Нижня щелепа; 11-верхня щелепа.

Мозковий череп диференціюється на другому місяці внутріутробного розвитку із зародкової сполучної тканини, яка розміщена навколо мозкових міхурів переднього кінця нервової трубки і зачатків органів слуху і нюху. Ця стадія називається первинним перетинковим черепом, з нього розвивається дах черепа. Навколо переднього відділу спинної струни (хорди) утворюється скупчення мезенхіми, з якої формуються хрящові закладки, що дають початок основі черепа. Перетинкові і хрящові утворення черепа зливаються до кінця третього місяця внутріутробного життя, утворюючи мозковий відділ черепа. В кінці другого місяця в перетинковому даху черепа з'являються точки окостеніння на місці майбутніх лобових і тім'яних кісток. У хрящовій основі черепа перші

точки окостеніння з'являються в клиновидній кістці (на третьому місяці), а потім в гратчастій (на п'ятому місяці), в інших кістках ще пізніше. Залишком перетинкової стадії в черепі новонародженого є тім’ячка і прошарки сполучної тканини між окремими кістками даху черепа. Роль тім’ячок полягає у тому, що вони вирівнюють коливання внутрішньочерепного тиску. Найкрупніше тім’ячко — переднє, розташоване на місці з'єднання лобової кістки з тім'яними. Воно заростає до півтора років життя дитини. Менше по величині тім’ячко — заднє, знаходиться між потиличною кісткою і тім'яними, заростає до 1,5 — 2 місяців. Після народження зонами зростання даху черепа в довжину і ширину є шви черепа, а в області основи — хрящові прошарки між кістками. Товщина кісток збільшується за рахунок відкладення кісткової речовини на їх поверхні.

Лицьовий череп росте швидше, ніж мозковий. За весь період росту мозковий череп збільшується лише в 1,5 рази, а лицьовий — в 3 рази. Посилений ріст мозкового черепа відбувається в перші два роки життя, потім дещо сповільнюється і майже досягає рівня дорослого до 10 років. Основа черепа продовжує рости до 18 — 20 років.

Розвиток повітроносних пазух відбувається в основному після народження. Є думка, що вони мають аеродинамічну дію на вдихуване повітря, покращуючи його зіткнення з нюховими рецепторами, і виконують роль термоізоляторів, сприяючи збереженню постійної температури навколо рецепторів нюху, зору і слуху.

Шви черепа остаточно диференціюються до 20 років.

В кінці третього десятиліття відбувається окостеніння швів. У старечому віці у зв'язку з випаданням зубів відбувається атрофія альвеолярних відростків щелеп і зменшення лицьового відділу черепа, а також стоншування компактної речовини і розрідження губчастої. Тому в літньому віці часто мають місце переломи кісток, особливо в основі черепа.

Скелет кінцівок. Вплив фізичного виховання і спорту на будову і рухливість верхньої кінцівки. Особливості чоловічого і жіночого тазу. Суглоби і вигини стопи, їх значення. Плоскостопість. Вплив фізичного виховання і спорту на будову, розвиток і рухливість скелету нижньої кінцівки.

Загальна характеристика скелета кінцівок. Кінцівки хребетних виконують функцію опори і пересування. Вони розвинулися з плавників кистеперих риб і перетворилися в систему важелів, здатних до різноманітних рухів.

У будові кінцівок всіх наземних хребетних і людини можна відзначити схожі ознаки: багатоланковість, розчленована на промені, симетрію. Багатоланковість виражається у наявності декількох рухомо зв'язаних між собою частин, або ланок. У кожній кінцівці розрізняють пояс кінцівок і вільну кінцівку. Пояс є сполучною ланкою між вільними кінцівками і тулубом. Вільна кінцівка підрозділяється на проксимальную, середню і дистальну частини, яка, у свою чергу, ділиться на три відділи. Кількість кісткових елементів в ланках кінцівок збільшується в дистальному напрямі. Проксимальна ланка містить одну кістку, середня — дві, дистальна — багато дрібних кісток. Для дистальних відділів характерна розчленованість на промені. У людини вони мають п'ятипроменеву будову.

Симетрія кінцівок носить білатеральний характер. Рука і нога однієї частини тіла представляє дзеркальне відображення іншої. Проте симетрія у людини приблизна. Відхилення від симетрії у людини виражається в неоднаковому розвитку кісток і м'язів лівої і правої кінцівок. Для людини взагалі характерна перехресна асиметрія.

Скелет верхньої кінцівки. Верхня кінцівка людини в процесі історичного розвитку втратила функцію опори і перетворилася на орган праці, виконуючий багатоманітні тонкі рухи. Це істотно відобразилося на будові всіх її структур, у тому числі і скелета.

На відміну від передніх кінцівок чотириногих тварин, ланки верхньої кінцівки людини стали коротшими, тоншими, суглоби рухомішими.

Скелет верхньої кінцівки ділиться на скелет поясу верхньої кінцівки (плечового поясу) і скелет вільної верхньої кінцівки. У скелеті вільної верхньої кінцівки виділяють скелет плеча, скелет передпліччя і скелет кисті (мал. 13).

Кістки поясу верхньої кінцівки. До кісток поясу верхньої кінцівки відносяться лопатка і ключиця. Лопатка (рис. 14) розміщена на задній поверхні тулуба, на рівні другого – сьомого ребер. Вона відноситься до плоских кісток, має форму трикутника, основа якого повернута догори, а верхівка – донизу.

Мал.13. Кісткова основа верхньої кінцівки:

1-ключиця; 2-лопатка; 3-плечова кістка; 4-ліктьова кістка; 5-променева кістка; 6-кістки зап’ястя; 7-кістки п’ястка;