Зап’ястково-п’ясткові суглоби; 10-променева колатеральна зв’язка; 11-ліктьова колатеральна зв’язка.

Променеліктьові суглоби утворені суглобовими поверхнями променевої і ліктьової кісток. Обидва вони циліндрової форми, відносяться до комбінованих суглобів, оскільки функціонують одночасно. Мають одну вертикальну вісь обертання, навколо якої і здійснюються пронація і супінація передпліччя. Проксимальний променеліктьовий суглоб укладений в загальну сумку ліктьового суглоба; дистальний променеліктьовий суглоб самостійний.

Міжкісткова перетинка передпліччя сполучає променеву і ліктьову кістки на всьому протязі. Вона перешкоджає розходженню кісток передпліччя при дії ваги на кисть.

Променево-зап’ястковий суглоб утворений променевою кісткою і першим рядом кісток зап'ястка (окрім гороховидної). Ліктьова кістка до порожнини суглоба не доходить і відокремлена від неї хрящовим диском. Формою суглоб еліпсовидний, має дві осі обертання — фронтальну і сагітальну. Навколо фронтальної осі можливі згинання кисті (кут між кистю і передпліччям зменшується) і її розгинання. Навколо сагітальної осі можливе приведення кисті (рух у бік малого пальця кисті) і відведення у бік великого пальця кисті.

Променево-зап’ястковийсуглоб укріплений колатеральними (бічними) зв'язками і зв'язками, які зміцнюють його з долонної і тильної сторін.

З'єднання кісток кисті. З'єднання кісток кисті досить численні, що пов'язане з чіткими, швидкими і висококоординованими рухами, здійснюваними кистю.

Розрізняють з’єднання між окремими кістками зап’ястя – міжзап’ясткові суглоби, між проксимальним і дистальним рядом кісток зап’ястка – середньозап’ястковий суглоб, між дистальним рядом кісток зап’ястка і основами п’ясткових кісток – зап’ястково-п’ясткові суглоби. Між головками п’ясткових кісток і проксимальними фалангами пальців утворюються п’ястково-фалангові суглоби, а між фалангами пальців – міжфалангові суглоби (мал..19).

Зап’ястково-п’ясткові суглоби плоскі за формою, малорухомі. Виключення складає зап’ястково-п’ястковий суглоб першого пальця, який утворений першою п’ястковою кісткою і першою кісткою другого ряду зап’ястка. Цей суглоб сідловидний. Він має дві осі обертання – фронтальну, навколо якої здійснюється згинання і розгинання великого пальця кисті, і сагітальну, навколо якої здійснюється приведення і відведення пальця. Сідловидний суглоб першого пальця збільшує специфічну для людини рухливість першого пальця.

П’ястково-фалангові суглоби шаровидної форми, мають три осі обертання – фронтальну, сагітальну і вертикальну. Навколо фронтальної осі можливе згинання і розгинання пальців; навколо сагітальної – відведення (від середнього) і приведення пальців; навколо вертикальної осі рухів немає. Це обумовлено відсутністю відповідних м’язів. Але вони можуть відбуватися пасивно, при дії зовнішніх сил.

Між фалангові суглоби мають блоковидну форму, рухи можливі лише навколо фронтальної осі – згинання і розгинання.

Рука людини має найбільшу амплітуду рухів. Звільнення руки від опорної функції відіграло вирішальну роль в процесі еволюції людини. Ф.Енгельс у роботі «Діалектика природи» писав, що якщо після тисячолітніх спроб відбулась все-таки диференціація руки від ноги і встановилося прямоходіння, то людини виокремилася із світу тварин. Завдяки великій рухливості у з’єднаннях верхньої кінцівки людина отримала можливість вільно рухати всією кінцівкою особливо кистями рук, що надзвичайно важливе при виконанні трудових процесів, спортивних рухів.

Розвиток і вікові особливості скелета верхньої кінцівки. Зачатки верхньої кінцівки з'являються на п'ятому тижні ембріонального розвитку. Спочатку утворюється зачаток кисті, потім формується плечова кістка і кістки передпліччя. На сьомому тижні стають видно зачатки пальців. На восьмому тижні починається утворення хрящових закладок кісток. Хрящові закладки також раніше всього з'являються в кістках кисті, потім в кістках передпліччя і пізніше в плечовій кістці. При своєму розвитку всі кістки верхньої кінцівки проходять хрящову стадію. Виняток становить ключиця, яка розвивається на сполучнотканинній основі. Раніше всього точка окостеніння з'являється в ключиці (шостий тиждень внутріутробного розвитку). На восьмому тижні закладаються точки окостеніння в діафізах плечової, променевої і ліктьової кісток, в тілі лопатки, дистальних фалангах кисті. На початку третього місяця відбувається окостеніння діафізів п'ясткових кісток, проксимальних і середніх фаланг.

На першому році життя точки окостеніння виникають в дзьобоподібному відростку лопатки, головці плечової кістки. У подальші роки костеніють малий (2 — 3 роки) і великий (4—5 років) горбики, медіальний (8 —11 років) і латеральний (9—13 років) надвиростки. Епіфізи ліктьової і променевої кісток костеніють в 4—6 років. У кістках кисті точки окостеніння з'являються на 2-у і 3-у році життя.

Додаткові точки окостеніння закладаються в пізнішому періоді: у грудинному кінці ключиці — в 16 —18 років, в суглобовій ямці і відростках лопатки — в 11 —18 років, в латеральному надвиростку плечової і шилоподібному відростку променевої кістки — в 14—15 років. Після 15 років відбувається зрощення діафізів і епіфізів. У кисті раніше всього наступає зрощення тіла і основи першої п'ясткової кістки (у 15 —16 років у дівчаток і в 16 —18 років у хлопчиків). У 14—19 років зростаються утворення в дистальному епіфізі плечової кістки. Процес окостеніння всіх утворень верхньої кінцівки, як і інших частин скелета, завершується в 19—25 років.

Верхні кінцівки ростуть нерівномірно в різні вікові періоди і в різних відділах. Найшвидше подовження кінцівок відбувається в 4 — 5 років, дистальні відділи кінцівок ростуть швидше проксимальних.

Старіння скелета кінцівок у різних людей наступає в різні вікові періоди.

Скелет нижньої кінцівки.Скелет нижньої кінцівки, подібно скелету верхньої, розділяється на скелет поясу нижньої кінцівки — тазовий пояс і скелет вільної нижньої кінцівки, що складається із стегна, гомілки і стопи (мал. 20).

Мал..20. Кісткова основа нижньої кінцівки: 1-тазова кістка;

2-стегнова кістка; 3- надколінник; 4-великогомілкова кістка;