Основні поняття та визначення

Для стимулювання розвитку науки, мистецтва, освіти людство винайшло таке поняття, як на винахід, корисну модель, промисловий зразок, свідоцтво на товарний знак, обслуговування, топографію інтегральної мікросхеми й забезпечення походження товарів, на художні та літературні товари та встановило охорону цих винаходів.

Патент (від латинського «patens» — відкритий, очевидний) — документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку.

Під поняттям «винахід» розуміють технологічне, технічне або інше вирішення, що відповідає умовам (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

Отже, винахід за визначенням є результатом творчої діяльності людини і його інтелектуальною власністю, яка включає такі поняття, як право інтелектуальної власності, суб'єкт, об'єкт і джерела інтелектуальної власності. Саме поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої (починаючи з XVII ст.) практики закріплення за певними особами їх результати інтелектуальної діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва, літератури тощо. До наукового обігу цей термін увійшов у середині 50-х років минулого століття.

Право інтелектуальної власності — це система право­вих норм, які регулюють відносини в суспільстві у зв'язку зі створенням і використанням об'єктів інтелектуальної власності.

В об'єктивному значенні право промислової власності — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні від­носини, що складаються у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

У суб'єктивному значенні правом промислової влас­ності є право, яке має автор будь-якого результату науково-технічної діяльності відповідно до законодавства.

Отже, об'єктом суб'єктивного права промислової влас­ності може бути будь-який результат науково-технічної діяльності, незалежно від того чи відповідає цей результат встановленим вимогам.

Існує певна принципова відмінність між інтелектуаль­ною (нематеріальною) та матеріальною (капітал, природні ресурси тощо) власністю. Матеріальний об'єкт можна мати й утримувати, і розпоряджатись цією власністю може тільки той, хто ним володіє.

Інтелект (здатність до мислення, раціонального пізнан­ня) матеріальних об'єктів не створює, і тому результати інтелектуальної діяльності, що є різного роду винаходами, можуть використовуватися одночасно в різних місцях і різ­ними особами.

Загалом до об'єктів права інтелектуальної власності належать:

- твори науки, літератури й мистецтва, відображені в об'єк­тивній формі;

- виконання, що мають за мету фіксацію, відтворення й поширення результатів творчої діяльності за допомо­гою технічних засобів;

- записи творчого виконання та інші записи за допомогою технічних засобів;

- кабельна та безпровідна трансляція творчого виконання;

- винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг та інші атрибути комерційного характеру, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інфор­мація у вигляді ноу-хау та шоу-хау.

Суб'єкти права інтелектуальної власності:

- автори наукових, літературних або художніх творів;

- правонаступники названих авторів;

- виконавці творів, виробники фонограм та організації мовлення;

- автори винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, раціона­лізаторських пропозицій, сортів рослин і порід тварин та правонаступники авторів;

- власники науково-технічної та іншої інформації, що має комерційну цінність;

- власники знаків для товарів і послуг, фірмових найме­нувань та інших позначень комерційного характеру.

Джерела права інтелектуальної власності в Україні:

- нормативно-правовий акт;

- міжнародний нормативно-правовий договір.

- В інших країнах, до джерел патентно-ліцензійного права належать також:

- правовий звичай;

- правовий прецедент.

Існують певні умови, що надають власникові виняткову можливість розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд і дає йому змогу передавати дозвіл на застосування іншим особам. Ці умови декларуються ліцензією.

Ліцензія(від латинського «licentna» — дозвіл, право) — дозвіл власника патента (ліцензіара), давати право іншій особі (ліцензіату) на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка і т. п.) на певних умовах.

Корисна модель— це нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою. До пристроїв як об'єк­тів винаходів належать машини, прилади тощо.

Об'єктом корисної моделі може бути таке конструк­тивне виконання пристрою, яке має явно виражені прос­торові форми, тобто характеризується не лише наявністю елементів і зв'язків між ними, а й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розміщенням.

Не можуть мати правової охорони як корисна модель об'єкти, які не можуть мати правової охорони і як винахід.

