Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

Кожне явище і кожний процес мають свою форму і зміст.

Зміст розвитку, його джерело утворює боротьба основних внутрішніх протилежностей і розв’язання існуючих між ними протиріч.

Викликані цим зміни бувають поступовими, безперервними або переривистими, стрибкоподібними.

Зв’язок між двома типами змін і визначає форму будь-якого процесу розвитку, тобто взаємозв’язок безперервного, поступового і переривистого, стрибкоподібного в усіх його проявах в природі, суспільстві та мисленні.

Завдання в тому, щоб знайти і сформулювати об’єктивний закон, який визначає форму будь-якого розвитку.

Стикаючись з різними речами та явищами, люди навчились відрізняти їх між собою, ототожнювати або протиставляти їх.

Це можливо тому, що різні явища або речі мають певну стійкість.

Такою стійкістю володіють якість і кількість.

Дамо визначення цим філософським категоріям.

Сукупність основних елементів, зв’язків і відносин, які забезпечують в певному проміжку часу стійкість та існування даної системи, її тотожність самій собі і разом з тим відрізняють її від інших систем, визначається категорією „якість”.

Окремі прояви якості називаються властивостями, тому часто говорять, що якість – це стійка сукупність певних властивостей.

Так, наприклад, цукор – це певна якість, а білий колір, солодкий смак, здатність розчинятися в рідині – його окремі властивості.

Всі явища і процеси з часом зазнають зміни.

Ті зв’язки і відносини, зміни яких в певних межах змінюють окремі властивості та характеристики даної системи, але не порушують її якісної виразності, називаються кількісними, а філософська категорія, що їх відображує, – „кількістю”.

За „певними межами” кількісні зміни приводять до розриву якісних зв’язків і відносин. Такі межі називають „мірою”.

А такий розрив старих якісних зв’язків і відносин, руйнування або заміна даних елементів і підсистем новими називається „стрибком”.

Визначивши названі категорії, ми можемо сформулювати закон діалектики, який визначає загальну форму розвитку.

Він називається законом взаємного переходу кількісних та якісних змін.

Цей закон можна сформулювати у вигляді таких положень:

1. Кожне явище або процес являють собою єдність кількості та якості.

Іншими словами, вони володіють характерною лише для них якісною та кількісною виразністю.

2. Кількісні зміни відбуваються поступово, плавно, безперервно до певної межі („міри”). В межах даної міри вони не викликають змін даної якості.

Кількісні зміни, як правило, зворотні. Вони характеризуються величиною, ступенем інтенсивності, можуть бути виміряні та визначені певним числом за допомогою відповідних одиниць виміру.

3. При переході міри, властивої даному об’єкту (системі), кількісні зміни викликають корінні якісні зміни, які приводять до утворення нової якості.

4. Якісні зміни здійснюються у формі стрибка, перерви поступовності. При цьому стрибок не обов’язково відбувається у формі миттєвого вибуху. Він може тривати більш або менш значний проміжок часу.

5. Нова якість, що виникла внаслідок стрибка, характеризується новими якісними властивостями або параметрами, а також новою мірою єдності кількості та якості.

6. Джерелом переходу кількісних змін в якісні та якісних змін в кількісні виступає єдність і боротьба протилежностей, зростання та розв’язання протиріч.