Тема №9. Заходи безпеки при виконанні земляних робіт.

Загальні вимоги. Основними причинами травматизму під час проведення земляних робіт є: відсутність чи недостатнє кріплення ґрунту; перевищення критичної висоти розробки ґрунту без кріплення: порушення правил розробки кріплень; скочування по укосу брил ґрунту на робітників, які працюють у котлованах чи траншеях; рух транспортних засобів і механізмів у межах призми обвалень; недодержання безпечних методів навантаження ґрунту в транспортні засоби; недостатній нагляд за безпечним станом вибою, особливо в туман і нічний час; можливість падіння людей по укосу взимку внаслідок його обледеніння.

Земляні роботи виконують відповідно до ПВР і за наявності письмових дозволів від організацій, комунікації яких розміщені в зоні робіт, а також схем з вказівками про розміщення і глибину закладання комунікацій. Земляні роботи повинні бути максимально механізовані. Перед початком їх встановлюють знаки, що показують розміщення підземних комунікацій.

З наближенням до ліній цих комунікацій земляні роботи проводять під наглядом виконавця робіт, а якщо це електрокабелі, то і в присутності працівників електрогосподарства. Ґрунт у таких місцях розробляють землекопними лопатами обережно, без ударів. Не можна користуватися ломами і кирками.

Виявивши в процесі робіт непередбачені планом Підземні комунікації, споруди, вибухонебезпечні матеріали чи боєприпаси, земляні роботи треба припинити до з'ясування їхнього характеру і одержання відповідного дозволу.

Перед початком проведення земляних робіт на ділянках з можливим патогенним зараженням ґрунту (звалище, скотомогильники, кладовища) потрібно мати дозвіл органів Державного санітарного нагляду. Якщо можлива поява шкідливих газів, то робітників треба попередити і проінструктувати про засоби захисту від нього. Будівельні організації повинні бути забезпечені протигазами та індикаторами для визначення газу. У разі раптового виявлення газу роботи негайно припиняють і виводять робітників до повного усунення його. До початку проведення земляних робіт відводять поверхневі та ґрунтові води, відкачують їх або влаштовують дренажі. Викинутий з виїмки ґрунт розміщують не ближче ніж за 0,5 м від верхньої бровки котлованів. Для спускання і піднімання робітників у широких виїмках встановлюють драбинки завширшки не менш як 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою заввишки 15 см, а для вузьких траншей застосовують приставні драбини. Спускання робітників по розпірках кріплень заборонено. Всі виїмки треба обгороджувати на відстані 1 м від бровки, а вночі освітлювати, на огорожах треба встановлювати попереджувальні знаки і написи.

Встановлюють кріплення згори донизу по мірі розробки виїмок на глибину не більш як 0,5 м, а розбирають при засипанні виїмок — знизу догори.

Для переходу через канави будують місточки завширшки 0,6 м з поручнями заввишки 1 м і бортовою дошкою і освітленням.

Категорично забороняється розміщення різних машин, а також ведення будь-яких робіт у межах призми обвалення ґрунту. З настанням весни чи після опадів і обігрівання ґрунту розкріплення виїмок, зроблені взимку, перекріплюють заново. Якщо ґрунт підігрівають димовими газами, водою чи парою, треба захистити робітників від опіків. Не можна вести інші роботи до закінчення механізованих земляних робіт.

Заходи безпеки під час робіт у водонасичених і мерзлих ґрунтах. Ці роботи проводять відповідно до ПВР, де вказують способи видалення води, види кріплень стінок траншей і котлованів та способи розробки ґрунтів, що гарантують повну безпеку праці. У пливунах, вологих лесових ґрунтах, а також при інтенсивному припливі ґрунтових вод стінки виїмок укріплюють, забиваючи по їхніх контурах шпунтові стінки на глибину не менш як 0,75 м нижче від проектної відмітки дна виїмки.

У водонасичених ґрунтах виїмки розробляють заморожуванням окремими секціями у довжину, залишаючи між ними перемички з мерзлого ґрунту завтовшки понад 0,5 м. Взимку мерзлий ґрунт спочатку розморожують або підривають. Заглиблювати виїмки нижче від рівня промерзання без кріплення стінок не можна. Загальна глибина відкопування мерзлих ґрунтів без кріплення не повинна перевищувати 3,5 м. Робітники, які розробляють мерзлий ґрунт, забезпечуються окулярами в металевій оправі із сіткою.

Електропрогрівання ґрунту. Ділянки для електропрогрівання ґрунту обгороджують. Відстань між огорожею і контурами цієї ділянки не повинна бути меншою ніж 3 м. Обслуговувати електроустановки напругою до 1000 В можуть лише робітники, які мають посвідчення III кваліфікаційної групи.

