Методика конструювання навчальної програми

Навчальні програми визначають обсяг знань, умінь і навичок, які здобуваються при засвоєнні будь-якого предмета, що й у якій послідовності повинні вивчати.

Під навчальним предметом розуміють педагогічно адаптований зміст основ будь-якої галузі науки або практичної діяльності.

Всі навчальні предмети діляться на цикли: загальтехнічні, професійно орієнтовані, спеціальні й т.п.

Все це дозволяє при професійному навчанні визначити два типи навчальних предметів:

1. Предмети із провідним компонентом “наукові знання” тобто ті, які вивчають основи наук (“фізика”, “хімія”, “вища математика” і деякі інші).

2. Навчальні предмети із провідним компонентом “способи діяльності” (“допуск і технічні виміри”, “матеріали й технологія ”, “електротехніка”, і ін.).

Специфіка кожного із цих предметів відображається у всіх галузях процесу навчання. У навчальних предметах із провідними компонентами “наукові знання” подання нової навчальної інформації відбувається з використанням різних методів навчання. Тут можуть бути присутні у великому обсязі засобу наочності. У навчальних предметах із провідним компонентом “способи діяльності” ознайомлення з новим матеріалом відбувається найбільш часте за допомогою розповіді й показу (демонстраційного експерименту).

Таким чином, залежно від провідної навчальної мети типологія навчальних предметів вимагає різного підходу до проведення процесу навчання.

Кожна навчальна програма складається із трьох компонентів: пояснювальної записки, зведено-тематичного плану й тексту окремих тим.

Пояснювальна записка вказує мету вивчення навчальні дисципліни, взаємозв'язок її з іншими дисциплінами. У пояснювальній записці також повідомляється, що й у якому напрямку викладач може змінювати в змісті програми й у якому обсязі. Зведено-тематичний план визначає послідовність розглядання окремих тим і кількість відведених на них годин. Розподіл теми на окремі уроки може виконувати безпосередньо сам інженер-педагог.

Навчальний матеріал навчальної програми може бути розташований лінійно або концентрично. У першому випадку навчальний матеріал йде один за одним без особливого повторення, створюючи ланцюг взаємозалежних понять і положень, таке його розташування заощаджує навчальний час, але не створює умов для його розширення й поглиблення.

Концентрична побудова навчального матеріалу використовується в тому випадку, якщо ті або інші поняття або закони не можуть бути відразу розкриті в повному обсязі з потрібною глибиною.

Зміст програми більшості навчальних предметів складається з таких основних груп:

· Техніка: теоретичні основи й робота оснащення, засобу виробництва (верстаты, преси, інші машини й механізми), а також знаряддя роботи (інструменти, пристосування й інше);

· Технологія: теоретичні основи технологічних процесів і загальної технології, техніка безпеки, гігієна й виробнича санітарія, протипожежна техніка;

· Сировина й матеріали: фізичні, механічні, хімічні й інші властивості сировини й матеріалу;

· Організація й економіка виробництва.

Такий розподіл навчального матеріалу носить досить умовний характер тому, що майже в кожній темі будь-якої навчальної дисципліни можна знайти різний за змістом матеріал і в різних співвідношеннях. Разом з тим треба відзначити, що всі ці групи навчального матеріалу характерні для кожної професії.

Загальтехнічні (професійно-орієнтовані) і спеціальні (професійні) предмети містять у собі значний обсяг розрахунково-графічного матеріалу: креслення, схеми, малюнки, графіки, таблиці.

Систему понять групи “техніка” можна викладати по такій структурі:

1. функціональне призначення;

2. конструктивні особливості;

3. кількісні характеристики (продуктивність, потужність і ін.);

4. режими роботи (послідовність налагодження й експлуатації, режим х.р й робочих циклів і ін.);

5. сфера використання й умови експлуатації;

6. умовне графічне зображення й функціональна схема;

7. перспективи вдосконалення конструкції.

