Формування політеїзму.

Комплекс розглянутих первісних вірувань став ядром родоплемінних релігій, які відрізнялись великою строкатістю так як відображали специфічні для того чи іншого роду і племені умови життя, соціальні зв’язки, особливості матеріальної культури тощо.

Виділення вождів і посилення їх ролі в житті племені поступово привело до того, що вони стають об’єктом релігійного поклоніння і шанування не тільки після смерті, а й за життя.

Виникає ієрархія духів, яка в багатьох рисах відтворює соціальну ієрархію.

Полідемонізм – почитання багатьох духів – вступає в свою завершальну стадію.

Його замінює політеїзм, який перетворює найбільш шанованих духів у божества.

Під час винищувальних війн, характерних для періоду переходу від родоплемінних відносин до класового суспільства, відбувалося об’єднання племен, утворення племінних союзів.

Ці процеси супроводжувалися синтезом релігійних уявлень.

Начолі політеїстичного пантеону звичайно ставав бог племені-гегемона.

Так з’являється генотеїзм – одна з різновидностей політеїзма, яка полягала в тому, що, визнаючи існування багатьох богів, та чи інша спільність людей вважає своїм безпосереднім покровителем лише одного з великої кількості богів і поклоняється тільки йому.

Звідси залишається один крок до монотеїзму.