Електроустановки для прогрівання ґрунту і бетону повинні бути захищені від струму короткого замикання, а також мати звукову та світлову сигналізації. Ці роботи слід вести під цілодобовим наглядом досвідчених чергових, які повинні працювати в діелектричних рукавицях, калошах і мати спеціальні прилади для вимірювання напруги. Електролінію від трансформатора до ділянки, що прогрівається, виконують з ізольованих проводів, а трансформатор заземлюють. Справність електропроводів перевіряють щодня і після кожного переміщення. Проводи не повинні торкатися землі, а підключають додаткові електроди, замінюють запобіжники , замірюють температуру при вимкнутому струмі. На території прогрівання вивішують попереджувальні таблички і написи. Температура ґрунту не повинна перевищувати 80°С.

Заходи безпеки під час розробки виїмок з укосами і вертикальними стінками. Види кріплень стінок. Виїмки у ґрунтах природної вологості чи без неї можна розробляти з вертикальними стінками без кріплення на глибину, м, не більш як: у насипних, піщаних і велико-обломкових ґрунтах — 1; у супіщаних — 1,25; у суглинках і глинах — 1,5.

В інших умовах виїмки можна влаштовувати з укосами чи вертикальними стінками, закріпленими на всю висоту. Крутість укосів (відношення глибини укосу до його закладання) котлованів, які розробляють без кріплень, визначають згідно з табл. 3.

Крутість укосу котлованів. Таблиця З

Примітка. У разі напластування різних видів ґрунтів крутість укосів для всіх пластів треба вибирати за найслабкішим ґрунтом.

Крутість укосу повинна бути такою, щоб запобігти обвалюванню ґрунту. На рис. 5 показано, як визначити крутість укосу К, що є відношенням його глибини Н до закладання а, причому глибина завжди дорівнює одиниці: К=Н/а.

Дані табл. З стосуються виїмок завглибшки не більш як 5 м і ґрунтів звичайної вологості. Крутість похилів виїмок завглибшки більше як 5 м встановлюють проектом. Виконувати роботи у зволожених ґрунтах можна тільки після вжиття застережних заходів проти обвалення, зокрема:

- майстер повинен старанно оглядати стан ґрунту перед початком кожної зміни і штучне обвалення його в місцях нависання або тріщин біля бровок та на укосах;

- тимчасово припиняти роботи у виїмці до осушення ґрунту, коли очевидна небезпека обвалення;

Рис. 5. Визначення крутості відкосів виїмок

- зменшувати крутість похилів на ділянках виїмки, де проводяться роботи;

- забороняти рух транспорту і механізмів поблизу верхніх бровок виїмок.

Про всі заходи вжиті проти обвалення ґрунту виконроб повинен скласти акт і зробити записи в журналі.

Робітникам, які працюють на укосах виїмок і насипів завглибшки понад 3 м і крутістю понад 1:1, а при вологій поверхні — на укосах крутістю понад 1:2, видають запобіжні пояси. У разі виявлення тріщин на укосах вживають заходів проти довільного обвалювання ґрунту і виводять робітників з небезпечних місць.

Щоб прискорити розробку ґрунту, іноді роблять підкопи. Що дуже небезпечно. Способи кріплення стінок виїмок обов'язково зазначають у проектах робіт. Якщо немає інвентарних і типових деталей для кріплення виїмок, то застосовують кріплення, виготовлені за індивідуальними проектами. Верхні дошки кріплень випускають над бровками не менш як на 15 см.

Під час розбирання кріплень обов'язково повинен бути присутній виконроб чи майстер. У місцях, де розбирання кріплень може спричинити пошкодження або обвалення суміжних споруд, а також у сипких і насичених водою ґрунтах кріплення можна частково або зовсім не розбирати.

За станом кріплень потрібно стежити систематично, а результати нагляду заносити в журнал робіт.

Рис. 6. Кріплення стінок траншей і котлованів:

а — інвентарне металеве кріплення траншеї конструкції; б — анкерне кріплення котловану; в — підкісне кріплення котловану; г — горизонтальне розпірне кріплення траншеї із зазорами; д — суцільне розпірне кріплення траншеї; е — план шпунтової огорожі. 1 — стояки; 2 — гвинт для розсування рам; 3 — розпірки; 4 — інвентарні щити; 5 — анкерна паля; 6 — дерев'яна відтяжка; 7 — горизонтальні дошки; 8 — підкіс; 9 — вертикальні дошки; 10 — підкладки; 11 — тимчасова прокладка; 12 — маякові палі; 13 — шпунтини.

