ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ МОНТАЖІ, ЕКСПЛУАТАЦІЇ І ДЕМОНТАЖІ БУДІВЕЛЬНИХ МАШИН, МЕХАНІЗМІВ ТА ПІДІЙМАЧІВ
Загальні вимоги. Механізація будівельно-монтажних робіт покликана ліквідувати тяжку фізичну працю людей, підвищити продуктивність праці, скоротити строки будівництва і поліпшити якість робіт. При цьому організація та утримання робочих місць повинні відповідати вимогам техніки безпеки, забезпечуватись захисними і запобіжними пристроями та обладнанням. Треба стежити, щоб майданчики не засмічувались і щоб там не застоювалась вода.
Небезпечною зоною вважають вузол машини, ділянку чи територію робіт, де без огорож або застережливих знаків може статися нещасний випадок з людиною, яка обслуговує машину або перебуває біля неї. Для цього технічні" працівники зобов'язані визначити небезпечні зони під час монтажу.
Небезпечну зону дії монтажних кранів визначають відстанню від осі повертання крана до місця встановлення огорожі, враховуючи дані табл. 1 СНиП III-4-80*. Небезпечну зону дії бульдозерів, екскаваторів, тракторів визначають відстанню від крайніх точок рухомих частин їхніх робочих органів до місця встановлення огорож, але не менш як 5 м.
Драбини і площадки будівельних механізмів слід обгороджувати, утримувати в чистоті, а взимку очищати від снігу, льоду і посипати піском, шлаком чи золою.
Монтаж (демонтаж) машин проводять відповідно до інструкції заводу-виготовлювача і під керівництвом особи, що відповідає за її технічний стан, Зону монтажу обгороджують і вивішують на ній знаки безпеки. Перш ніж почати монтаж, демонтаж або ремонт будівельних механізмів (крім екскаваторів), місце роботи на відстані не менш як 5 м від механізму або від крайньої точки допоміжного пристрою слід обгородити та вивісити попереджувальні плакати. Металеві частини будівельних машин і механізмів з електроприводами, корпуси електрообладнання заземлюють.
Усі машини, механізми і пристрої повинні мати паспорти, Інвентарні номери і бути зареєстрованими в Держнаглядохоронпраці. Перед здачею в експлуатацію вантажопідіймальні машини підлягають технічному огляду і випробовуванню машиністом чи водієм цієї машини та інспектором Держнаглядохоронпраці. Вантажопідіймальні машини, обладнання і пристрої, що не підлягають реєстрації в технічній інспекції, оглядає і випробовує технічне керівництво будівництва або підприємства.
На будівельних машинах і механізмах можуть працювати тільки робітники, які досягли 18 років, склали екзамени і мають посвідчення. На машинах і механізмах влаштовують світлову або звукову сигналізацію. Стаціонарні машини і механізми потрібно встановлювати і закріплювати на стійкій основі. Кабіна повинна відповідати сучасним вимогам комфорту та ергономіки і забезпечуватись приладами для обігрівання, скло-чищення, сонцезахисним козирком та зручним кріслом-сидінням. Тут має бути аптечка, вивішені таблиці з техніки безпеки і виробничої санітарії та робочі характеристики машини. Щоб зручніше було підніматися в кабіну, встановлюють підніжки, драбини, поручні, обладнані неструмотеплопровідними матеріалами. Для уникнення само-опускання робочих органів і обладнання машин з гідроприводом у гідравлічних системах потрібно передбачити спеціальні гідро-замки, муфти тощо.
Баштові, козлові, рейкові та портальні крани встановлюють на рейкових коліях; пневмоколісні, авто майданчиках, що мають штучну основу, Від надійності колій і підготовки майданчиків залежить І безпечна робота кранів. Ґрунтові дороги та майданчики повинні бути спланованими та втрамбованими*
Для ремонту, чищення й змащування машин і механізмів їх зупиняють і вживають заходів проти ввімкнення їх сторонніми особами в неробочий час, Щоб запобігти травмам, усі рухомі частини закривають щитками, сітками та іншими захисними пристроями. Помости чи підлоги біля верстатів, машин І механізмів повинні бути нековзними, рівними і чистими.
Важливими заходами безпеки під час експлуатації механізмів і машин є:
- правильний (тобто такий, що відповідає своєму призначенню) добір типів, марок машин і механізмів та їхня надійність за різних умов експлуатації;
- застосування лише безпечних способів роботи машинами, механізмами, інструментами;
- достатня освітленість робочих місць;
- відповідна кваліфікація обслуговуючого персоналу;!
- наявність спецодягу, що відповідає нормам (відповідні розміри, щільне облягання фігури тощо);
- обгородження небезпечних зон, наявність покажчиків транспортних напрямків, переїздів, переходів, обмеження швидкості руху тощо.
Біля робочих місць машин обов'язково потрібно вивішувати інструкції з техніки безпеки.
Основні причини травматизму під час робіт на будівельних машинах і механізмах. Нещасні випадки в процесі роботи трапляються здебільшого з таких причин:
- порушення загальних вимог техніки безпеки (неправильне встановлення машин, відсутність захисних засобів навколо небезпечних зон або обертових деталей і частин, заземлення, робота на несправних машинах і механізмах, недостатня освітленість робочої зони);
- недодержання вимог безпечної експлуатації машин і механізмів (перевищення вантажопідйомності, неправильне стропування й переміщення
вантажів);
- відсутність належного нагляду за роботою машин і механізмів з боку адміністративно-технічного персоналу, несвоєчасне, неякісне проведення інструктажів і навчання, нехтування розпорядженнями Держнаглядохоронпраці.
