В огляді... 1. Руховим одиницям притаманна реакція типу «усе або нічого»

1. Руховим одиницям притаманна реакція типу «усе або нічого». Для залучення одиниці до діяльності потенціал дії рухового нерва має відповідати або перевищувати поріг. Коли це відбувається, усі м'язові волокна рухової одиниці скорочуються максимально. Якщо поріг не досягається, то волокна цієї одиниці не активуються.

2. Чим більше активується рухових одиниць і, відповідно, м'язових волокон, тим більша сила продукується.

3. Під час малоінтенсивної діяльності більшу частину м'язової сили продукують ПС волокна. Зі збільшенням опору відбувається залучення ШСа волокон. Коли виникає потреба у силі максимальної величини, активуються ШСб волокна. Подібна структура залучення є характерною для діяльності великої тривалості.

ТИП ВОЛОКНА І СПОРТИВНІ ДОСЯГНЕННЯ

На основі вивчення складу м'язових волокон можна припустити, що спортсмени, у м'язах яких високий вміст ПС волокон, мають переваги у циклічних видах спорту, що потребують виявлення витривалості, а ті спортсмени, в яких високий відсоток ШС волокон, більше пристосовані до короткочасних та «вибухових» видів. Чи може відсотковий вміст різних типів м'язових волокон визначити успіх у спорті?

Склад м'язових волокон спортсменів, які займаються різними видами спорту й досягай великих успіхів, наведено у табл. 1.3.

Розглянемо, наприклад, бігунів. Як ми й передбачали, м'язи ніг бігунів на довгі дистанції, для котрих велике значення має витривалість, складаються переважно з ПС волокон. Дослідження показують, що у більшості найсильніших бігунів на довгі дистанції (чоловіків та жінок) литкові м'язи містять понад 90 % ПС волокон. Окрім того, хоча площа поперечного розрізу м'язового волокна значно відрізняється у найсильніших бігунів на довгі дистанції, ПС волокна у м'язах їхніх ніг охоплюють площу поперечного розрізу на 22 % більшу, ніж ШС волокна.

У спринтерів, для яких головне — це сила та швидкість, литкові м'язи складаються переважно з ШС волокон. Хоча у плавців, звичайно, у м'язах більше ПС волокон (60-65 %), ніж у нетренованих іспитованих (45-55 %), відмінності у типі волокон між добрими та найсильнішими плавцями не такі очевидні.