Кріплення поділяють на такі види:

- інвентарне металеве (рис.6а), яке застосовують під час риття виїмок уздовж вертикальних укосів; виконують його встановленням готових інвентарних металевих або дерев'яних щитів, що розкріплюються різними інвентарними пристроями; інвентарні кріплення бувають різні і залежать від характеру роботи;

- анкерне кріплення (рис.6б) — надійне і дає змогу вільно, без перешкод, вести будівельні роботи у виїмках;

- підкісне кріплення (рис.6в), де замість анкерів і затяжок для розкріплення щитів застосовують відкоси, які вгорі впираються в стояки, а внизу — забиті в ґрунт клини;

- розпірне кріплення (рис. 6г,д) менш зручне, бо заважає працювати в розкріплених траншеях; воно полягає в тому, що разом із щитами або окремими дошками для їх розкріплення і щільного притискання до вертикальних стінок траншей встановлюють брущаті або круглі розпірки на відстані 1 м одна від одної по вертикалі і 1,5 м — по горизонталі; розпірки закріплюють спеціальними деталями, які прибивають до стояків цвяхами;

- дерев'яну шпунтову огорожу (рис.6е) застосовують в водонасичених ґрунтах.

Уздовж траншей по верху незалежно від способів кріплення вертикальних стінок залишають очищену смугу завширшки 0,5 м для руху робітників, а також для тимчасового зсипання ґрунту, що викидається, і укладання матеріалу для кріплення. При частковому видаленні кріплень розпірки переставляють так, щоб вони були закріплені в кінці стояків, що залишаються. Це треба робити до видалення дощок, які лежать нижче від ряду, що його розбирають. Засипають ґрунт шарами завтовшки не більш ніж 20...З0 см, ущільнюючи кожний шар.

Техніка безпеки під час ручної і механізованої розробки ґрунту. Земляні роботи переважно механізовані, а якщо їх треба провести вручну, то вертикальні стінки необхідно кріпити у такому порядку: вийнявши ґрунт на глибину, встановлену правилами безпеки для виїмок без кріплень, встановлюють перший ярус кріплень; потім розробляють ґрунт; у піщаних і гравійних ґрунтах — до 0,4 м; у супісках — до 0,6 м; у суглинках, глинах і сухих лесоподібних ґрунтах — не більш як до 0,8 м; в особливо щільних — до 1 м.

Вийнявши ґрунт нижче від першого ярусу встановлених кріплень, треба відразу встановити кріплення другого ярусу. Розробляти ґрунт нижче треба в такому самому порядку. Починаючи з другого ярусу, розпірки у виїмках встановлюють вручну. Якщо ґрунт викидають з глибини понад 1,8 м, то влаштовують спеціальні настили, полиці з бортовою дошкою заввишки 15 см. У глибоких виїмках роблять кілька таких полиць у розбіг. Полиці повинні бути вільними. З робітниками проводять інструктаж, ознайомлюють з правилами техніки безпеки та сигналами, що можуть подаватися. При механізованому копанні стінки кріплять готовими щитами, не допускаючи пошкоджень кріплень, а також забезпечуючи машини звуковою сигналізацією.

Найчастіше ці роботи виконують одноковшевим екскаватором, під час руху якого стрілу встановлюють чітко в заданому напрямі, а спорожнений ківш піднімають на 0,5...0,7 м від землі. Для роботи екскаватора роблять надійний майданчик, а при переміщенні через міст, естакаду беруть дозвіл від організацій, яким ці споруди належать перевіряють стійкість цих споруд.

Кожний екскаватор повинен мати паспорт, де зазначено найбільший кут похилу, при якому можна провадити його спускання і піднімання. Якщо кут буде більший за паспортний екскаватор переміщують за допомогою трактора або лебідки в присутності керуючого роботами. Ґрунти розробляють відповідно до ПВР і технологічних карт на земляні роботи.

Під час роботи екскаватора не повинно бути людей Під ковшем або стрілою, а інші роботи можна виконувати лише на відстані, більшій за радіус дій екскаватора, плюс 5 м. Будь-які роботи з боку вибою заборонені, не допускається створення «козирків» з ґрунту. У радіусі дій екскаватора не повинно бути електропроводів, не можна відривати ковшем примерзле до землі каміння, колоди, балки та інші предмети, бо екскаватор може перекинутися. Навантажувати ґрунт екскаватором на автомашини можна лише збоку або ззаду при відсутності у зоні робіт людей.

По закінченні робіт і під час перерви стрілу потрібно відвести від забою, а ківш опустити на землю. Під час тривалих перерв екскаватор відводять на 2 м від виїмки, а під гусениці з обох боків кладуть підкладки.

Якщо роботи ведуть скреперами, ними не можна наближатись менш як на 0,5 м до бровки виїмки і ближче як на 1 м до бровки укосу насипу.