Формування знань про технологічні процеси протікає в такій послідовності:

· Функціональне призначення;

· Морфологічна структура;

· Об'єкти, які підлягають обробці;

· Кількісні і якісні характеристики;

· Схема виконання процесу;

· Сфера використання;

· Соціально-екологічний супровід;

· Перспективи вдосконалення.

Аналіз змісту навчання в середніх ПТЗН дозволяє визначити три види політехнічних знань і вмінь, які відповідають етапам трудового процесу:

Конструктивно-технічні знання й уміння – це розумова побудова образа того виробу, яким треба буде виготовити в майбутньому. Створення образа предмета відбувається на підставі синтезу знань із таких навчальних дисциплін, як “Креслення”, “Спеціальна технологія”, “Виробниче навчання”.

Другий етап – це придбання організаційно-технологічних знань і вмінь: планування й програмування ходу технологічного процесу, визначення способу й характеру трудових дій, вибір предметів праці – заготівлі, інструмента, пристосувань, вивчення технічних якостей матеріалу заготівлі й т.п.. Ці знання й уміння формуються головним чином за допомогою таких навчальних предметів, як “Спеціальна технологія”, “Виробниче навчання”, а також за рахунок загальтехнічних (професійно-орієнтованих) і спеціальних (професійних) дисциплін.

Методика конструювання програми професійної підготовки.

Професійна підготовка як один з компонентів змісту світи спрямована на формування вмінь здійснювати певні види професійної діяльності, розвиток професійного інтересу й професійних здатностей і якостей особистості.

Основними елементами її є теоретичне й практичне навчання, а також навчальне проектування.

В Україні в 1999 році розроблений стандарт Вищої освіти, що визначив основні поняття педагогіки вищої освіти.

Відповідно до цього документа, знання – це результат пізнання діяльності, її перевірене суспільною практикою й логічно впорядковане відображення у свідомості людини. Знання - категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною й практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, подань і образів, орієнтованій основі діяльності, що має певний обсяг і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді вмінь виконувати певні фізичні або розумові дії.

Уміння - підрозділяються у свою чергу на предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні й знаково-розумові .

Предметно-практичні - уміння виконувати дії по переміщенню об'єктів у просторі, зміні їхньої форми. Головну роль у виконанні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, які відображають просторові, фізичні й інші властивості предметів і забезпечують керівництво робочими переміщеннями у відповідності із властивостями об'єкта й заданою діяльністю.

Предметно-розумові - уміння з виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності розвитий системи подань і здатністю розумової діяльності (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння).

Знаково-розумові - уміння з розумового виконання операцій зі знаками й знаковими системами. Наприклад, дії, які необхідні для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло завдань в узагальненому виді.

Знаково-практичні – уміння з розумового виконання операцій зі знаковими системами. Приклади цих дій наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4. - Характеристика й приклади різних умінь

Як видно з наведених формулювань, знання й уміння так чи інакше пов'язані з виконанням певних дій, вони нерозривні й взаємозалежні, без знань не можуть бути сформовані вміння, як і знання без підкріплення вміннями не мають змісту.

По суті, теоретична (розумова) діяльність формулюється в рамках теоретичного навчання, а практична - у рамках практичного навчання.

Відмінність теоретичного навчання від практичного полягає в тім, що в рамках теоретичного навчання вивчається результат процесу пізнання, виходячи з того, що знання засвоюються незалежно від процесу їхнього одержання. У практичному навчанні важливий процес одержання продукту, тому що без показу й відповідно засвоєння трудових операцій, прийомів і процесів не можуть бути сформовані практичні вміння.

Крім того, відмінність теоретичного й практичного навчання пов'язане з тим, що результатом теоретичного навчання є ідеальні об'єкти або вміння здійснювати теоретичну (розумову) діяльність, а практичного - матеріальні об'єкти або вміння виконувати практичну діяльність, одержуючи матеріальний продукт.