Зазвичай корисні моделі називають «малими винахода­ми», маючи на увазі те, що вони, хоч і нагадують за своїми зовнішніми ознаками патентоспроможні винаходи-пристрої, найчастіше суттєво не впливають на рівень техніки.

Правову охорону надають корисній моделі, яка не супе­речить суспільним інтересам, принципам гуманності й мо­ралі та відповідає умовам патентоспроможності, тобто якщо вона нова та промислово придатна.

Промисловий зразок— це результат творчої діяль­ності людини в галузі художнього конструювання.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, ма­люнок чи розфарбування та їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу та призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб.

Промислові зразки потрібно відрізняти від інших об'єктів промислової власності: винаходів, корисних моде­лей, об'ємних товарних знаків. Так, винаходи та корисні моделі, на відміну від промислового зразка, захищають технічну сутність об'єкта, яка може полягати в особливій формі об'єкта, своєрідному розміщенні та з'єднанні його окремих частин, матеріалі об'єкта, наприклад складі скла, структурі пакувального матеріалу тощо.

Чітких критеріїв розмежування творів декоративно-прикладного мистецтва, що охороняються авторським пра­вом, і промислових зразків немає. Багато творів декора­тивно-прикладного мистецтва за відповідності їх умовам патентоспроможності можна також визнати промисловими зразками.

Деякі вироби можна визнати як промисловими зразка­ми, так і об'ємними товарними знаками. У цьому разі мож­лива одночасна охорона об'єкта і як промислового зразка, і як товарного знака, варто лише врахувати, що такі об'єкти виконують різні функції і їх оформлюють по-різному.

Знак для товарів і послуг (товарний знак)— це знак, за яким товари й послуги одних осіб відрізняються від одно­рідних товарів і послуг інших осіб. Товарний знак дозволяє не лише розрізняти товари та послуги різних осіб, а й часто замінює собою довге й складне найменування певної юри­дичної або фізичної особи. Крім того, він виконує функції індивідуалізації товарів і послуг через їх виділення з маси однорідних і подібних товарів і послуг, вказівки на певну якість товарів і послуг, на джерело їх походження, а також виконує функції реклами. Саме тому наявність товарного знака спрощує для споживача вибір товарів і послуг потрібної якості.

Зазвичай товарним знаком є позначення, розміщене на продукції, її упаковці або супровідній документації. Таке позначення розглядають як товарний знак лише тоді, коли його зареєстровано встановленим законом порядком. Об'єк­том товарного знака можуть бути словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Словесні знаки для товарів і послуг — це слова або сполучення букв, що мають словесний характер.

Словесні знаки мають перед іншими видами знаків для товарів і послуг таку перевагу, як наявність фонетичного аспекту. Вони мають більшу розрізнювальну здатність та краще запам'ятовуються й відтворюються, на відміну від образотворчих. Словесний знак простіше пов'язувати з фір­мовим найменуванням, створюючи серії товарних знаків для однієї юридичної особи (підприємства, організації тощо). Найкраще переваги словесних знаків для товарів і послуг простежуються у рекламі (приблизно 80% усіх знаків для товарів і послуг у світі — словесні).

Словесні знаки ділять на дві основні групи: знаки у ви­гляді слів природної мови та знаки у вигляді слів, утворених штучно. Природні слова зазвичай запам'ятовують краще, ніж штучні.

Образотворчі знаки для товарів і послуг являють собою різні конкретні й абстрактні зображення предметів, тварин, птахів, людей, складних ліній і фігур, орнаменти, художньо виконані шрифтові елементи, а також різні ком­позиції цих елементів.

Розроблюючи образотворчі знаки, найчастіше беруть до уваги характеристику товару, підприємства або послуг, для яких створюють знак, і виражають її, якщо це мож­ливо, зображенням чого-небудь типового або конкретного.

Об'ємними знаками для товарів і послуг називають тривимірні зображення товару чи його упаковки. На від­міну від промислового зразка, об'ємний знак для товарів і послуг не визначається винятково його функціональним призначенням, але дозволяє виділити виріб конкретного виробника серед однорідних товарів.

