Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

В умовах формування і функціонування ринкових економічних відносин де результатом дії закону попиту і пропозиції є безробіття.

Економічна суть безробіття як соціального, економічного і психологічного явища полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян, конкретна особа так і суспільство загалом недоотримує певної величини суспільного продукту, витрачаючи при цьому кошти на забезпечення безробітних і членів їх сімей, котрі перебувають на їх утриманні.

З іншого боку, вимушено непрацюючі особи, які живуть не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження через працю втрачають професіоналізм. Це соціальна проблема.

В умовах перетворень багатоукладної економіки існує проблема розвитку національного ринку праці і зменшення безробіття. З метою забезпечення ефективного регулювання ринку праці найбільший інтерес становить аналіз причин і негативних соціальних наслідків зростання безробіття, бо це дає змогу своєчасно розробити заходи для їх запобігання, мінімізувати соціальну ціну економічних реформ.

Узагальнивши і систематизувавши викладені у вітчизняній науково-економічній літературі погляди на причини безробіття їх можна об’єднати за такими напрямами:

Ø вивільнення у зв’язку з реорганізацією і ліквідацією підприємства;

Ø звільнення за власним бажанням;

Ø відсутність програм структурної перебудови економіки;

Ø високі виплати у зв’язку із звільненням працюючих;

Ø вплив соціальної політики;

Ø низька ціна робочої сили;

Ø некерований процес приватизації;

Ø недосконалість правового механізму активізації безробітних до пошуку роботи;

Ø недостатня кількість нових робочих місць.

Негативними наслідками зростання безробіття є:

Ø недовиробництво національного доходу;

Ø знецінення вартості трудового потенціалу;

Ø моральна і фізична деградація особи;

Ø створення передумов до тіньової зайнятості;

Ø зниження рівня життя родини;

Ø втрата кваліфікації та професійних навичок;

Ø зменшення податкових надходжень.

Отже, безробіття в умовах нових економічних відносинах є, з одного боку, невід’ємною, а з іншого – неприйнятною щодо зайнятості проблемою, яку суспільству доводиться вирішувати шляхом державного регулювання зайнятості. Втім, відпрацьованого єдиного шляху розв’язання проблеми безробіття не має. Вирішувати її потрібно з урахуванням конкретної економічної ситуації в країні.

Відповідно до норм Конституції України у разі безробіття з незалежних обставин громадяни мають право на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

На початку ХІХ століття канцлером Німеччини Отто фон Бісмарком було запроваджено обов’язкове соціальне страхування. Засадничими принципами обов’язкового соціального страхування були:

Ø забезпечення тих осіб, які завоювали на це право своєю працею;

Ø обов’язкове забезпечення тих працівників, хто не може користуватися індивідуальним страхуванням;

Ø методологія страхування полягає у паритетному співвідношенні між внесками найманих працівників і роботодавцями та між внесками і виплатами;

Ø обов’язковість соціального страхування[20]

90–і роки ХІХ ст., є початковим етапом становленням вітчизняного соціального страхування. Підприємці почали страхувати в приватних страхових товариствах своїх робітників на випадок смерті, інвалідності і тимчасової непрацездатності.

В епоху Радянського Союзу соціальне страхування було монополією держави, організаційною формою соціального забезпечення, де робітники, службовці і члени їх сімей мали право на матеріальне забезпечення і обслуговування. Втім, за домінуючої ролі держави чинна система соціального страхування не мала всеохоплюючого характеру. Значну частину питань надання соціальних гарантій держава значною мірою вирішувала за кошти, що закладалися у бюджет. Таким чином, не всі види соціального захисту забезпечувалися через систему соціального страхування.

В нових економічних умовах така система не могла вже забезпечити надійного та ефективного захисту громадян. Існувала потреба впровадження якісно нового підходу до організації соціального захисту громадян в основу якого мають бути покладені засади:

Ø особиста відповідальність громадянина та його власна участь у формуванні фінансових ресурсів соціального страхування;

Ø відповідність європейським стандартам.

Відповідно до цих умов в Україні створене законодавство, яке сприяє становленню загальнообов’язкового державного соціального страхування. Воно базується на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення, положеннях Європейської соціальної хартії та рекомендаціях Міжнародної організації праці.

Економічна сутність «соціального страхування» закладена у його функціональному призначені, основою якого є людина зі своїми потребами.

Соціальне страхування як фінансово-організаційний механізм забезпечує первинний розподіл доходів підприємств, організацій і створення фондів задля матеріального забезпечення у разі безробіття, тимчасової або постійної непрацездатності, а також соціальної допомоги непрацездатним і малозабезпеченим громадянам.

З іншого боку «соціальне страхування» як складова частина соціального забезпечення є:

Ø системою захисту всіх верств жителів країни від нестабільності;

Ø інструментом розподілу і перерозподілу грошових коштів у суспільстві, створюючи необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення;

Ø системою юридичних норм, які регулюють соціальний захист громадян при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.