Під час роботи на будівельних машинах і механізмах заборонено: і
- піднімати вантаж, маса якого разом з тарою і вантажозахватними пристроями більша від паспортної вантажопідйомності машини чи механізму за даного вильоту стріли і висоти башти;|
- переміщати людей на підіймальних пристроях;
- приймати піднятий на вантажопідіймальну площадку вантаж, підтягуючи платформу руками без спеціального пристрою;
- підтягувати (волочити) вантажі підіймальними машинами навкісним натягом каната або поворотом стріли;
- переносити вантаж над людьми;
- допускати до роботи не атестованих кранівників, стропувальників, такелажників;
- використовувати підіймальне обладнання після закінчення строку його випробування;
- працювати, якщо є тріщини у відповідальних місцях металоконструкцій, а також гаками, тросами й канатами, спрацьованими понад норму;
- працювати, якщо виявлено несправність механізму піднімання вантажу або зміну вильоту стріли, гальм, обмежувачів висоти піднімання, повороту і вантажопідйомності, сигнального обладнання, а також у разі відсутності заземлення або несправності електропроводки;
- залишати кліті, платформи або вантажі в підвішеному стані під час перерв або після закінчення роботи;
- ремонтувати підіймачі, не зупинивши їх;
- переносити вантаж у горизонтальному напрямку при висоті, нижчій за 1 м від перешкоди на шляху переміщення, користуватись відкритим вогнем для розігрівання вузлів машин;
- подавати вантажі у віконні й дверні прорізи і на балконні плити;
- працювати на крані, коли сила вітру перевищує шість балів, під час ожеледі, туману, снігопаду і в грозу.
Відстань кранів від укосів виїмок зазначено в табл. З СНиП ІІІ-4-80*, вона залежить від стану ґрунту.
Відповідальність за додержання заходів з техніки безпеки при експлуатації будівельних машин покладають на адміністрацію будівельних організацій - керуючих і головних інженерів трестів, начальників і головних інженерів будівельних і монтажних управлінь і дільниць, а також на осіб лінійного інженерно-технічного персоналу, що безпосередньо керують механізованими роботами. Адміністрація організації, де виконують ці роботи, зобов'язана призначити інженерно-технічних працівників, відповідальних за безпечне проведення механізованих робіт. Ці працівники повинні пройти перевірку знань правил та інструкцій з безпечного виконання робіт. Особи, відповідальні за справний стан машин, зобов'язані не рідше одного разу в 10 днів перевіряти їхній технічний стан і контролювати порядок проведення щомісячного огляду.
Техніка безпеки під час роботи баштових кранів та інших машин і механізмів.Вантажопідіймальні машини (крани всіх типів, лебідки, крани-екскаватори, а також вантажозахватні органи і пристрої, що навішуються на гак машини) експлуатують з урахуванням вимог Правил обладнання і надійної експлуатації вантажопідіймальних кранів Держнаглядохоронпраці.
Реєстрація. До пуску в роботу будівельні крани та екскаватори, обладнані гаком, повинні бути зареєстровані в Держнаглядохоронпраці, щоб дана машина була прийнята на облік місцевою інспекцією Держнаглядохоронпраці для контролю і нагляду за її експлуатацією. При модернізації машини, що супроводжується зміною вантажності чи основних розмірів, а також у разі передачі машини іншому власнику її треба перереєструвати.
Після монтажу машини на новому місці, їїмодернізації чи капітального ремонту металоконструкцій оформляють дозвіл на пуск П в роботу в органах нагляду, що видається на основі результатів її технічно то обстеження і контрольної перевірки стану. Вказаний дозвіл на роботу заносять у паспорт машини. Дозвіл на пуск нової вантажопідіймальної машини видають органи нагляду при реєстрації на основі наслідків її випробування на заводі-виготовлювачі і технічного обстеження, проведеного організацією — власником машини, що заносять в паспорт.
Технічне обстеження. Заново встановлені вантажопідіймальні машини, а також допоміжні вантажозахватні пристрої піддають технічному обстеженню перед початком роботи. Вантажопідіймальні машини, які експлуатують, обстежують не рідше як через рік їхньої роботи. Позачергове технічне обстеження машин проводять після перебазування і монтажу їх, реконструкції, капітального ремонту чи заміни вантажної лебідки і ремонту металевих конструкцій, зміни гака, основних несучих канатів (вантажних, стрілових, вантових).
Мета технічного обстеження нової машини полягає у тому, щоб встановити, що вона виготовлена і обладнана згідно з правилами Держнаглядохоронпраці, відповідно до поданих документів. Технічне обстеження машини складається з її огляду, статичного і динамічного випробувань, що їх проводять для перевірки надійності машини і вантажної стійкості (будівельних кранів). Проводить обстеження машини особа, що здійснює нагляд за вантажопідіймальними машинами, за участю особи, яка відповідає за її справний стан.