Ціль професійної підготовки - це формування вмінь здійснювати виробничий процес у галузі. Узагальненим об'єктом діяльності при цьому є галузь промислового виробництва і її виробничий процес.

Виробничим процесом називається сукупність основних технологічних процесів і перетворень, а також трудових дій людини. Іншими словами, виробничий процес включає як трудовий, так і технологічний процеси.

Об'єктом вивчення теоретичного вивчення є технологічний процес, а практичного - трудовий. Відповідно до цього можна визначити мети теоретичного навчання фахівця технічного профілю.

Ціль теоретичного навчання - формування основних подань про сутність виробничого процесу, формування процесу понять і розумових дій з ними й розкриттю сутності, мети, завдань і змісту технологічних процесів, формування вмінь здійснювати розрахунок, прогнозування технологічних процесів.

Ціль практичного навчання - формування практичних умінь виконувати практичні дії.

Розглянемо методику формування програм теоретичного й практичного навчання.

Питання формування змісту професійної підготовки аналізувалися досить докладно в сучасній педагогічній літературі. На сьогоднішній день однієї з найпоширеніших концепцій формування структури теоретичного навчання професійної підготовки є концепція Лєдньова В.С., відповідно до якої набір навчальних курсів професійної підготовки формується на основі двох факторів структури об'єкта вивчення діяльності й структури діяльності. Як структура діяльності приймається професійна діяльність фахівців, що містить у собі проектування, технологію, наукові дослідження, організацію й керування. Як об'єкт вивчення приймається галузь народного господарства й складові її підоб’єкти, які лежать в основі даної професії.

Для визначення програми курсу професійної підготовки треба:

· визначити необхідну функціональну структуру професійної діяльності фахівця відповідно до рівня його кваліфікації;

· визначити структуру узагальненого об'єкта діяльності;

· виділити елементи сукупної структури професійної підготовки;

· розкрити докладно кожний з даних елементів.

· зупинимося докладно на понятті об'єкт вивчення або узагальнений об'єкт діяльності при формуванні професійної підготовки фахівців.

Як відзначалося раніше, у рамках професійного утворення як об'єкт вивчення приймається структура технологічного процесу або технологічної системи, що визначає область діяльності фахівця.

Будь-яке виробництво або його автономний елемент, аж до окремого технічного пристрою, можуть бути розглянуті з погляду їхньої технології, устаткування або техніки, організації й керування, економіки, охорони праці й техніки безпеки, правових норм, що використовуються в галузі й екології.

Взаємозв'язок структур професійної діяльності й об'єктів вивчення й визначає, в остаточному підсумку, узагальнену структуру професійно-технічного утворення. При цьому набір елементів сукупної структури залежить від рівня кваліфікації майбутнього фахівця.

Відповідно до розділів галузей і структурами змісту професійної діяльності виділяються й відповідні підгрупи навчального матеріалу.

При цьому залежно від професії, у зміст курсів професійної підготовки робітників включаються тільки ті розділи матеріалу, які охоплюють підоб’єкт вивчення, що лежить в основі професії.

При підготовці фахівців середньої ланки, дисципліни професійної підготовки трохи розширюються у зв'язку зі зміною діапазону діяльності й розширенням об'єкта вивчення й включають: загальну технологію, технологічну техніку, елементи розрахунків, необхідних для проектування, організацію керування й конкретну технологію.

У вузах спеціальні навчальні дисципліни коледжу розширюються за рахунок поглиблення їхніх теоретичних положень. Підготовка доповнюється поруч навчальним курсам, які властиві тільки вищим навчальним закладам. Серед них спецкурси техніки, технології, теоретичні основи проведення науково-дослідної роботи, поглиблені проектна й економічна підготовки.

Таким чином, визначаються одиниці (теми) програми професійної підготовки фахівців. Для формування навчальної програми необхідно не тільки виділити необхідні елементи, але й зв'язати їх у необхідну систему, визначивши логіку й послідовність вивчення. Даний етап закономірно продовжує аналіз професійної діяльності фахівців. Своєрідність побудови програм професійної підготовки полягає в тім, що їхньою початковою одиницею є нерозкрите ціле, що згодом розмежовується шляхом поглибленого вивчання його елементів. Такий тип побудови програм можна характеризувати як метод навчання по спіралі, коли на кожному з етапів заглиблюється й конкретизується подання про певні елементи професійної діяльності.

