Фінансове забезпечення розвитку освіти, науки та культури

Перехід на інноваційну модель розвитку освіти є стратегічним завданням України. Важливим чинником інноваційного розвитку є примноження інтелектуального капіталу, який значною мірою залежить від системи освіти спрямованої на поглиблення загальноосвітнього рівня, інтеграції до європейського освітнього простору, формування національних і загальнолюдських цінностей, моніторингу якості освіти.

Систему освіти України формують окремі ланки виховання і навчання пов’язаних між собою.

Першою ланкою системи освіти є дошкільне виховання за різними формами власності, за змістом і профілем роботи-дитячі садки художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, природничого і гуманітарного напрямів.

Загальноосвітня шкала є найбільшою структурою частиною системи освіти з її позашкільним вихованням, професійно-технічним навчанням, середньою спеціальною та вищою освітою.

Найбільшою проблемою у сфері освіти України є нестача коштів для забезпечення повноцінного функціонування освітніх закладів та їх розвитку. Основними причинами обмеженого функціонування є відсутність економічних реформ в Україні, нерівномірність бюджетного фінансування,соціальна розмежованість суспільства, відсутність ефективних механізмів використання коштів. Все це спонукає до реформування фінансових відносин формування та використання фінансових ресурсів насамперед зміни в системі бюджетного фінансування. Джерелами фінансування є державний та місцевий бюджети, спеціальні кошти за надані освітні послуги і виконані роботи. В сучасних умовах зростає частка позабюджетних джерел у структурі фінансових ресурсів бюджетних установ. Зростають асигнування фізичних, юридичних осіб, організацій в освіту, підготовку кадрів, охорону здоров’я, науку, культуру.

Визначення обсягів фінансових коштів, що направляються з бюджету на розвиток освіти здійснюється за нормативами встановленими Кабінетом міністрів України. Економічні нормативи, що регулюють фінансові відносини відображають можливості держави щодо задоволення установи у фінансових ресурсах для реалізації поточних та перспективних планів розвитку.

Нормативи виражають оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових коштів держави і громадян окремих регіонів, установ. Такими нормами є розміри бюджетних асигнувань на певний показник, передбачений програмою чи наказом відомства для певної установи. Вони відображають гарантію держави для задоволення потреб соціального забезпечення. Кошти на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа або за рахунок додаткових джерел. Визначення обсягу коштів на утримання бюджетної установи, здійснюється на основі фінансових норм, які є вартісним виразом матеріальних і фінансових ресурсів. Саме фінансова норма є формою застосування нормативу у плануванні бюджетних ресурсів. Абсолютна величина фінансової норми залежить від правильного визначення факторних ознак, що обумовлюють їх.

Обрахунок науково - обґрунтованого розміру витратна всі види діяльності бюджетної установи здійснюється у такій послідовності:

Ø розраховують індивідуальні норми за статтями витрат бюджетної установи;

Ø на основі індивідуальних норм розробляють укрупнені норми, рівня Міністерства чи відомства;

Ø на основі укрупнених норм визначають зведені фінансові норми в цілому по державі чи області.

Індивідуальні норми витрат бюджетних установ є вихідною базою при зведеному бюджетному плануванні і потребують наукового обґрунтування. Фінансові норми витрат на утримання бюджетних установ розробляє Міністерство освіти і науки України, залучають науково-дослідні установи, і доводить до загальноосвітніх навчально-виховних закладів.

Із змінами в структурі фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні бюджетних установ, практика фінансового планування не забезпечує певний взаємозв’язок та узгодженість у плануванні потреби в бюджетних фінансових ресурсах розподільчим методом та позабюджетними коштами. Такий порядок планування не створює умов для раціонального та ефективного використання фінансових ресурсів.

Бюджетне планування передбачає встановлення єдиних вимірників поточних витрат, які характеризують профільну діяльність бюджетної установи. За цих умов, коли бюджет є не єдиним джерелом фінансування, а існують інші джерела тоді фінансова норма ділиться на дві частини – ода використовується для обрахунку витрат, що організовується з бюджету, інша для планування витрат з необхідних джерел. Використання комбінованих і укрупнених норм дає можливість фінансовим органам у прискореному режимі проводити планові розрахунки і перевіряти їх дотримування. Помимо цих норм у бюджетному планування використовують типові нормативи, наприклад формування штатів загальноосвітніх навчально-виховних закладів, професійно-технічних навчальних закладів (накази Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 № 1205, та від 02. 07. 2012, № 765).

В основі визначення обсягів асигнування із бюджету лежать два показники: кількість учнів і кількість класів. Виходячи із бюджетного року ці показники визначаються на 1 січня і 1 вересня планового року. Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається для перших - четвертих класів т а п’ятих і десятих. Перших класів кількість учнів на перше вересня поточного року визначають на основі перепису дітей на території де розміщена школа. Кількість учнів десятих класів визначається з врахування вступу до професійно-технічних навчальних закладів і коледжів випускників 9-х класів. Кількість учнів інших класів визначаються на основі нового переходу учнів з одного класу до іншого. Визначення кількості класів на кожну дату здійснюється за нормативами наповнюваності одного класу.

Для прикладу у школі на перше січня планового року є 21 клас де навчаються 805 учнів. За даними перепису дітей дошкільного віку у новому навчальному році до першого класу 70-ть осіб, а 30 учнів після закінчення 9-го класу вступлять до середніх спеціалізованих навчальних закладів. З 11-го класу буде випущено 25-ть учнів. Отже на перше вересня планованого року навчатимуться 820 учнів, кількість класів залишається незмінною оскільки два класи прийняли і два випустили. Ці показники оформляються на 1-е січня і 1-е вересня – кількість учнів і кількість класів. Оскільки навчальний рік не збігається з бюджетним тому розраховується ще середньорічні показники.

