Сучасна демографічна політика України

Багато вітчизняних демографів виділяють три головні причини депопуляції в нашій країні: 1) найбільш загальна – другий демографічний перехід, усі розвинені країни мають низьку народжуваність, рухаючись від багатодітної сім'ї до середньодітної, а потім і до малодітної; 2) друга причина пов'язана з втратами у Великій Вітчизняній війні і з демографічною прірвою після цього періоду, який повторюється кожні 25 років; 3) третій, провідний чинник з'явився на початку 1990-х рр. – це соціально-економічна криза і недоліки вибраної моделі соціально-економічної трансформації суспільства й переходу до ринкової економіки. Саме остання обставина призвела до зниження рівня якості життя більшості сімей, невпевненості у завтрашньому дні всіх груп суспільства, соціальної дезадаптації значної частини сімей, зростання злочинності, насильства, асоціальної поведінки. Значна частина українських сімей не може забезпечити соціально прийнятний рівень добробуту на трудовій основі, а діючі соціальні гарантії, виплати і пільги не забезпечують реального захисту сімей від зубожіння та позбавлень: щомісячна державна допомога здатна відшкодувати лише 5 – 7 % необхідних витрат, а, за оцінками фахівців, більше половини неповнолітніх українців живе у сім'ях з доходом, нижчим за межу бідності. Тому подолання тривалої демографічної кризи в Україні вимагає проведення соціально орієнтованої економічної та активної демографічної політики, спрямованої на зниження смертності, захворюваності і збільшення тривалості активного, творчого життя людини, створення сприятливих умов для підвищення якості життя сімей і якнайповнішої реалізації потреби сімей у дітях, залучення трудової імміграції й створення умов для закріплення мігрантів в Україні.

Нині на шляху до розробки і проведення активної демографічної політики зроблено перші кроки. Урядом схвалена “Концепція демографічного розвитку України на період до 2015 р.”. У Концепції наведено аналіз сучасної демографічної ситуації в Україні, сформульовані цілі і завдання демографічного розвитку, визначені пріоритети, сформульовані положення, що стосуються інформаційного забезпечення, і механізми реалізації Концепції. Основними сферами демографічного розвитку визначені такі:

зміцнення здоров'я і збільшення тривалості життя;

стимулювання народжуваності і зміцнення сім'ї;

міграція і розселення.

Цілями демографічного розвитку України є стабілізація чисельності населення і формування передумов до подальшого демографічного зростання.

Завданнями демографічного розвитку України є:

1) у галузі зміцнення здоров'я і збільшення очікуваної тривалості життя:

збільшення очікуваної тривалості життя населення;

збільшення тривалості здорового (активного) життя;

поліпшення репродуктивного здоров'я населення;

поліпшення якості життя хронічно хворих та інвалідів;

2) у галузі стимулювання народжуваності та зміцнення сім'ї:

створення передумов для підвищення народжуваності;

всестороннє зміцнення інституту сім'ї як форми гармонійної життєдіяльності особи;

створення умов для самореалізації молоді;

забезпечення адресного соціального захисту сім'ї, включаючи надання матеріальної допомоги у зв’язку з народженням дитини;

3) у галузі міграції та розселення:

регулювання міграційних потоків з метою створення дієвих механізмів заміщення природного спаду населення України;

підвищення ефективності використання міграційних потоків шляхом досягнення відповідності їх обсягів, напрямів і складу інтересам соціально-економічного розвитку України;

забезпечення інтеграції мігрантів в українське суспільство і формування толерантного до них ставлення.

У галузі зміцнення здоров'я і збільшення тривалості життя населення визначені такі пріоритети:

зміцнення здоров'я дітей і підлітків, перш за все, за рахунок удосконалення заходів, спрямованих на профілактику травматизму й отруєнь, на боротьбу з палінням, алкоголізмом і наркоманією, а також шляхом розвитку фізичної культури та спорту й організації дозвілля;

поліпшення репродуктивного здоров'я населення шляхом удосконалення профілактичної та лікувально-діагностичної допомоги;

поліпшення здоров'я населення працездатного віку, в першу чергу за рахунок профілактики травматизму і отруєнь, а також раннього виявлення та адекватного лікування хвороб системи кровообігу, новоутворень і інфекційних хвороб;

збереження здоров'я літніх людей, для яких найбільш актуальне попередження серцево-судинних, онкологічних, ендокринних та інфекційних хвороб.

У галузі стимулювання народжуваності та зміцнення сім'ї визначені такі пріоритети:

формування системи суспільних і особистих цінностей, орієнтованих на сім'ю з двома і більше дітьми;

створення соціально-економічних умов, сприятливих для народження, утримання та виховання декількох дітей, включаючи умови для самореалізації молоді, зокрема утримання загальної та професійної освіти, робота з гідною заробітною платою, а також можливість забезпечити сім'ю відповідними житловими умовами;

забезпечення працівникам, що мають дітей, умов, що сприяють поєднанню трудової діяльності і виконання сімейних обов'язків;

підвищення виховного потенціалу сім'ї;

розробка і реалізація стратегії розвитку доступних форм сімейного облаштування дітей-сиріт, зокрема дітей-інвалідів.

У галузі міграції і розселення визначені такі пріоритети:

залучення іммігрантів до України, в першу чергу з держав – учасників СНД;

створення економічних умов для скорочення еміграційного відтоку і збереження науково-технічного, інтелектуального і творчого потенціалу України;

проведення комплексу правових, організаційних і фінансових заходів, спрямованих на легалізацію й адаптацію іммігрантів в Україні;

удосконалення законодавства, що стосується захисту прав вимушених мігрантів і регулювання міграційних процесів.

Досліджуючи демографічні процеси, важливо простежити динаміку їх не тільки кількісних, а й якісних характеристик. Більше уваги потрібно приділити вивченню різних аспектів неконтрольованої імміграції (етнічних, санітарно-гігієнічних та ін.), адже є реальна небезпека завезення іммігрантами різних хвороб, до яких населення України не адаптоване. Без глибокого вивчення механізму міграційних процесів розробити дієві заходи щодо вдосконалення управління ними практично неможливо. Цей механізм впливає переважно на сферу соціальних відносин, що обумовлює необхідність вивчення мотивів переміщення людей із залученням матеріалів конкретних соціологічних досліджень. Вивчити відповідні матеріали й розробити рекомендації, особливо відносно оптимізації еміграційних і імміграційних потоків, потрібно з метою встановлення державного контролю за цими процесами, сьогодні дуже багатими на криміногенні й соціально деформовані елементи, які шукають у нашій країні якщо не легкої наживи, то збагачення, і можуть стати причиною виникнення конфліктів на національному, соціальному й релігійному тлі. Широкомасштабна еміграція людей найбільш активного репродуктивного віку негативно впливає на шлюбність і народжуваність, а це, у свою чергу, – на відтворення населення країни в цілому, а також на її трудовий потенціал.

До оцінки еміграції з України й впливу цього фактора на економічний демографічний і трудоресурсний розвиток держави потрібно підходити неоднозначно. У процесі вивчення даного питання варто приділяти увагу не тільки кількісним (масштаби й напрями міграційних процесів мають зворотний або незворотний характер), але й якісним характеристикам населення, що прибуває в Україну й вибуває з неї.

Концепція містить також комплекси заходів, що конкретизують завдання і пріоритети в кожній із галузей демографічного розвитку.

Крім того, реалізація Концепції передбачає об'єднання зусиль держави й суспільства, координацію дій органів влади на державному, регіональному і муніципальному рівнях, розробку і реалізацію заходів, спрямованих на вирішення основних завдань, сформульованих у Концепції.