Така «спіраль» має кілька витків. Перший з них повинен представляти такий рівень, як, наприклад, «Введення в спеціальність». Тут розглядаються питання технології, техніки, організації й керування стосовно до всієї системи й формується вміння аналізувати систему на найпершому рівні її організації.

Другий виток спирали - це рівень технічних систем. Він допомагає розкрити техніко-технологічні основи організації й керування технічної системи (її конкретних елементів). У цьому випадку мова йде про підсистему.

Третій виток визначає вивчення підсистем і додаткове засвоєння систем керування, принципів експлуатації й ремонту окремих видів устаткування й агрегатів технічних систем. На цьому рівні діяльність спрацьовується у всіх деталях. Паралельно з технічним навчанням у програму професійної підготовки повинне входити й практичне навчання.

Основним змістом практичного навчання є формування сукупності вмінь і навичок виконувати й регулювати виконання трудових процесів, що включають операції, прийоми й дії, пов'язані із плануванням, підготовкою, здійсненням, контролем і обслуговуванням технічних систем і підсистем.

Відповідно до цього для побудови змісту практичного навчання треба: визначати характер трудових процесів, властивих даному виробництву, і структуру системи виробничого навчання. Таким чином, у підставі розглянутої системи лежить принцип групування складових частин змісту практичного навчання, визначення послідовності їхнього вивчення, що й становить програму виробничого навчання. Практичне навчання, а точніше його зміст і форми організації залежать від типу виробничого процесу, що лежить в основі професії.

Контрольні питання

1. Розташувати поняття в логічній послідовності: фахова освіта, професійна підготовка, теоретичне навчання, професійна освіта, практичне навчання.

2. Назвати наскрізні компоненти змісту освіти.

3. Чим відрізняються поняття фахова освіта й утворення в професійних навчальних закладах?

4. Що таке освітні рівні? Які освітні рівні існують в Україні й у яких навчальних закладах вони готуються?

5. Що таке освітньо-кваліфікаційний рівень? Які освітньо-кваліфікаційні рівні існують в Україні й у яких навчальних закладах вони готуються?

6. Що таке професія? Привести приклади найменувань професій у якій-небудь області техніки.

7. Що таке спеціальність? Привести приклади найменувань спеціальностей у якій-небудь області техніки.

8. Що таке кваліфікація? Привести приклади найменувань кваліфікацій у якій-небудь області техніки.

9. Назвіть види професійної діяльності.

10. Що таке кваліфікаційна характеристика й з яких розділів вона складається (для системи ПТЗН)?

11. Дайте характеристику видів діяльності робітника в області техніки.

12. Назвіть елементи структури загальноосвітньої діяльності,

13. Назвіть елементи структури професійної діяльності.

14. Опишіть методику аналізу професійної діяльності фахівця.

15. Назвіть перелік навчальних предметів загальноосвітньої підготовки, які формують пізнавальну діяльність.

16. Назвіть перелік навчальних предметів загальноосвітньої підготовки, які формують розумову діяльність.

17. Назвіть перелік навчальних предметів загальноосвітньої підготовки, які формують комунікативну діяльність.

18. Назвіть перелік навчальних предметів загальноосвітньої підготовки, які формують спрямованість особистості.

19. Назвіть перелік навчальних предметів загальноосвітньої підготовки, які формують трудову діяльність.

20. Назвіть перелік навчальних предметів загальноосвітньої підготовки, які формують естетичну спрямованість.

21. Назвіть соціально-економічні й гуманітарні дисципліни, які вивчає робітник.

22. Назвіть професійно-орієнтовані дисципліни, які вивчає робітник гірничого профілю.