Коли працює бульдозер, відвал його не повинен висуватися на бровку укосу виїмки, щоб бульдозер не перекинувся, а великі камені та пеньки слід прибрати.

Робота скреперів і бульдозерів при похилах, більших, ніж зазначені в паспорті, заборонена, а відстань між скреперами при одночасній роботі має бути не менша ніж 10м.

При ущільненні ґрунту котками товщина шару має бути не менша ніж ЗО см, а відстань між котками — понад 20 м.

Вибираючи ґрунт за допомогою бадей, треба робити захисні навіси-козирки для оберігання робітників. Одностороннє засипання пазух у свіжо-викладених підпірних стін і фундаментів допускається після здійснення заходів, що забезпечують надійність конструкцій при даних роботах.

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ КАМ'ЯНИХ РОБОТАХ

Основними причинами нещасних випадків при кам'яних роботах є порушення правил техніки безпеки під час подання матеріалів до робочих місць, недостатня стійкість і міцність помостів або риштувань, падіння з висоти матеріалів та інструментів, неправильні прийоми роботи.

Для безпечного спускання робітників у котловани встановлюють драбинки. Щодня до початку робіт, пов'язаних з укладенням фундаментів, і протягом робочого дня потрібно перевіряти стан кріплень стін, траншей або похилів. Скидати каміння, цеглу або бетон з тачок у котлован з бровки забороняється. Це можна робити за допомогою коробів або жолобів чи похилих площин з бортиками заввишки не менш як ЗО см, причому нижній кінець цих пристроїв не доводять до дна на 50 см.

Збірні конструкції подають у виїмки механізовано, з зовнішнього боку будівлі, не розгойдуючи їх, а розстроповують лише після вивірення і остаточного встановлення.

Ширина настилу риштувань на цих роботах повинна бути не меншою ніж 2 м. Катальні ходи, якщо є кріплення стінок, влаштовують не ближче ніж за один метр від бровки або за призмою обвалювання. У мірі зведення фундаментів у траншеях пазухи з обох боків засипають ґрунтом і трамбують, не допускаючи однобічного навантаження.

Між стіною, що будується, контейнерами із цеглою, ящиками з розчином залишають проходи завширшки не менш як 0,6 м.

Якщо стіни зводять з внутрішніх риштувань, то на фасаді потрібно влаштовувати захисні козирки по всьому периметру стін (рис.7). Перший ряд козирків встановлюють на висоті, не більшій ніж 6 м від землі, і залишають до виведення стін на всю висоту, другий ряд — через 6...7 м над першим, а далі переставляють його через кожні 6...7 м по висоті. Ширина захисних козирків становить не менш як 1,5 м. Встановлюють їх, піднімаючи від стіни вгору під кутом 110°. Гаки для навішування кронштейнів закріплюють у стіні на відстані 3 м один від одного. Робітники, що встановлюють або розбирають ці козирки, повинні прив'язуватись запобіжними поясами. Використовувати козирки як риштування або складати на них матеріал забороняється.

Без захисних козирків можна зводити стіни будівель заввишки до 7 м. У цьому разі по периметру будівлі, на землі, на відстані не менш як 1,5 м від стін влаштовують паркан.

Якщо стіни кладуть з внутрішніх риштувань, то над входами до сходових кліток влаштовують навіси розміром не менш як 2x2 м. При висоті будівлі понад 12 м розміри навісів збільшують.

Не можна починати кладку наступних поверхів без міжповерхових перекриттів площадок, маршів або без Тимчасового настилу по балках. Після кожного переміщення засобів підмощування рівень кладки повинен бути не менш ніж на 0,7 м вище від рівня робочого настилу чи перекриття. Якщо є необхідність виконувати кладку нижче цього рівня, то потрібно застосовувати запобіжні пояси чи спеціальні сітчасті захисні огорожі. Зовнішні шви розшивають з риштувань або з перекриття після укладання кожного ряду цегли.

Працювати, стоячи на стіні при її товщині менш як 75 см заборонено.

Карнизи виступом понад ЗО см кладуть із зовнішніх приставних риштувань. При цьому слід передбачити обладнання для тимчасового кріплення карнизів, яке не можна знімати до повного затвердіння розчину і влаштування даху. Під час кладки карнизів робітники не повинні перебувати внизу, під місцем роботи.

Оздоблюючи фасад керамічним камінням та облицювальними плитами, їх встановлюють за допомогою тимчасових кріплень, які не знімають доти, доки рівень цегляної кладки не досягне верху плити і кладка не набуде достатньої надійності, встановленої проектом.

Тимчасові кріплення облицювальних плит не можна закріплювати за настили та стояки помостів.