Комбіновані знаки для товарів і послуг — це комбінації елементів різного характеру: словесно-образотворчих, об'єм­них та ін. Найчастіше це словесно-образотворчі композиції.

Поєднання конкретного словесного позначення з наоч­ним образотворчим чи об'ємним позначенням слова, яке добре запам'ятовується й легко вимовляється, з виразним рисунком утворює комбінований знак для товарів і послуг. Причому словесна та графічна частини комбінованого знака мають бути взаємопов'язані композиційно та сюжетно й утво­рювати єдине ціле.

Більшість юридичних і фізичних осіб надзвичайно сер­йозно ставляться до розроблення товарних знаків для своєї продукції. Вартість товарного знака іноді перевищує вар­тість усього майна фірми (наприклад, вартість товарного знака «Coca-Cola», який належить компанії «The Coca-Cola Company» (США), 2000 р. становила 72,5 млрд дол. США, вартість товарного знака Microsoft (США) — 70,2 млрд дол., IBM (США) — 53,2 млрд дол., Mercedes (Німеччина) — 21,1 млрд дол., Sony (Японія) — 16,4 млрд дол., Xerox (США) — 9,7 млрд дол. тощо). Тому товарний знак ретельно охороня­ється його власником. Часто для запобігання його присвоєння третіми особами поряд із товарним знаком використовують попереджувальне маркування: латинську літеру R (від англ. «registered») у колі ® — для зареєстрованих товарних знаків і літери ТМ (від англ. trade mark) — для знаків, що очікують реєстрації. Іноді власник зареєстрованого знака може пові­домляти про це словами «Зареєстровано в Патентному ві­домстві (назва держави)», наприклад, «Registered in US Pa­tent Office», або у скороченому варіанті — «Reg. US Pat. Off.», чи, як варіант, повідомленням типу «Registered Trede Mark» — «Зареєстрований товарний знак». Використовують також маркування «Reg ТМ», «М» (Mark), «MR» (Mark Registered), «SM» (Service Mark — знак обслуговування), «Trademark» (англомовні країни), «Marque deposee» (фран­комовні країни), «Marks registrada» (іспаномовні країни), «L» (від «logo» — логотип). При цьому повідомлення про реєстрацію зазвичай немає поряд із загальновідомими товарними знаками, наприклад зі знаками фірм IBM, Me Donald's, Mercedes.

Саме попереджувальне маркування у світовій практиці — один із основних доказів того, що знак для товарів і послуг був відомий і той, хто без відповідного дозволу його вико­ристовує, незважаючи на попереджувальне маркування, — свідомий порушник.

У деяких державах, наприклад у США, Великій Брита­нії, Канаді, Нідерландах, Швейцарії, Сирії, Індії, Пакистані та деяких інших, попереджувальне маркування застосо­вують у вигляді літер ТМ. Але таке позначення говорить про те, що знак охороняється не згідно з реєстрацію, а відповідно до «принципу пріоритету» в його використанні, тобто введення в господарський обіг у вигляді, що дає йому можливість стати досить відомим (наприклад, викорис­тання в рекламі).

Права на знак для товарів і послуг отримують відповідно до чинного законодавства. Однак термін розгляду заявок на видачу свідоцтва на відповідний знак часто становить кілька років, що іноді навіть перевищує термін існування самого суб'єкта господарювання (фізичної чи юридичної особи). Беручи до уваги таку ситуацію, доцільно після подання заявки на реєстрацію знака й отримання рішення про встановлення дати подання заявки використовувати знак із попереджувальним маркуванням ТМ, а після опуб­лікування в офіційному бюлетені (в Україні — це «Промис­лова власність») відомостей про видачу свідоцтва на знак змінити попереджувальне маркування ТМ на ®.

Отже, попереджувальне маркування ТМ має на меті попередити потенційних порушників про те, що після дер­жавної реєстрації (її здійснюють одночасно з опублікуван­ням відомостей про видачу свідоцтва на знак) власник знака набуде прав, передбачених законодавством, і він зможе при­тягти до відповідальності всіх, хто порушував його права, починаючи від дати подання заявки на отримання свідоцтва.