Нагляд і обслуговування. Адміністрація будівельної організації повинна утримувати машини в справному стані, забезпечувати безпечні умови праці, проводити обстеження, ремонт і обслуговування машин. Вона призначає відповідальну особу за безпечну експлуатацію вантажопідіймальних машин, утримання їх, вантажозахватних пристроїв та шляхів у справному стані, обслуговування і ремонт машин, підготовку їх до обстеження та випробування, виконання Інструкцій з експлуатації. Крім того, адміністрація призначає інженерно-технічного працівника (майстра, виконроба), відповідального за безпечне виконання робіт, пов'язаних з переміщенням вантажів. Ця особа стежить за застосуванням тільки стандартних, випробуваних вантажозахватних пристроїв і тари, допускає до роботи на машинах лише атестованих відповідно до Правил Держнаглядохоронпраці осіб, перевіряє виконання машиністами і стропальниками посадових інструкцій. Згідно з Правилами Держнаглядохоронпраці встановлено порядок періодичної перевірки знань інженерно-технічних працівників, а також осіб, відповідальних за надійну експлуатацію вантажопідіймальних машин.
На стійкість будівельних кранів (баштових чи стрілових) впливають їхня маса, маса вантажу, який вони піднімають, сила вітру, інерція, що визначається масою і швидкістю її руху. Маса вантажу, сила вітру та інерція діють так, що можуть перекинути кран, а власна маса крана є силою, що утримує його. Вітер та інерція можуть бути також стримувальними силами, а похил площадки може зменшувати стійкість крана.
Усі крани під час роботи і в неробочому стані повинні бути стійкими, що характеризується її коефіцієнтом. Цей коефіцієнт визначають при дії всіх основних і додаткових сил (вітер, інерція) і при розташуванні крана на площадці з максимальним похилом за спеціальними формулами. Встановлюють, реєструють, оглядають і експлуатують вантажопідіймальні пристрої відповідно до вимог чинних Правил Держнаглядохоронпраці. Всі пристрої перед початком експлуатації оглядає і приймає технічна комісія! Електрокрани і підіймачі для забезпечення своєчасних зупинок у потрібних положеннях обладнують спеціальними пристроями: кінцевими вимикачами, обмежувачами величини вантажності, повороту тощо-і
Технічні випробування вантажопідіймальних машин, як правило, проводять статичним навантаженням, що на 25% перевищує їхню вантажність, і динамічним, що на 10% перевищує розрахункове навантаження. Статичне випробування виконують при спокійному стані крана з піднятим над землею вантажем протягом 10 хв., а динамічне — переміщуючи вантаж угору і вниз з різким гальмуванням. Щоб запобігти випадкам падіння з висоти поштучних матеріалів (цегли, плиток), їх слід піднімати в контейнерах або спец-тарі, причому вантаж потрібно укладати нижче від бортів на 100 мм.
Для правильної організації праці і її безпечності під час роботи з підіймальними пристроями адміністрація будов зобов'язана:
- забезпечити такелажників випробуваним такелажним обладнанням;
- розробити способи правильного стропування вантажів і вивісити їх на видних місцях;
- забезпечити будівельний майданчик контрольним вантажем, виділити інженерно-технічних працівників, відповідальних за безпечну працю і справний стан вантажопідіймальних машин;
- виділити місце для складування матеріалів.
У горизонтальному напрямі вантаж переміщують, піднявши його на 1 м вище від зустрічних перешкод. Вантажні гаки повинні мати запобіжні пристрої (карабіни, скоби, затискачі).
Застосовувані на будівництві шахтні підіймачі без запобіжних пристроїв (уловлювачів, кінцевих вимикачів, обмежувачів тощо) обладнують спеціальними пристроями, які дають змогу проводити вантажно-розвантажувальні роботи без заходу людей у кліть або на вантажний майданчик. Надійність усіх запобіжних пристроїв перевіряють через кожні 10 днів.
Напрямні одно - або двощоглових підіймачів повинні бути строго вертикальними, без вм'ятин і надійно закріпленими.
Краї платформ, які використовують для піднімання вантажів, обгороджують бортами заввишки 1 м, а з боку напрямних ставлять суцільні стінки.
Усі прорізи у тій частині стіни й риштувань, через які не проводять вантажні роботи, обгороджують.
Машиніст повинен мати зв'язок (сигналізацією) з усіма місцями, де виконують вантажно-розвантажувальні роботи.
Вантажні лебідки, які монтують на окремих рамах поза підіймачами, встановлюють в захищених приміщеннях (будках) з дощатою підлогою. Канати, що йдуть від лебідки до вантажо-несучого органа підіймача, на рівні землі закривають чи обгороджують.
Якщо дистанційно керують кількома (двома-трьома) Щ підіймачами, то встановлюють особливо чіткі сигналізацію і зв'язок між мотористом і робітником, що приймає! вантажі на поверхах. Не можна використовувати вантажні підіймачі для переміщення людей. На кожному підіймачі і біля всіх місць навантаження та розвантаження треба вивісити дані про граничну вантажність в тоннах і в кількості вантажу, що піднімається.
Під час роботи навантажувачів особливу увагу приділяють справності і надійності гідросистеми, бо у випадку будь-яких пошкоджень у ній може статися самовільний рух і навіть падіння робочих органів навантажувачів. Проводячи ремонтно-регулювальні роботи і технічне обслуговування навантажувача, робочі органи закріплюють за допомогою обмежувачів чи опирають на козли і підставки. Під час роботи навантажувача забороняється:
- перебувати під піднятим робочим органом і в зоні можливого його падіння;
- повертати навантажувач з заглибленим у грунт чи матеріал ковшем;
- рухатись по поперечним похилам, що перевищують 10° на підйомах і 25° на спусках;
- проводити розвороти на косогорах, працювати в дощ на майданчиках з глинистим ґрунтом та поперечними похилами;
- - під'їжджати до змінного робочого органа для його навішування на великій швидкості;
- залишати на схилі незагальмований навантажувач.