Одним із видів соціального страхування в Україні є загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, який передбачає механізм підтримки безробітних громадян внаслідок втрати роботи. Основною метою страхування у разі настання безробіття є страховий захист ризику втрати роботи і стати безробітним. У цьому полягає одна із відмінностей соціального страхування від соціальної допомоги, надання якої гарантується лише після настання безробіття.

Соціальний захист найманих працівників через систему соціального страхування є одним із механізмів формування національного ринку праці. З огляду на соціальну важливість проблеми зайнятості, ринок праці потребує державного регулювання, оскільки ринкове саморегулювання неспроможне вирішувати кардинальні проблеми розвитку економіки. Це регулювання здійснює мережа соціальних державних установ для підтримання прийнятного рівня зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, створення нових робочих місць і таке інше.

Фінансове забезпечення соціального страхування на випадок безробіття значною мірою сприяє ефективності заходів зайнятості.

Фінансування системи соціального страхування на випадок безробіття в Україні проводиться через спеціалізовану фінансову установу – Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Організаційна будова Фонду виражається відповідною самоорганізованою системою з власною структурою та відповідним апаратом управління, що ґрунтується на певних принципах.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений територіальними підрозділами в областях, районах та містах, які характеризуються відповідними призначеннями, складом і структурою доходів та видатків, органами управління. Керівництво Фондом здійснює Державна служба зайнятості України – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та його регіональні підрозділи.

За формою соціальне страхування на випадок безробіття є фінансовим планом мобілізації і використання коштів. Як фінансовий план соціальне страхування на випадок безробіття має структуру доходів і видатків, характеризується певним порядком складання, збалансування, розгляду, затвердження, виконання бюджету Фонду, складання і затвердження звітності про його виконання.

Доходами загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є:

Ø страхові внески страхувальників – роботодавців та застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбаченому законодавством;

Ø асигнування державного бюджету;

Ø фінансові санкції;

Ø прибуток, отриманий від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів на депозитному рахунку;

Ø благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

Ø інші надходження відповідно до законодавства.

Основним джерелом надходжень коштів до бюджету Фонду є страхові внески роботодавців та найманих працівників, які включені до складу єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Цей показник відображає частку навантаження на фонд оплати праці і є гарантією компенсації втрат від впливу ризику безробіття.

Базою розрахунків страхових внесків є заробітна плата кожного найманого працівника як ціна його робочої сили і фонд оплати праці кожного суб’єкта господарювання як сумарна ціна робочої сили всіх найманих працівників.

Страхові внески відносяться на собівартість робіт і послуг платника. Обов’язковий характер страхових платежів проявляється також у фінансових санкціях. Втім, при діючій методиці справляння страхових внесків у фонд, що здійснюється одночасно з виплатою заробітної плати установою банку, ототожнюється з оподаткуванням. Відмінність полягає в тому, що платник податку не отримує прямого еквіваленту, він відіграє роль участі індивіда у витратах суспільства. Страхові внески, з одного боку є джерелом наповнення бюджету Фонду, з іншого – накопичені гроші повертаються до індивіда в разі настання страхового випадку – безробіття, існує паритет сторін, а не однобічне вилучення.

Динаміка збільшення загальної кількості зареєстрованих платників так і роботодавців характерна для періоду 2005 - 2011 рр. Позитивна динаміка цих показників виплинула на зростання загального обсягу надходжень до Фонду від 2615664,2 тис. грн. у 2005 році, до 8075633,4 тис. грн. – у 2011.

При цьому обсяг видатків зростав вищими темпами і становив 252673,8 тис. грн. у 2005 році, і відповідно 8197108,3 тис. грн. – у 2011.

При зіставленні даних про чисельність зареєстрованих безробітних і платників страхових внесків видно, що рівень фінансової забезпеченості недостатній.

Структура дохідної частини бюджету Фонду характеризується даними таблиці 20.

У структурі доходів бюджету Фонду на період
2008-2011 р. частка інших надходжень та асигнувань з державного бюджету була несуттєвою. Втім, структуру інших надходжень становлять:

Таблиця 20

Аналіз структури доходів Фонду (%)

Ø фінансові і штрафні санкції пов’язані з нарахуванням пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, штрафи за порушення строку реєстрації платників, адміністративні штрафи, штрафи за порушення норм Закону України «Про зайнятість населення»;

Ø повернення кредитів на створення додаткових робочих місць та започаткування підприємницької діяльності;

Ø повернення позик та фінансової допомоги за розпорядженням Кабінету Міністрів України;

Ø проценти від депозитних вкладів.

Слід відзначити, що з боку Фонду здійснюється посилений контроль за своєчасним і повному обсязі надходженнями страхових внесків і погашення недоїмки.

