Економічні потреби суспільства їх суть та структура

В зарубіжній економічній теорії під виробництвом розуміють процес надання благ та створення прямих і непрямих послуг споживачів. При цьому виробництво йде і при споживанні виробничих ресурсів (благ та послуг). Багато економістів визначають виробництво, як ціле напрямлену діяльність людини направлену на забезпечення їх потреб.

Забезпечення людських потреб є метою будь-якого виробництва. В економічній літературі існують різні визначення сутності потреб. Одні автори вважають, що потреби – це основні запроси або нужди у будь-чому (досягнення об’єктивно необхідних умов матеріального та духовного життя); інші розглядають їх, як об’єктивно необхідні умови життя, як вираження цих умов, або як необхідність їх досягнення; треті уявляють потреби як відношення людини до світу речей або зовнішньої матерії; четверті розглядають потреби як стан невдоволеності, що відчувається людиною, з якою він намагається вийти, або як деякий стан вдоволеності, який людина намагається продовжити. На підставі вище сказаного можна зробити висновки, що потреба – це об’єктивний стан людини, що виражає протиріччя між наявним та необхідним, пробуджуючи його до дій. Зв'язок між потребою і виробництвом носить взаємозалежний характер. З одного боку потреби являють собою внутрішньо збуджуючий мотив виробництва. З іншого боку виробництво, виробляючи конкретні види матеріальних і духовних благ, народжують конкретну потребу з них. Потреби зароджуються зовсім не випадково, не з фантазії. Їх виникнення зумовлене самим виробником. Так загальна потреба в телевізорах або ПК виникла лише на базі організації достатнього масового їх виробництва.