осип Степанович Маковей відомий в історії української літератури як прозаїк, видавець, редактор та поет. Осип Маковей активно обстоював національну ідентичність українства як самодостатньої європейської нації, усвідомлюючи необхідність максимальної консолідації інтелектуальних сил навколо національної ідеї. Поетичним дебютом О.Маковея став переклад вірша Г.Гейне “Посланець”. Починаючи з 1883 року О.Маковей працює журналістом у виданнях “Буковина”, “Діло”, “Зоря”, “Літературно-науковий вісник” (разом з І.Франком та В.Гнатюком), поєднуючи публіцистичну, редакторську, літературну діяльність. Із метою розширення художніх обріїв вітчизняного письменства поет звертається до перекладів творів Г.Сенкевича, В.Гаршина, К.Мейера та інших. Художній доробок О.Маковея позначений жанрово-тематичною поліфонічністю. Серед найвагоміших прижиттєвих видання його творів слід назвати збірки “Поезія” (1895), “Подорож до Києва” (1897), цикл віршів “Гірські думи” (1899), повість “Залісся” (1897), збірки оповідань “Наші знайомі” (1901), “Оповідання” (1904), історичну повість “Ярошенко (1905), збірку нарисів “Кроваве поле” (1921), доробок сатиричних нарисів “Прижмуреним оком” (1923). Перша поетична збіркаОсипа Маковея“Поезія” (Львів, 1895) засвідчила українознавчий вимір художнього світу митця. Зачинний цикл “Думи та образки” окреслює поетове розуміння призначення власного слова. У заспіві О.Маковей зазначає, що поетична нива Галичини “градом збита”, але є надія на майбутній урожай. Громадянським пафосом та патріотичним звучанням відзначаються поезії, друковані в 1890 - 1891 рр. у сатиричному журналі “Зеркало”. Так, у “Пісні аргонавтів” висміюються псевдопатріоти, здатні на любов до свого краю тільки здалеку.

Як і Б.Лепкий, О.Олесь, О.Маковей звертається до героїки княжої доби. Наприклад, у вірші “Боян” поетично осмислено величну постать співця, пісня якого веде на бій “помститись на Русі ворогах”.

Розвиток історичної тематики, висвітлення минулого України в різних аспектах у поєднанні з багатством зображально-виражальних засобів - риси збірки О.Маковея “Подорож до Києва” (1897). Це видання виникло внаслідок напівлегального перебування поета, тоді редактора чернівецького альманаху “Буковина”, на Київщині з метою розширення культурних зв’язків із наддніпрянцями. Основний мотив збірки - несприйняття поділу України, розділеної “граничними стовпами, жандармами і вартами”. У поезії “Розмова з могилою” розгортається традиційний для романтичної лірики мотив світової скорботи. Саме через образ могили у вітчизняній поезії імпліцитно (без прямого словесного вираження) набула вияву байронічна течія. Наслідуючи традиції поетів-романтиків І половини ХІХ століття (А.Метлинського, М.Костомарова, Т.Шевченка), О.Маковей обирає композиційний прийом художньої антитези, дорікаючи сучасникам за романтичні зітхання, непрактичність, не бачить перспектив відродження колишньої козацької слави. На відміну від романтиків, автор надає віршеві публіцистично-іронічного звучання.

Поезія “Мати городів руських” - це своєрідна подорож в історію України. Кожен катрен поезії охоплює певний хронологічний вимір - від часів заснування Києва до правління Богдана Хмельницького. У центрі уваги О.Маковея перебувають негативні риси вдачі киян (нестача державного розуму, схильність до бійок та пияцтва, утрата побожності). Ідейний зміст поезії розкривається шляхом метаморфози: колишня “мати городів” “за Москаля віддалася”, стала українцям мачухою. У поетичному фейлетоні “Кияни” автор уболіває через асиміляцію українства, розгортаючи мотив пошуків українців у Києві. О.Маковей подібно до В.Самійленка подає галерею сатиричних персонажів - запічних патріотів (поезія “В Лаврі”). Художнє уславлення вітчизняної історії іронічно розгортається через поетично піднесений прийом зображення побутових реалій. Наприклад, у вірші “В дорозі” ліричний герой захоплений тим, що знайшов першу “українську річ” - борщ. В іронічному дискурсі постає історична пісня, присвячена Б.Хмельницькому “Гей, не дивуйтеся, добрії люде”. Звернення до фольклорного тексту є своєрідною алюзією, відгуком на сучасне життя України: “Гей, не дивуйтеся, добрії люде, / що на Україні повстало: / Вас темних цілі міліони є всюди, / А мудрих між вами замало”.

Загострене публіцистичне спрямування мають казки О.Маковея “Принципіально”, “Дніпро”, “На Лисій Горі“. Наприклад, у творі “На Лисій Горі” іронічно оброблено сюжет “вечорниці відьом”: подано подробиці чарування малоросійських парубків у “благонадьожних” чиновників за допомогою “кадила, рублів і орденів”.

Своєрідним ідейно-емоційним нервом збірки “Подорож до Києва” постає алегорична візія “Воскресіння” - утілення поетового болю за зросійщену Україну. Національні мотиви визначили зміст лірики початку ХХ століття (“Українським мученикам”, “Гайдамацька пісня”, “Рідна земля”). Поезії 1914 – 1918 років передають враження О.Маковея, мобілізованого до війська, розкривають братовбивчу сутність війни (“Брати”, “Героям”, “Похід”, “Ще ми край свій...”, “Пісні з поля”, “Жовняр за плугом”).

О.Маковей відомий як творець стрілецької пісні (“Стрілецький марш”). Політичний ідеал митця реалізується не тільки шляхом декларованих національно-державницьких гасел, а й утілюється в колірній гамі поезій (барви державної символіки).

Отже, жанрова система поезії О.Маковея охоплює вірші пісенного складу (“Тихий сон по горах ходить”); веснянки (“Сиплються квіти із вишні”); думки (“Мені здається я не жив”, “Я ще не старий”); сатиричні поеми (“Ревун”); марші (“Ми гайдамаки”, “В горах грім гуде”, “Стрілецький марш”); елегії (“Коли помрем і заростем квітами”); поетичні візії (“Воскресіння”).

Питання для повторення

1.Охарактеризуйте жанрову систему поетичної творчості О.Маковея.

2. Чи можна говорити про національно-визвольний пафос лірики поета?

3. У чому особливості поезій О.Маковея історичного циклу?