Категорія „розвитку”.

Як і будь-яка справді наукова теорія, діалектика повинна сформулювати свої основні закони і визначити свої основні наукові поняття і категорії.

Однією з найважливіших таких категорій є категорія „розвитку”.

Зрозуміло, що розвиток в живій природі відрізняється від розвитку космологічного, який містить в собі зміни у Всесвіті. Так само розвиток окремої людини відрізняється від розвитку суспільства в цілому.

Не дивлячись на ці відмінності, люди вміють якимось чином відрізняти процеси і явища, що розвиваються (навіть в будь-якій формі) від тих, що не розвиваються.

Риси і особливості, що характерні для будь-якої форми і виду розвитку, охоплюються і відображуються саме філософською категорією „розвитку”.

По мірі того як поглиблюються і поповнюються наші знання відносно законів діалектики, і наше розуміння розвитку стає більш складним і глибоким.

Але для того, щоб почати обговорення основних законів діалектики, нам необхідно мати якесь попереднє розуміння розвитку.

Воно виділяє і фіксує особливості розвитку, що відрізняють його від усіх інших форм руху і змін, які відбуваються у світі.

Ці основні риси і особливості всякого розвитку вбачаються у слідую- чому:

1. В процесі розвитку, на відміну від інших форм руху, з’являється щось таке, чого не існувало раніше.

2. Процес розвитку незворотний.

3. Кожний конкретний процес розвитку має свої власні джерела і властиву йому форму.

4. Розвиток має напрямок у часі: від минулого через теперішнє до майбутнього.

5. Кожний момент або етап цього процесу розвитку обумовлений попереднім становищем і в свою чергу обумовлює наступне становище.

Перелічені ознаки розвитку, баченого в узагальненій формі, утворюють зміст філософської категорії „розвитку”.

Саме ця категорія лежить в основі діалектичної концепції розвитку, тобто розробленого, аргументованого філософського вчення, що спирається на досягнення науки.

Це вчення протистоїть метафізичній концепції, яка розглядає розвиток спрощено, зводячи його до простих видів і типів руху.