Враховуючи велику маневреність і мобільність навантажувачів, особливо пневмоколісних, а також час ту зміну робочих органів (ківш, стріла, вилковий підхват), обслуговуючий персонал повинен бути особливо уважним. Під час транспортування цих навантажувачів своїм ходом чи на буксирі, слід додержувати правил дорожнього руху. Вмикати робочі органи під час руху забороняється. Відстань робочого органа від поверхні дороги чи площадки повинна бути не меншою ніж 0,5 м.
Перед початком земляних робіт машинами, і насамперед екскаваторами, отримують довідку про наявність підземних комунікацій на місці майбутніх земляних споруд, траса яких (електрокабелі, зв'язок, водо-каналізаційні, тепло - і газомережі) повинна бути виділена спеціальними знаками.
Для забезпечення нормальної роботи частин (механізм повороту, ходова частина) і стійкості екскаватор встановлюють на рівній поверхні. Допускається робота при похилі екскаватора до 5°. Межею небезпечної зони екскаватора, обладнаного прямою лопатою, є коло, описане найбільшим радіусом копання плюс 5 м у нижчій частині вибою. У верхній частим до цього радіуса слід додати відстань від бровки до пересікання поверхні землі з площею кута натурального укосу ґрунту, який розробляють.
Працюючи прямою лопатою у високому вибої, стежать, щоб на бровці котловану не було великих валунів, каміння, купи мерзлої землі, пеньків та інших предметів. Падіння цих предметів може призвести до пошкодження машини та спричинити нещасний випадок. У разі нависання ґрунту у вибої його обвалюють до створення натурального кута укосу. Підкопувати ґрунт козирка з боку його обсипання не можна, щоб не пошкодити машину.
Навантажуючи ґрунт в автомобілі і землевозні машини, забороняється проносити ківш над кабіною. Якщо кабіна не має захисного щита, то водій на час навантаження ґрунту повинен вийти з кабіни автомобіля і бути поза небезпечною зоною дії екскаватора.
У разі виявлення в процесі розробки фунту невідомих підземних комунікацій (трубопроводів, тунелів,
колодязів, колекторів) негайно припиняють роботу, обгороджують місце знаходження комунікацій, про що повідомляють адміністрацію будівельної організації.
Під час розпушування мерзлих ґрунтів клин- чи кульбабами зону в радіусі 50 м від екскаватора визначають попереджувальними знаками, а скло кабіни закривають захисними сітками, щоб запобігти падінню на них твердих шматків ґрунту. В зазначеній зоні може працювати лише один екскаватор. На час вибухових робіт екскаватор переміщують на безпечну відстань і повертають до місця вибуху задньою частиною кабіни. Обслуговуючий персонал повинен бути в укритті.
Під час роботи ввечері та вночі вибій, планувальний майданчик, місця розвантаження ґрунту, під'їзні шляхи добре освітлюють. Якщо роботи виконують поблизу будівель, підприємств, у яких можуть бути люди, то вибої і ділянки роботи обгороджують та виставляють щити з попереджувальними написами.
Рух екскаватора самоходом по слабких волого-насичених ґрунтах (включаючи багнисті і заболочені ділянки) допускається тільки по попередньо вкладених матах чи шпалах. По штучних спорудах (мостах, шляхопроводах, трубах) екскаватор може рухатися тільки після дозволу керівництва. Під час руху стрілу розміщують уздовж осі, а ківш опускають на висоту, не більшу ніж 1 м від дороги. Спуски та підйоми екскаватор повинен долати з мінімальною швидкістю, виключати ходовий механізм при цьому не можна. Граничне значення похилів, підйомів і спусків зазначають у паспорті,машини. Рух крана з вантажем на гаку не дозволяється.
Двічі-тричі за зміну потрібно робити нагляд за станом окремих вузлів і елементів машини: гальм, муфт, кабелю, металоконструкцій, гаків, вантажозахватних пристроїв. Систематично слід перевіряти стан підкранових рейкових колій і майданчиків, по яких переміщуються машини. Особливу увагу звертають на те, щоб у металі не з'явилися тріщини» а у разі появи навіть незначних — негайно припиняють роботу.
Під час роботи машин при низьких температурах організовують обігрівання обслуговуючого персоналу (монтажників, обліковців, стропальників). Важливим кліматичним фактором, що впливав на надійність роботи машин і умови праці обслуговуючого персоналу, крім температури, е вітер. Він спричинює додаткове напруження у вузлах і деталях машин та збільшує тепловіддачу, що знижує критичну температуру крихкості металу. Потрібно також ураховувати характер прикладання вітрового навантаження, що разом з низькою температурою збільшує холодноламкість елементів машини.
Щоб підвищити безпечність роботи при низьких температурах, потрібно підтримувати в кабіні машини необхідний мікроклімат, забезпечувати оглядовість фронту робіт, готувати системи електрообладнання до зимових умов, забезпечувати нормальний тепловий режим двигуна. Працювати на будівельних машинах за цих умов можна тільки у тому разі, якщо був проведений позачерговий технічний огляд машин влітку.