Як товарний знак не розглядають позначення, що не мають розрізняльної здатності; є загальновживані як позна­чення товарів і послуг певного виду, які вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність това­рів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливі або такі, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка вироб­ляє товар чи надає послугу; є загальновживані символи та терміни. Ці позначення можна застосувати в знаку як елементи, що не охороняються, якщо вони не мають домі­нуючого значення в зображенні знака.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують: державні герби, прапори й емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні конт­рольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можна використовувати в зображенні знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх влас­ників.

Не реєструються як товарні знаки також позначення, що відтворюють промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва або цитати та персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети й факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Позначення також мають бути нетотожними або схо­жими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг або зі знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реє­страції на підставі міжнародних договорів, учасницею яких є Україна. При цьому охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі.

Товарні знаки слід відрізняти від маркування товару та схожих об'єктів промислової власності фірмових найме­нувань і промислових зразків. Так, маркування продукції надає споживачеві всі потрібні відомості про товар і його виробника, а товарний знак сповіщає споживача про товаро­виробника лише за умовним позначенням. Відмінність про­мислового зразка від товарного знака полягає в тому, що промисловий зразок є складовою самого промислового виробу (форма колір, малюнок виробу), а товарний знак (слово, малю­нок) на виробі лише проставляють (об'ємний товарний знак може одночасно охоронятися і як промисловий зразок).

Фірмові найменування— це стійкі позначення підпри­ємств (фірм, компаній, концернів тощо) або окремих осіб, під іменем яких здійснюють їх виробничу чи іншу діяльність.

Фірмове найменування — це засіб розпізнавання під­приємств серед інших. Якщо знак для товарів і послуг допо­магає відрізнити товари та (або) послуги одних підприємств від однорідних товарів та (або) послуг інших, то фірмове найменування вказує на підприємство без будь-яких поси­лань на ті товари й послуги, що поставляються ними на ри­нок і є однією з найважливіших складових іміджу підприєм­ства та корисним джерелом інформації для споживачів.

Отже, порівнюючи фірмове найменування зі знаком для товарів і послуг, можна зазначити, що:

- кожне підприємство (організація, установа тощо) може мати лише одне фірмове найменування, тоді як знаків для товарів і послуг у нього може бути декілька (для кожної категорії товарів і послуг може бути свій знак);

- фірмове найменування — це засіб ідентифікації під­приємства серед суб'єктів господарської діяльності, а знак для товарів і послуг призначений для розрізнення товарів і послуг, які виготовляються цим підприєм­ством або надаються ним.

Зазначення походження товарів— це позначення на товарах, які походять з певної місцевості.

Зазвичай серед зазначень походжень товарів розріз­няють вказівку про походження товару та найменування місця походження товару. Вказівка про походження товару дає лише уявлення про справжнє місце походження товару (наприклад, «Зроблено в Україні», зображення пам'ятника Богданові Хмельницькому для Києва, Ейфелевої вежі для Парижа), а найменування місця походження товару засто­совується для виділення в масі товарів таких, які мають особливі (специфічні) властивості, зумовлені винятково або переважно географічним середовищем певної місцевості, її природними і (або) людськими чинниками (наприклад, «Золота балка»).

Розрізняють просте та кваліфіковане зазначення по­ходження товару.

Правову охорону простого зазначення походження това­ру надають на підставі його використання і не реєструють. Порядком, установленим згаданим законом, реєструють лише кваліфіковане зазначення походження товару. Право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару засвідчує свідоцтво.

Для попереджувального маркування назви місця по­ходження товару застосовують обведену овалом абревіа­туру НМП.Замість цього маркування або разом із ним можна навести текст: «Зареєстрована в Україні назва місця по­ходження товару».

Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовують обведену овалом абревіатуру ГЗП, замість якого або разом із ним можна навести текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару».