А-тазостегновий суглоб: 1-вертлюжна заглибина; 2-головка стегнової кістки; 3-зв’язка головки стегна; 4-лобково-стегнова зв’язка; 5-колова зона; 6-вертлюжна губа.

Б-колінний суглоб: 1-стегнова кістка;

2-великогомілкова кістка; 3-малогомілкова кістка; 4-медіальний меніск; 5-латеральний меніск;

6-великогомілкова колатеральна зв’язка;

Малогомілкова колатеральна зв’язка; 8-передня хрестоподібна зв’язка; 9-задня хрестоподібна зв’язка; 10-поперечна зв’язка коліна; 11-зв’язка наколінника; 12-надколінник; 13-міжгомілковий суглоб; 14-міжкісткова перетинка.

Суглоб простий, конгруентний, кривизна суглобової поверхні головки стегна майже відповідає кривизні вертлюжної западини, що зменшує амплітуду рухів у цьому суглобі. Суглоб шаровидної форми, має три взаємно перпендикулярні осі обертання: фронтальну, сагітальну і вертикальну. Навколо фронтальної осі відбувається згинання (рух стегна вперед) і розгинання (рух стегна назад); навколо сагітальної – відведення (рух стегна назовні) і приведення (зворотній рух); навколо вертикальної – супінація (обертання стегна назовні) і пронація ( обертання стегна досередини). У цьому суглобі можлива і циркумдукція – колові рухи.

Суглобова капсула дуже міцна, укріплена трьома міцними зв’язками: клубово-стегновою, сіднично-стегновою, лобково-стегновою. Клубово-стегнова зв’язка розміщена на передній стороні суглоба. Вона гальмує розгинання стегна і його пронацію. При стоянні ця зв’язка запобігає нахилу тулуба вперед, під час ходьби – відхиленню таза в сторону вільної ноги. Сіднично-стегнова зв’язка іде від сідничної кістки до стегна. Вона може гальмувати приведення і пронацію стегна. Лобково-стегнова зв’язка гальмує відведення і супінацію стегна. У цьому суглобі є ще колова зона і зв’язка головки стегна, розміщена всередині суглоба. Колова зона залягає в сумці суглоба і подібно кільцю охоплює шийку стегна.

Зв'язка головки стегна йде від головки стегна до вертлюжної ямки тазової кістки. Вона містить судини і нерви, а також жирові включення. Ця зв'язка забезпечує кровопостачання головки стегна, розподіл синовіальної рідини в суглобі, виконує функцію амортизації при ходьбі, бігу, стрибках і, нарешті, укріплює суглоб при стоянні на одній нозі. Ступінь згинання стегна залежить від положення гомілки: якщо остання зігнута в колінному суглобі, то стегно можна зігнути в більшій мірі, ніж при розігнутому положенні гомілки, коли натягнення задньої групи м'язів стегна може гальмувати цей рух.

Відведення стегна залежить від розташування великого вертлюга. Якщо стегно супіновано, то великий вертлюг при відведенні не упирається у верхній край вертлюжної западини і рух не гальмується. Якщо ж стегно знаходиться в звичному положенні, то великий вертлюг може обмежувати цей рух.

Колінний суглоб (мал..24) утворений суглобовими поверхнями дистального епіфіза стегна, проксимального епіфіза великогомілкової кістки і надколінника. Суглоб складний, малоконгруентний. Конгруентність суглобових поверхонь збільшується за рахунок хрящеподібних утворень, що знаходяться всередині суглоба, — медіального і латерального менісків. Вони мають приблизно півмісяцеву форму. Зовнішній потовщений край їх зрощений з суглобовою сумкою; внутрішній – гострий, вільний. Верхня поверхня меніска увігнута відповідно сильній опуклості виростків стегнової кістки; нижня майже плоска, прилежить до великогомілкової кістки. Своїми кінцями меніски прикріплені до великогомілкової кістки у області міжвиросткового підвищення. Меніски, крім того, є еластичними прокладками, що виконують функцію амортизації.

Капсула колінного суглоба укріплена з боків колатеральними зв'язками — медіальної і латеральної, ззаду — косою підколінною зв'язкою. Спереду суглоб захищений надколінником, вниз від якого до горбистості великогомілкової кістки йде зв'язка надколінника, що є продовженням сухожилля чотириголового м'яза стегна. Усередині суглоба є ще хрестоподібні зв'язки (передня і задня). Синовіальна оболонка усередині суглоба утворює багато виростів, що збільшує його конгруентність. Колінний суглоб є блоковидно-кулястим суглобом. Рухи в ньому можливі навколо двох осей обертання: навколо поперечної — згинання (рух гомілки назад) і розгинання (рух гомілки вперед); навколо вертикальної — пронація (ротація гомілки всередину) і супінація (ротація гомілки назовні).

При згинанні гомілки колатеральні зв'язки розслабляються, у зв'язку з чим стає можливою ротація гомілки, а при розгинанні — натягаються, гальмуючи ці рухи.

При звичному стоянні колатеральні зв'язки укріплюють стегнову і великогомілкову кістки, що з'єднуються між собою.

Хрестоподібні зв'язки гальмують згинально-розгинальні і пронаторно-супінаторні рухи. Якщо розмах рухів виходить за межі можливого, то зв'язки можуть розриватися, що особливо часто має місце у футболістів, баскетболістів і метальників.

Кістки гомілки в проксимальном відділі з'єднуються між собою за допомогою суглоба плоскої форми. Діафізи кісток зв'язані міжкістковою перетинкою — міцною фіброзною пластинкою, що розмежовує передню і задню групи м'язів гомілки. Дистальні епіфізи кісток з'єднуються між собою за допомогою щільної волоконної сполучної тканини.

Гомілка із стопою з'єднуються через гомілковостопний суглоб (мал. 25). Гомілковостопний суглоб утворений суглобовими поверхнями дистальних епіфізів кісток гомілки і блоку таранної кістки. Капсула суглоба спереду і ззаду тонка і вільна, з боків підкріплюється зв'язками. З медіальної сторони суглоба розташована дельтовидна зв'язка, що йде від медіальної кісточки у вигляді віяла до кісток стопи. З латеральної сторони добре окреслені три пучки: таранно-мало-гомілкові зв'язки (передня і задня) і п’ятково-малогомілкова зв'язка.

Мал.25. Проекція суглобів стопи на її тильну поверхню:

1-великогомілкова кістка; 2-малогомілкова кістка; 3-таранна кістка; 4-п’яткова кістка; 5-кубовидна кістка; 6-клиновидні кістки; 7-кістки плесна; 8-фаланги пальців;