Організаційно-правові та фінансові відносини урегульовуються Законами України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Про зайнятість населення" та іншими нормативно-правовими актами.

Однак, правового урегулювання потребує сплата страхових внесків платниками, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Неурегульованим є питання сплати страхових внесків на випадок безробіття платниками, які беруть участь у сплаті на добровільних засадах. Отже, удосконалення законодавчої та нормативної бази є запорукою формування бюджету Фонду.

Видаткова частина бюджету загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відображає державну політику у регулюванні зайнятості населення.

У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено систему виплат відповідно від страхового стажу, розміру заробітної плати та строку перебування громадян у стані безробіття.

Застраховані особи, визнані безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від страхового стажу. Розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до середньої заробітної плати, визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України.

Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин (навчання, строкова військова служба, догляд за інвалідом І-ої групи, або дитиною інвалідом, інші поважні причини).

Кошти Фонду використовуються на фінансування:

Ø матеріального забезпечення та надання соціальних послуг;

Ø відшкодування Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з достроковим виходом на пенсію;

Ø діяльності виконавчої дирекції та її робочих органів, управління фондом;

Ø розвиток матеріальної та інформаційної бази.

Державна служба зайнятості – виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з метою якнайшвидшого повернення незайнятих і безробітних громадян до професійної діяльності, надає комплекс соціальних послуг і матеріальну допомогу у випадку безробіття згідно із Законом України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття».

Види соціальних послуг:

Ø професійна підготовка або перепідготовка, підвищення рівня кваліфікації;

Ø надання роботодавцеві дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних і фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

Ø інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Види матеріального забезпечення:

Ø допомога з безробіття (виплачується з 8-го дня після реєстрації впродовж 360 календарних днів; для осіб перед пенсійного віку не більше 720 календарних днів);

Ø одноразова виплата допомоги для організації підприємницької діяльності (за бажанням безробітного в розмірі допомоги з безробіття в розрахунку на рік);

Ø матеріальна допомога надається протягом 180 календарних днів безробітним, у яких закінчився термін виплати допомоги з безробіття коли середньомісячний сукупний дохід на одну особу сім’ї не перевищує прожитковий мінімум;

Ø одноразова матеріальна допомога надається безробітним у яких закінчився термін виплати матеріальної допомоги, або утриманцям, непрацездатних осіб при дотриманні умов зазначених для матеріальної допомоги;

Ø матеріальна виплата здійснюється з першого дня навчання за направленням служби зайнятості на професійну підготовку, перепідготовку, або підвищення кваліфікації. Тривалість такої виплати не може перевищувати загальної тривалості виплати;

Ø допомога на поховання виплачується у разі смерті безробітного, або особи, яка знаходилася на його утриманні.

У структурі видатків фінансування матеріального забезпечення і соціальних послуг на кінець 2011 року зросли витрати бюджету Фонду на стимулювання створення нових робочих місць. Фінансування заходів спрямованих на:

Ø підтримку розвитку малого підприємництва (одноразова допомога по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності);

Ø заохочення роботодавців до збільшення кількості робочих місць (дотація із фонду на працевлаштування безробітних), дало змогу збільшити обсяги охоплення безробітних активними заходами, спрямоване на швидке повернення безробітних до трудової діяльності.

Варто наголосити, що відсутність досконалої автоматизованої збірки даних Пенсійного фонду та Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття призводить до порушень, де особи, які отримували матеріальне забезпечення не мали на це права. З іншого боку частина громадян пристосувалася до складної ситуації і знаходить джерела доходів поза зареєстрованим сектором економіки. Близько 10% середньо та високодохідних груп населення України становлять саме безробітні[21].

Максимально ефективне використання коштів фонду можливе лише при адресності і обґрунтованості кожної статті видатків.

Нині поширений кошторисний механізм формування видатків бюджету Фонду держави, який складається на підставі Бюджетної програми затвердженої центром зайнятості України. Кошторис витрат на наступний бюджетний рік доводиться Державним центром зайнятості України регіональним підрозділам. На обласному та районному рівнях визначення потреби в коштах здійснюється на основі стратегії соціально-економічного розвитку відповідного регіону.

Кошти Фонду зараховуються на єдиний централізований рахунок, відкритий центральним органом виконавчої дирекції в Державному казначействі України. Фінансування страхової діяльності та інших видатків, передбачених бюджетом Фонду, здійснюється з єдиного централізованого рахунку Фонду через поточні рахунки робочих органів виконавчої дирекції, відкриті в органах Державного казначейства України.

Виходячи з того, що кошти акумулюються на єдиному централізованому рахунку Фонду і відповідно фінансування видатків здійснюється з цього ж рахунка, покриття витрат дотаційних центрів зайнятості відбувається за рахунок коштів центрів зайнятості, які надходять з інших областей, де надходження на поточні рахунки значно перевищують фінансування страхової діяльності та інших видатків передбачених бюджетом Фонду.