Принцип розвитку і принцип системності.

Твердження про те, що розвиток є особливий вид руху, який регулюється об’єктивними законами і властивий природі, суспільству і мисленню, утворює принцип розвитку.

Твердження про те, що світ вцілому являє собою єдине зв’язане ціле, тобто особливу систему, що схоплює як природу, так і людину, і що найважливіші явища і процеси, з якими стикається людина в теоретичній та практичній діяльності, також являють собою різноманітні системи, утворює принцип системності.

Діалектика доводить, що обидва ці принципи тісно зв’язані.

Більш того, філософське вчення про розвиток не може бути повним без розуміння того, що „розвиток” – це категорія, яка застосовується до систем особливого типу.

Всі відомі нам системи можна розбити на три типи.

До першого відносяться стабільні системи.

Тривалий час склад елементів і підсистем в них залишається постійним. Зв’язки не змінюються. Наприклад, будинок з постійним переліком поверхів, кімнат, дверей, вікон…

Другий тип утворюють функціональні системи.

Кількість і склад їх елементів і підсистем, як правило, залишається постійним, але разом з тим вони змінюють своє положення у просторі. Їх дія циклічна. (Наприклад, годинник).

Третій тип – це динамічні системи, що розвиваються.

Їх відмінна риса в тому, що в певному часовому інтервалі в них з’являються і зникають окремі елементи, підсистеми, зв’язки, відносини і взаємодії, але при цьому зберігаються основні, найбільш важливі зв’язки та взаємодії, завдяки яким динамічна система якийсь певний час залишається самою собою.

Саме такі системи цікаві з точки зору діалектики.

До них відносяться: наш Всесвіт, суспільство, трудовий колектив, окрема людина, тварина, рослина і т.д.

Складні динамічні системи містять в собі велику кількість різноманітних підсистем. Одні з них ускладнюються, перетворюються, збільшують кількість елементів і підсистем, тобто прогресують.

Інші стають простішими, регресують.

Поняття „прогресу” і „регресу” визначають особливі властивості динамічних систем в цілому або їх окремих підсистем. Вони відображують зміни рівня складності системи, функцій, які нею виконуються, значення параметрів, що вимірюються тощо.

Розуміння глибокого зв’язку принципу розвитку та принципу системності являється безперечним досягненням матеріалістичної діалектики.