Безпеку при експлуатації основних такелажних пристроїв було розглянуто в параграфі 17.
Техніка безпеки під час роботи автокранів і кранів на гусеничному ходу.Для стійкості автокранів під час роботи слід встановлювати спеціальні виносні опори на міцних прокладках. Працювати на автокрані можуть особи, які мають посвідчення. Авто-і гусеничними кранами можна виконувати роботи лише тоді, коли вони цілком справні та за наявності справних інструментів і такелажних пристроїв. Піднімають і опускають вантаж тільки за знаком сигнальника. Під час переміщення крана стрілу опускають і закріплюють за передню частину шасі. Ставлять кран на щільному рівному ґрунті. Нахил крана не повинен перевищувати паспортний. Щоб запобігти сповзанню крана, його загальмовують ручним гальмом. Навантажують кран повільно, без поштовхів і ударів, не допускаючи розгойдування вантажу і стежачи при цьому за правильним положенням його на стропах.
Машиністам кранів заборонено:
- вимикати коробку передач під час руху крана гори;
- волочити вантаж при нахиленому канаті або поворотом стріли;
- навантажувати довгоміри до встановлення стояків на автомобілях і причепах;
- піднімати вантаж масою понад паспортну вантажність;
- допускати до стропування вантажів ненавчених робітників;
- працювати на несправному автокрані, поблизу лінії електропередач або під ними на відстані, меншій за допустиму;
- відривати краном примерзлий або завалений вантаж;
- залишати піднятий вантаж на вису та переносити його над людьми й машинами;
- працювати в темряві без достатньої освітленості;
- встановлювати гусеничні й автомобільні крани та екскаватори для роботи на свіжо насипаному і не ущільненому ґрунті.
Підіймальні стріли автокранів фарбують у червоний колір, а на гаку роблять напис про максимальну вантажність крана.
Для нормальної безпечної роботи колісних і гусеничних машин ПВР повинна передбачатись необхідна підготовка майданчика: планування, укочування ґрунтової основи, а при наявності слабких волого-насичених ґрунтів — укладання дорожніх плит, спеціальних матів. Гусеничні крани вантажністю до 25 т транспортують по дорогах на трайлерах. Кран в'їжджає самоходом на трайлер стрілою вперед по настилу з похилом не більше ніж 10°. На трайлері кран встановлюють гусеничними візками впоперек платформи, а стрілою — вздовж напрямку руху. ЩІ Автопоїзд рухається у такому порядку. Попереду їде автомобіль із встановленими на ньому габаритами автопоїзда, за ним на відстані 10...15 м — автопоїзд з краном і далі з розривом 10...15 м—автомобіль-прикриття з персоналом» який обслуговує кран. Перед транспортуванням крана погоджують сигнали взаємодії. До початку транспортування колісного крана на буксирі виконують такі основні операції: кран встановлюють у транспортне положення стрілою вздовж осі у бік ведучого моста, монтують буксирні засоби і відключають передній міст; пневмосистему керування стоянковим гальмуванням крана підключають до пневмосистеми тягаря за допомогою спеціального шланга; габаритні сигнали та сигнали гальмування на крані підключають до системи тягаря.
Під час буксирування крана його супроводжує машиніст, який керує транспортуванням і наглядом за ходовою частиною крана. Якщо кран рухається по дорогах із складним рельєфом, а також якщо на тягачі немає пневмосистеми для керування гальмами крана, машиніст повинен використовувати індивідуальну пневмосистему, що працює від виключеного дизеля крана. 1
Не можна виконувати монтажні роботи під час ожеледі , туману, снігопаду, грози, при температурі повітря нижчій, а при швидкості вітру вищій, ніж передбачено нормами.
Щ Будівельно-монтажними роботами, які виконують із застосуванням машин в охоронних зонах діючих повітряних ліній електропередач (ЛЕП), керують інженерно-технічні працівники, які відповідають за безпеку проведення робіт. Для цього обов'язково треба мати письмовий дозвіл організації — власника мережі і наряд-допуск, що визначає безпечні умови праці і видається відповідно до правил. Наряд-допуск затверджує головний інженер будівельної організації та відповідальна особа за безпечне проведення робіт від електрогосподарства.
Перед початком роботи будівельних машин в охоронній зоні знімають напругу з ЛЕП. Якщо в даній зоні цього зробити не можна, то роботи проводять за умови виконання вищезгаданих вимог, а також додержання відстані від підйомної чи висувної частини будівельної машини в різному її положенні до вертикальної площі, що створюється проекцією на землю ближнього дроту, який перебував під напругою цій лінії. Ця відстань залежить від напруги у ЛЕП.
Будівельні машини можуть працювати безпосередньо під проводами, якщо в повітряних ЛЕП напруга не перевищує 10 кВ. Відстань від підйомної чи висувної частини машин або від вантажу, який переноситься, в різних положеннях до найближчого дроту повинна бути не більша від розмірів, зазначених у нормативних таблицях. Машиніст вантажопідіймальної машини повинен мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II.
Техніка безпеки під час роботиавтонавантажувачів, конвеєрів, лебідок і домкратів. Автонавантажувачі. Майданчики для роботи автонавантажувачів потрібно добре розпланувати, ущільнити ґрунт і забезпечити відведення поверхневих вод, а взимку очистити від снігу, льоду та посипати піском чи шпаком. У транспортному положенні рама автонавантажувача повинна бути нахилена назад, а вантаж піднятий на ЗО...40 см від поверхні землі.
