Сутність та значення демографічної політики

Демографічна політика – це цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення. Демографічна політика включає систему цілей і засобів для їх досягнення. Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально-економічної політики і одночасно – це складова частина політики народонаселення. Усі три види політики розрізняються сферами регулювання.

Соціально-економічна політика спрямована на регулювання всієї сукупності внутрішніх умов, процесів і сторін життєдіяльності суспільства.

Політика народонаселення як напрям соціально-економічної політики має на меті управління розвитком народонаселення як широким процесом створення, становлення і розвитку суб'єкта соціальної життєдіяльності. Вона охоплює:

вплив на відтворення населення (його можна назвати демографічною політикою);

вплив на процес соціалізації молодших поколінь (підготовка до трудової діяльності, дошкільне виховання, загальноосвітня і спеціальна підготовка, професійна орієнтація, етичне виховання, залучення до цінностей світової культури та ін.);

регулювання комплексу умов праці (встановлення меж і загальних масштабів зайнятості, регулювання тривалості робочого дня та періодів праці та відпочинку, охорона праці, регулювання професійно-кваліфікаційного зростання й перепідготовки робочої сили та ін.);

регулювання міграції та територіальної структури населення і здійснення інших заходів, від яких залежить весь комплекс праці та відпочинку;

вплив на загальні умови життя всіх верств населення (житлове законодавство, політика в галузі охорони здоров'я і медичного обслуговування, регулювання масштабів, структури й спрямованості вільного часу та ін.).

Демографічна політика є органічною складовою частиною політики народонаселення. Об'єктами демографічної політики може бути населення країни в цілому або окремих регіонів, соціально-демографічні групи, когорти населення, сім'ї певних типів або стадій життєвого циклу.

У загальному вигляді мета демографічної політики зазвичай зводиться до формування в довгостроковій перспективі бажаного режиму відтворення населення, збереження або зміни тенденцій у галузі динаміки чисельності і структури населення, народжуваності, смертності, сімейного складу, розселення, внутрішньої та зовнішньої міграції, якісних характеристик населення (тобто досягнення демографічного оптимуму).

Основні напрями демографічної політики включають:

створення умов для поєднання батьківства з активною професійною діяльністю;

зниження захворюваності та смертності;

збільшення тривалості життя;

поліпшення якісних характеристик населення;

регулювання міграційних процесів, урбанізації та розселення країни;

державну допомогу сім'ям з дітьми, соціальну підтримку інвалідів, немолодих і непрацездатних та ін.

Ці напрями повинні бути узгодженими з такими важливими сферами соціальної політики, як зайнятість, регулювання доходів, освіта і охорона здоров'я, професійна підготовка, соціальне забезпечення.

Заходи демографічної політики можна об'єднати в три великі групи:

1) економічні заходи:

оплачувані відпустки і різна допомога у зв’язку з народженням дітей;

допомога на дітей залежно від їх кількості, віку, типу сім'ї;

позики, кредити, податкові й житлові пільги та ін.;

2) адміністративно-правові:

законодавчі акти, що регламентують шлюби, розлучення, становище дітей у сім'ях, аліментні обов'язки, охорону материнства і дитинства, аборти й використання засобів контрацепції, соціальне забезпечення непрацездатних, умови зайнятості і режим праці матерів, які працюють, внутрішню і зовнішню міграцію та ін.;

3) виховні і пропагандистські заходи, які покликані сформувати громадську думку, норми й стандарти демографічної поведінки, певний демографічний клімат у суспільстві.

Принципова особливість демографічної політики полягає у впливі на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, через ухвалення рішень у сфері шлюбів, сім'ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання та ін. Заходи демографічної політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної поведінки, так і на створення умов для їх реалізації. Особливу складність демографічній політиці як частини соціального управління додає необхідність враховувати й узгоджувати інтереси різних рівнів: індивідуальних і сімейних, групових і суспільних; локальних, регіональних і загальнодержавних; економічних, соціально-політичних, екологічних і етнокультурних; короткострокових, середньострокових і довгострокових.

Ефективність демографічної політики визначається швидкістю досягнення поставленої мети за мінімально можливих витрат суспільства і за дотримання діючих у ньому соціальних норм. Умовами ефективності демографічної політики є комплексність проведення, орієнтованість на тривалу перспективу, стійкість здійснення заходів.

У міжнародній практиці основним інструментом оцінки ефективності соціально-економічних програм та визначення пріоритетів як соціальної, так і демографічної політики є індекс розвитку людського потенціалу – статистичний показник, розроблений у рамках Програми розвитку ООН.