Отвір для стравоходу; 6-отвір для аорти; 7-отвір для нижньої порожнистої вени.

М'язова частина (м'язові пучки) діафрагми починається від поперекових хребців, внутрішньої поверхні шести нижніх ребер і мечовидного відростка грудини, йде вгору і закінчується в сухожильному центрі. При скороченні діафрагми купол її сплющується, вона опускається вниз, внаслідок чого вертикальний розмір грудної порожнини збільшується і наступає вдих. Діафрагма - найсильніший м'яз вдиху.

Переміщення діафрагми при диханні у осіб, що не займаються спортом, складає 2— 4 см, у спортсменів (плавців, веслярів, гімнастів) — 8—9 см.

Рухи грудної клітки виконують м'язи, що прикріпляються до ребер (дихальні м'язи).

М'язи, що прикріпляються до ребер, забезпечують збільшення або зменшення розмірів грудної клітки, за рахунок чого здійснюється процес зовнішнього дихання.

При збільшенні розмірів грудної клітки об'єм грудної порожнини збільшується, внаслідок чого легені розширюються, тиск в них падає і атмосферне повітря пасивно всмоктується в легені, тобто здійснюється вдих. При зменшенні розмірів грудної клітки об'єм грудної порожнини зменшується, легені здавлюються, тиск в них збільшується (стає вищим за атмосферний), повітря з легких виходить назовні, тобто наступає видих. Всі дихальні м'язи розділяються на дві групи: м'язи вдиху і м'язи видиху.

До м'язів вдиху відносяться діафрагма, міжреберні м'язи (зовнішні і внутрішні), верхній і нижній задні зубчаті м'язи, м'язи, що піднімають ребра, а також квадратний м'яз попереку і клубово-реберний м'яз, що створює опору діафрагмі.

Основні м'язи видиху — м'язи живота, міжреберні і підреберні м'язи, поперечний м'яз грудей.

Розрізняють три типи дихання: грудний, або реберний, діафрагмальний, або черевний, і змішаний.

У тих, що займаються спортом найчастіше спостерігається змішане дихання. Оскільки дихальні м'язи є довільними, можна навчитися володіти диханням, використовуючи при виконанні фізичних вправ реберне або діафрагмальне дихання. Діафрагму в порівнянні з міжреберними м'язами тренувати легше.

Розвитку діафрагмального дихання сприяють плавання, веслування, гімнастичні вправи (вис, упори). Тренувати діафрагму можна впродовж всього життя. Вона не піддається віковим змінам, тоді як реберні хрящі з віком костеніють, втрачають еластичність і рухи ребер зменшуються.

Література: 1. К.Т.Титова, А.А.Гладышева «Анатомия человека».Москва

«Просвещение», 1985, стор. 82-114.

Модуль 3. Вчення про нутрощі (спланхнологія).