Родоплеменні релігії – тотемізм, табу, магія, фетишизм і анімізм.

До ранніх форм релігії прийнято відносини фетишизм, тотемізм, табу, магію і анімізм.

Свідоцтва про ці релігійні вірування ми одержуємо на основі порівняльного вивчення релігій.

Основоположником порівняльного вивчення релігії був німецький мовознавець М.Мюллер (1823-1900 рр.).

Порівняльно-історичний метод дослідження релігії використав французький соціолог Е.Дюркгейм. Він також прагнув відшукати прарелігію як найбільш просту, історично первісну форму релігії.

Він розглядав тотемізм, поширений у австралійських аборигенів як „елементарну” форму релігії, тобто таку, яка вже не спирається на якість більш ранні, попередні її форми.

Е.Дюркгейм вважав, що в примітивній релігії об’єктом поклоніння виступає виражена в релігійному символі сама соціальна спільність.

Тотемізм – це віра в існування родинного зв’язку між групою людей і певним видом тварин або рослин. („Тотем” – „его рід”).

Тотемізм тісно пов’язаний з господарською діяльністю первісної людини: збиранням плодів, полюванням.

Тварини і рослини, які давали людям можливість існувати, ставали об’єктом поклоніння.

Тотем (тварина або рослина) вважався предком роду, його родоначальником.

На основі тотемізму виник пізніше культ тварин.

З тотемічними віруваннями і обрядами в первісному суспільстві була тісно пов’язана система специфічних заборон – табу.

Так, в Полінезії система заборон охоплювала всі сфери життя і являлась єдиною формою регламентації, що замінювала собою все те, що в сучасному суспільстві забезпечується мораллю, релігією, правом.

Наряду з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини посідала магія (від лат. maqia – чаклунство, чародійство).

Магія – це сукупність уявлень і обрядів, в основі яких лежить віра в можливість впливу на людей, предмети і явища об’єктивного світу з допомогою певних дій.

За метою дії магія була лікувальною, промисловою, або такою, що наносила шкоду.

В магії таємною силою наділяються конкретні дії людей (шаманів, чаклунів).

Але первісні люди вірили також, що її носіями можуть бути і конкретні предмети – фетиши (від португальського fetico – чарівний, чудодійний).

Звідси походить така поширена форма первісної релігії як фетишизм.

Фетишем міг стати будь-який предмет, що чимось вразив уяву людини: камінь, шматок дерева, зуб тварини, штучний виріб).

Цьому предмету приписувалися невластиві йому якості (здатність виліковувати, оберігати від ворогів, допомагати під час полювання і т.д.). Талісмани і амулети – це ті ж самі фетиши.

Ще одним поширенням віруванням первісної людини являється анімізм (від лат. anima – душа) – це віра в існування духів і душі.

Згідно теорії англійського етнографа Е.Тейлора (1832-1917), анімістичні вірування розвивалися в двох напрямках.

Перший ряд анімістичних уявлень виник під час роздумів давньої людини над такими явищами як сон, видіння, хвороба, смерть, хвилювання, транс і галюцинація.

Будучи не в змозі правильно пояснити ці складні явища, „первісний філософ” виробив поняття про душу, що знаходиться в тілі людини і час від часу покидає його.

В подальшому формуються більш складні уявлення: про існування душі після смерті тіла, про переселення душ в нові тіла, про загробний світ.

Другий ряд анімістичних вірувань виник з властивого первісним людям прагнення до одухотворення оточуючої дійсності.

Давня людина розглядала всі явища і предмети об’єктивного світу як щось подібне собі, наділяла їх бажаннями, волею, почуттями, думками.

Звідси виникла віра в окремо існуючих духів грізних сил природи, рослин, тварин, яка в процесі складної еволюції трансформувалася в політеїзм, а потім в монотеїзм.