Під час руху забороняється робити повороти і гальмувати автонавантажувачі, піднімати, опускати, нахиляти вантаж. Беруть і укладають вантаж на вилкові захвати так, щоб виключити можливість його падіння.
Вантаж слід укладати на підкладки такої висоти, щоб можна було вільно витягувати вилки; громіздкі вантажі і вантажі великої маси прив'язують до каретки. Якщо вантаж закриє видимість водієві, то автонавантажувач повинен рухатись заднім ходом або в супроводі робітника-сигнальника. Маса вантажу ніколи не повинна перевищувати вантажності автонавантажувача. Перевозити людей на них не можна. Під час укладання вантажів у штабелі і розбирання з них автонавантажувачем у зоні цих робіт ручні роботи виконувати забороняється. Балони, бутлі з кислотою та інші вибухонебезпечні вантажі перевозять у спеціальній тарі або контейнерах.
Конвеєри (транспортери). Для транспортування на невеликі відстані сипких та інших матеріалів використовують стрічкові конвеєри, нахил яких не повинен сприяти зсовуванню вантажу назад. Конвеєри, під якими можуть бути люди або які подають поштучні вантажі, обладнують бортами. Якщо конвеєр розміщений над проходом або проїздом, то влаштовують захисні навіси. Електропроводи повинні бути у гумових шлангах, а раму треба заземлювати. Не можна транспортувати конвеєр без вимкнення джерела живлення, а також під час роботи очищати стрічку або щось підкладати під неї для усунення пробуксовування. Всі переміщення конвеєрів проводять під керівництвом виконроба чи майстра. Для його обслуговування по обидва боки слід мати вільні проходи завширшки не менш як 1 м.
Лебідки і домкрати. Під час експлуатації їх слід насамперед запобігати електро-враженням. Ці механізми повинні мати захищену зубчасту передачу та електромагнітні гальма. Рубильники, магнітні пускачі і запобіжники треба надійно закривати. При одночасній роботі двох лебідок швидкість навивання тросів на їхні барабани має бути однаковою.
Лебідки кріплять до фундаментів чи завантажують вантажем, що вдвічі перевищує робоче навантаження, чи кріплять якорями. Статичне випробування лебідок, талів проводять вантажем, що в півтора рази перевищує їхню паспортну вантажність, а для динамічного випробування — на 10% більше, ніж їхня вантажність. Кожна лебідка забезпечується паспортом заводу-виготовлювача, де зазначаються вантажність, кількість витків каната, дата виготовлення, випуску і технічного огляду та заводська марка. Категорично забороняється експлуатувати лебідки без паспорта. До їхнього управління не допускаються ненавчені особи, а також ті, що не пройшли інструктажу з техніки безпеки на робочих місцях. Довжина каната має бути такою, щоб реборда барабана при піднятті вантажу була вище над верхнім ярусом каната на один виток, а при опусканні вантажу на барабані було не менше півтора витка, не враховуючи витків каната під затискачем.
Для піднімання конструкцій на невелику висоту, при вивірянні та установленні їх у проектне положення використовують домкрати, частіше з ручним приводом. Кожний домкрат повинен мати паспорт, де зазначають вантажність, робочу висоту піднімання вантажу, дату виготовлення. їх повинні обслуговувати підготовлені робітники. Як правило, домкрати мають гвинтові, рейкові, гідравлічні або пневматичні підіймальні пристрої. Випробовують їх один раз на рік під навантаженням, що перевищує паспортне на 10%, протягом 10 хв. Гвинтові та рейкові домкрати повинні мати стопорні пристрої, які виключали б можливість виходу рейки чи гвинта з корпусу домкрата. У гідравлічних і пневматичних домкратах деталі мають бути надійно з'єднані, щоб рідина і повітря не просочувалися з робочих циліндрів. Вони повинні мати спеціальні пристрої повільного опускання штока і опломбовані манометри.
Електродомкрати забезпечуються пристроями негайного вимкнення. Звільняти домкрати чи переставляти їх можна лише після надійного закріплення-вантажу.
Сигнали і прилади безпеки під час роботи кранів. Машиністи будівельних кранів, мотористи монтажних лебідок і підіймачів, як правило, бачать зони стропування і захвату вантажу на при об’єктному складі і зону встановлення вантажу, конструкцій у робоче положення. Якщо машиніст чи моторист, який керує машиною, не має достатньої видимості робочого місця чи сигналів, що йому подаються, то між ним і сигнальником встановлюють двосторонній радіо - чи телефонний зв'язок. Для цього використовують і знакову сигналізацію (дод.6). Крім того, застосовують прапорову сигналізацію, яку виконує спеціально призначений робітник монтажної бригади. Машиніст повинен приймати сигнали тільки від цієї особи, крім сигналу «Стоп», який можуть подати й інші робітники. Машиніст крана у разі небезпеки подає сигнали сиреною чи дзвінком.
Особливе значення має дистанційне керування баштовими та стріловими кранами по радіо, при якому рівень безпеки праці підвищується. Всі вантажопідіймальні машини з електричним приводом забезпечуються спеціальними пристроями для автоматичного зупинення механізмів та всієї машини у випадку перевантаження чи інших причин. Такі пристрої називають запобіжниками, які за конструкцією становлять важіль чи систему важелів, з'єднаних з кінцевими вимикачами. Ці запобіжники передбачають безпеку при перевантаженні кранів, порушенні їхньої стійкості.
Найпоширеніші запобіжники електричні і механічні. Серед них запобіжник ОГП-1, який виготовляють і встановлюють на заводі-виготовлювачі. На кранах застосовують запобіжники висоти піднімання гака: важільний чи з гнучким підвішенням вантажика, які закріплюють на головці стріли чи вантажній каретці. Стрілові крани обладнують також приладами, які автоматично вказують кути нахилу крана в поперечному та поздовжньому напрямках. Ці прилади подають сигнали ("світлові, звукові) при гранично допустимих кутах нахилу крана (3° в різних напрямкам). На баштових і стрілових кранах для вимірювання тиску повітря встановлюють анемометри. На кранах різних конструкцій влаштовують прилади, що обмежують їхнє повертання, переміщення на підкранових шляхах, грозозахисні, електрозахисні прилади, амперметри, вольтметри тощо.
Заходи безпеки під час експлуатації дробильних, змішувальних установок та вібромашин. Розчини та бетонні суміші готують на централізованих підприємствах, бетонорозчинних заводах або на розчинних і бетонних вузлах. Невелику кількість суміші можна приготувати безпосередньо на будівельних чи ремонтних об'єктах. Під час приготування розчинів закриті приміщення, де працюють з пилоподібними в'яжучими матеріалами, а також ті, де дроблять, розмелюють, просіюють суміші, обладнують вентиляцією, пило уловлювальними агрегатами.
Для запобігання небезпечній дії пилу ці виробництва розміщують в окремих приміщеннях.
Під час виконання окремих операцій потрібно дотримувати основних правил техніки безпеки. Зокрема, при гасінні вапна вручну ящики не можна заповнювати більше ніж на 1 /3 їхньої висоти, а якщо його гасять в ямах, то вони повинні бути обгороджені, надійно закриті та віддалені від проїздів і проходів. Готове вапняне тісто виймають тільки за допомогою механізмів або пристроїв. Підняте підіймачем у бункер тісто чи молоко перекачують по трубах до місця роботи, як правило, на відстань, що не перевищує 200 м. Категорично забороняється це робити вручну. Виконують такі роботи обов'язково в респіраторах, захисних окулярах і наглухо застебнутому спецодязі.
Дроблячи камінь, завантажують дробарку тільки тоді, коли вона на холостому ходу набере нормальну кількість обертів. Щоб запобігти небезпечному випадку, в зіві каменедробарки влаштовують огорожі|
Для транспортування пилоподібних матеріалів використовують шнекові установки, які повинні бути в герметичних коробах. Усі обертові деталі агрегатів обгороджують сітками з невеликими отворами.
Розчини і бетонні суміші виготовляють у мішалках різних конструкцій. У барабани матеріали завантажують з бункера чи з інших посудин завантажувальними ковшами, які розміщують у спеціальних приямках нижче відмітки робочого майданчика. При завантаженні ковша частина матеріалів попадає в приямки, які періодично треба чистити, попередньо піднявши ківш на висоту та закріпивши його за допомогу опор. Не можна тримати ківш тільки на гальмах, бо він може зірватись, а піднімають його обов'язково без матеріалів. Забороняється вести роботи в|| приямку, не закріпивши ківш.
Не можна ремонтувати, чистити барабани, корита та інші деталі змішувальних машин та механізмів під час їхнього руху, особливо без вимкнення напруги та видалення запобіжників. При цьому треба вивісити попереджувальні написи, а жолоби і корита цих машин слід закрити по всій довжині кришками та сітками.
Для транспортування розчинів і бетонних сумішей до робочих місць на порівняно невеликі відстані використовують трубопроводи під тиском, який залежить від дальності транспортування та якості суміші. Надійність цих установок перевіряють гідравлічним випробуванням на тиск, який в 1,5 раза перевищує робочий тиск. Це випробування проводять до початку експлуатації і повторюють щоквартально та фіксують наслідки в журналі робіт. Враховуючи тривалий час роботи, кожні три місяці, а також після капітального ремонту чи переобладнання випробування повторюють.
Усі види трубопроводів та шланги вкладають так, щоб вони не пошкоджувались. У місцях їхнього перетину з транспортними шляхами встановлюють надійні захисні місточки; з'єднують гнучкі шланги розчинонасосів тільки хомутами на болтах; застосовувати для цього дріт забороняється. Шланги не можна перегинати, бо це може спричинити розривання і вивести з роботи всю систему. Тим більш, що в них утворюються пробки, які можна видалити, лише роз'єднавши ці місця в ланках трубопроводу, оскільки тут може вилетіти розчин чи бетон; це треба проводити в захисних окулярах та після зняття тиску в системі.
Перед початком робіт перевіряють справність встановленого на розчинонасосі манометра. Продувають (прочищають) розчинопровід стисненим повітрям тільки відповідальні особи, визначивши небезпечну зону не менш як 10 м, за якою повинні перебувати інші працівники. Під час експлуатації систем, що працюють під тиском, потрібно дотримувати чинних Правил Держнаглядохоронпраці. Машиністи і мотористи забезпечуються звуковою та світловою сигналізаціями з тими робочими місцями, куди подається розчин чи бетон.
