Засоби для неінгаляційного наркозу

Відповідно до сучасної класифікації, лікарські засоби для неінгаляційного (ін’єкційного) наркозу поділяються на барбітурати (гексенал і тіопентал натрію) і небарбітурові препарати (дроперидол, кетамін, натрію оксибутират, предіон, сомбревін). Тіопентал і гексенал пригнічують вищі відділи головного мозку (при великих концентраціях можуть блокувати центри продовгуватого мозку і зупиняти дихання). Слід зазначити, що тіопентал використовують для індукції знеболюваної дії фторотану – після внутрішньовенної ін’єкції хворий засинає за 15 секунд. Треба зазначити, що засоби для ін’єкційного наркозу часто комбінують з інгаляційними, це зумовлено використанням більш низьких доз обох компонентів.

Тіопентал Гексенал

Завдяки систематичному вивченню залежності між структурою та біологічною активністю, в ряду барбітуратів (похідних барбітурової кислоти) одержані препарати ультракороткотривалої дії, які швидко елімінують з організму. Такі засоби здатні викликати втрату свідомості. Посилення наркотичної активності барбітуратів спостерігається при заміні атома Оксигену в положенні 2 системи барбітурової кислоти на атом Сульфуру (такі сполуки називають тіобарбітуратами) та N-метилуванні барбітуратів:

Посилення наркотичної активності при таких модифікаціях барбітуратів пояснюється збільшенням ліпофільності їх молекул. Слід зазначити, що барбітурати є слабкими кислотами. Після введення вони розкладаються на велику кількість неіонізованих форм з високою ліпофільністю, і відповідно, з високою здатністю проникати через різні мембрани і гематоенцефалічний бар’єр.

Як ін’єкційні анестетики барбітурати мають ряд переваг: на першому етапі розвитку наркозу вони діють заспокійливо, знімають у пацієнтів страх та знижують можливість наркозного шоку. Істотним недоліком ін’єкційних анестетиків є складність контролю за глибиною та тривалістю наркозу.

З інших загальних анестетиків слід відзначити похідні циклогексану –фенциклідин та кетамін, а також препарат бензодіазипінового ряду – мідазолам:

Кетамін Мідазолам

По відношенню до будь яких анестетиків, незалежно від методу їх введення, повинні діяти наступні жорсткі вимоги:

- наявність широкого інтервалу безпеки між дозою, яка викликає необхідну для хірургії ступінь розслаблення м’язів, і дозуванням, яке впливає на дихальний центр;

- при застосуванні препарату не повинні виникати пошкодження органів (особливо це стосується впливу на серце та печінку);

- препарат не повинен мати сильної подразнюючої дії та викликати негативні наслідки (блювання).