Протисудомні засоби

Серед відомих протисудомних (антиепілептичних) засобів застосовуються препарати, які мають структурну схожість. Перша група протиепілептичних препаратів – барбітурати і спорідненні до них сполуки (наприклад, гексамідин, який за хімічною будовою є дезоксибарбітуратом і відрізняється від фенобарбіталу відсутністю карбонільної групи в положенні 2):

Фенобарбітал Бензонал Гексамідин

Фенобарбітал до теперішнього часу (хоча вперше був застосований на початку ХХ сторіччя) є одним з найбільш ефективних протиепілептичних засобів. Він специфічно пригнічує високовольтні, високочастотні розряди, яки виникають у мозку під час сильного епілептичного нападу. Бензонал легко перетворюється на фенобарбітал шляхом 1-дебензоїлювання, яке проходить у водних середовищах. Цей процес легко проходить в організмі людини, таким чином, бензонал є проліками.

Високоактивною сполукою протисудомної дії є препарат дифеніл, який відноситься до похідних гідантоїну, Він має структурну схожість з барбітуратами:

Дифеніл

Дифеніл специфічно інгібує змінення проникненості для іонів натрію в ЦНС, саме це призводить до зменшення розповсюдження судомної активності.

Етоксимід і пуфемід пригнічують моторні центри кори головного мозку і підвищують судомний поріг:

Етоксимід Пуфемід

Значна протисудомна дія характерна для карбамазепіну (фінлепсину), який має також і аналгетичну дію, використовується у якості психотропного препарату при деяких видах депресії, для лікування маніакально-депресивного синдрому.

Слід зазначити, що існує два підходи до створення протисудомних засобів. З одного боку, це стимуляція гальмівних центральних ГАМК-синергічних процесів, яка повинна приводити до зниження збудження постсинаптичних мембран. Таким чином, потрібно проводити пошук агоністів ГАМК-рецепторів або блокаторів ГАМК-трансферази. З іншого боку, можливий і іншій підхід, що ґрунтується на блокаді збуджуючих нейромедіаторів – аспарагінової і глютамінової кислот, які вивільняються.

На теперішній час широке використання знаходить протисудомний препарат ламотриджин, який стабілізує пресинаптичні нейрональні мембрани, блокує Na⁺ – канали, тим самим попереджаючи вивільнення збуджуючих нейромедіаторних амінокислот.

Ламотриджин

Слід зауважити, що жоден з антиконвульсантів не лікує, вони лише запобігають епілептичному нападу або зменшують ймовірність його виникнення. Тому важливо, щоб протисудомні засоби не мали шкідливої побічної дії. На практиці цього частково досягають застосуванням комбінації двох препаратів, бо це дозволяє знизити терапевтичну дозу кожного з них.