Виконуючи роботи, працівники часто користуються вібраторами тому робітники повинні пройти медичний огляд і проходити його додатково в строки, встановлені Міністерством охорони здоров'я України. Щоб зменшити шкідливий вплив вібрації на організм людини, яка користується вібраторами, рукоятки вібраторів обладнують амортизаторами, які зменшують коливання. Робітники застосовують також проти-вібраційні рукавиці. Працюючи з вібраторами потрібно забезпечити електробезпеку їх заземленням та використанням переносних проводів у гумових шлангах. Під час роботи поверхневими вібраторами не можна натискувати на них руками, а переміщують їх тільки за допомогою гнучких тяг. Не дозволяється перетягати вібратор за шланговий провід чи кабель, який може відірватися і вразити людину струмом. Під час перерв у роботі вібратор виключають. Щоб уникнути перегрівання вібратора, його виключають через кожні 30...35 хв. Забороняється охолоджувати його, обливаючи водою.
Перед початком робіт ретельно перевіряють справність вібратора і вживають заходів захисту працівника, що його обслуговує, від ураження електричним струмом.
Тема № 13. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ ЗА
СТУПЕНЕМ ВИБУХОВОЇ, ПОЖЕЖНОЇ ТА ВИБУХОПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
Технологічні процеси, пов'язані з вибуховою, пожежною і вибухо пожежною безпекою, поділяють на шість категорій: А, Б, В, Г, Д, Е.
До категорії А належать виробництва, пов'язані з застосуванням або зберіганням речовин, які можуть займатися або вибухати внаслідок дії води або кисню повітря, а також рідин з температурою спалаху парів до 28°С і горючих газів з НГВ до 10% об'єму повітря, якщо ці гази і рідини застосовують у кількості, здатній утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші (хімічні цехи фабрик ацетатного шовку, цехи з виробництвом рідкого палива, склади балонів для горючих газів, бензину, ацетилену тощо).
До категорії Б належать виробництва, в яких застосовують рідини з температурою спалаху парів 28...61 °С, горючі гази з НГВ понад 10% об'єму повітря, коли ці гази і рідини застосовують у кількостях, здатних утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші (цехи з приготуванням вугільного пилу, деревного борошна, цукрової пудри, обробки синтетичного каучуку, мазутні господарства, електростанції, склади для балонів з киснем або для зберігання гасу, нафти тощо).
Категорія В включає виробництва, де обробляються або застосовуються тверді спалимі матеріали І речовини, а також рідини, температура спалаху парів яких становить понад 61 °С (трикотажні і швейні фабрики, закриті склади вугілля, склади рулонних матеріалів, лісопильні, деревообробні, столярні цехи тощо), Виробництва категорії Г, пов'язані з обробкою неспалимих речовин і матеріалів у гарячому, розжареному або розплавленому стані з виділенням променевого тепла, іскор і полум'я. Ці виробництва призначені також для спалювання твердого, рідкого та газоподібного палива (ливарні, металоплавильні цехи, кузні, залізничні депо тощо).
На виробництвах категорії Д обробляють неспалимі речовини і матеріали у холодному стані (цехи холодної обробки металів, інструментальні цехи, компресорні станції, цехи паперової і текстильної промисловості з мокрими процесами виробництва, насосні станції для перекачування негорючих рідин тощо).
До категорії Е належать виробництва, пов'язані із здобуттям, застосуванням та зберіганням:
- горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечного пилу в такій кількості, коли вони можуть створити вибухонебезпечні суміші в об'ємі, що перевищує на 5% об'єм приміщення і в якому за умовами технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння);
- речовини, які можуть вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.
Категорії безпеки виробництва визначаються за нормами технологічного проектування чи за спеціальними переліками для кожної галузі промисловості, затвердженими відповідними міністерствами. - Класифікація виробничих процесів з вибухової, вибухо пожежної і пожежної небезпеки є основою для проектування протипожежного захисту у будівлях і спорудах, об'ємно-планувальні й конструктивні вирішення яких залежать від ступеня пожежної небезпеки на цих виробництвах. Крім того, категорія пожежної небезпеки враховується разом з іншими показниками при складанні генерального плану будівництва (при визначенні протипожежних розривів між будівлями і спорудами).
Найнебезпечніші щодо вибуху чи пожежі виробництва потрібно проектувати і розміщувати в одноповерхових спорудах і якомога ближче до зовнішніх стін, а в багатоповерхових будівлях — на верхніх поверхах. При цьому в перекриттях багатоповерхових будівель з виробництвами категорій А, Б і Е необхідно передбачати прорізи (відкриті чи перекриті ґратчастим настилом). У приміщеннях, де застосовують гази, важчі ніж повітря, площа прорізів має бути не менше 10% загальної площі приміщення. Якщо в одному приміщенні розміщуються виробництва різних категорій, то передбачають заходи щодо попередження вибуху і поширення загоряння (герметизація обладнання, місцеві похили, автоматичні локальні засоби пожежогасіння, виконання вибухо - і пожежо небезпечних робіт в ізольованих камерах, встановлення екранів тощо). Якщо ці заходи недостатньо ефективні, то виробництва з різними категоріями потрібно розміщувати в окремих приміщеннях.
Допоміжні приміщення, що розміщуються в прибудовах, відділяють від виробничих приміщень неспалимими стінами (перегородками) з межею вогнестійкості не менш як 0,75 ч.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 2982;