На основі обрахованих показників визначають кількість педагогічних ставок по школі за трьома показниками:

Ø кількість класів

Ø обсяги годин навчальних занять на тиждень

Ø нормою педагогічного навантаження на тиждень.

Статутом середньої загальноосвітньої школи передбачено норму навантаження вчителя на тиждень для 1-4 класів – 20 годин; 5-11 класів – 18 годин.

Педагогічна ставка це умовно розрахункова ставка. Кількість педагогічних ставок розраховується по кожній групі класів шляхом ділення загальної кількості годин педагогічного навантаження по даній групі на норматив навантаження. І штати загальноосвітніх навчальних закладів входять не тільки педагогічні працівники а й адміністративно-управлінський та обслуговуючий персонал. Вони визначаються за типовими нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, які враховують контингент учнів, кількість класів, режим роботи, площі та санітарний стан приміщень будівель.

Штатний розпис школи розробляється в межах затвердженого центральними і місцевим органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування фонду заробітної плати.

Величина заробітної плати педагогічного працівника визначається виходячи із ставки вчителя, обсягу педагогічного навантаження, доплат за перевірку зошитів, додаткові доплати.

Ставка заробітної плати вчителя встановлюється в залежності від освіти (вища, не повна вища) і кваліфікаційних категорій (заслужений вчитель, народний вчитель, вчитель методист).

Обсяг педагогічного навантаження на тиждень визначається у розмірі трьох груп класів – 1-4, 5-9, 10-11.

Доплата за перевірку зошитів встановлена для вчителів початкових класів та старших класів з української і іноземних мов, літератури, математики. Величина доплати за перевірку зошитів визначається шляхом множення середньорічної кількості класів за групами на середні витрати на перевірку зошитів на один клас. Середні витрати визначаються діленням суми доплати за перевірку зошитів, враховуючи освіту і кваліфікаційний рівень, на кількість класів.

Додаткові доплати вчителя встановлені за класне керівництво, завідуванням навчальним кабінетом, дослідними майстернями і ділянками, завідування бібліотекою, ведення позакласної фізкультурної роботи. Вартість додаткових доплат визначається як добуток відповідних показників на встановлений норматив.

Таким чином розрахунок заробітної плати вчителів здійснюється за тарифікаційним списком де відображається кожного вчителя освіта, номер диплома кваліфікаційна категорія (спеціаліст вищої, першої, другої, третьої категорій), тарифікаційний розряд, посадовий склад, предмет, навчальне навантаження на тиждень у розрізі трьох груп класів, сума оплати педагогічного навантаження, доплати за перевірку зошитів по кожній групі класів, додаткові доплати по кожному виду.

У підсумковій графі показується загальна сума зарплати за місяць.

Фонд оплати праці педагогічного навантаження визначається за двома показниками: кількості педагогічних ставок та середньої ставки зарплати.

З метою спрощення планування фонду оплати праці вчителів обраховується середня ставка зарплати як частка від ділення суми оплати навчальних годин за тарифікованим списком на кількість педагогічних ставок.

Річний фонд заробітної плати педагогічних працівників складається із двох частин: фонд заробітної плати періоду січень-серпень та вересень-грудень. За період січень-серпень зарплата визначається як добуток кількості педагогічних ставок на 1-ше січня навчального року, в розрізі груп класів, на середню ставку зарплати станом на 1-ше січня і на 8 місяців. За вересень-грудень кількість педагогічних ставок на 1-ше вересня множиться на середню ставку заробітної плати станом на 1-ше січня і на 4 місяці. Такий підхід у плануванні фонду заробітної плати зумовлений тим, що на початок кожного навчального року змінюється кількість кожної навчальної групи.

Кількість посад адміністративно-управлінського персоналу визначається за типовими штатними нормативами встановленими у відповідності до кількості класів і учнів. Заробітна плата керівника школи складається з двох частин – ставки директора чи завуча та оплати педагогічної роботи, 2/3 від встановленого нормативу. Кількість заступників і організаторів у школах І, ІІ, ІІІ ступенів залежать від кількості класів і кількості учнів.

Чисельність обслуговуючого персоналу у школі встановлюється за типовими штатними нормативами і фонд заробітної плати визначається шляхом множення ставки заробітної плати на кількість посад.

Загальноосвітня школа є найбільшою структурною частиною системи освіти. Крім загальноосвітніх шкіл в Україні навчальну і виховну діяльність здійснюють інтернати. Вони створені для дітей, які потребують соціально підтримки і реабілітації. В школах-інтернатах навчаються діти, що залишились без піклування батьків та діти-сироти.

Видатки на утримання шкіл-інтернатів планується так само як і в загальноосвітніх школах з врахування певних особливостей. Так стаття 2Заробіна плата» додатково передбачає заробітну плату вихователям, які встановлюються з розрахунку дві одиниці на кожну групу вихованців для 1-8 класів та один вихователь на одну групу 9-11 класів. Виплати заробітної плати проводиться із розрахунку 5-ти годин роботи в день.

У видатки на утримання шкіл-інтернатів входять також витрати на харчування, на прибирання м’якого інвентарю та обладнання. Витрати на харчування розраховуються на одного учня, виходячи з кількості днів харчування на рік і кількості учнів, що проживають в інтернаті. На прибирання м’якого інвентарю та обладнання витрати планують за нормами на одного учня на нову мережу та укомплектування.

За утримання дітей у загальноосвітніх школах-інтернатах батьки вносять плату, розмір якої залежить від їхнього доходу та кількості дітей у сім’ї. Залежно від матеріальних умов сім’ї місцева влада може звільняти від плати за навчання. Діти, що не мають батьків утримуються у школі-інтернаті на повному державному забезпеченні.

Серед освітніх закладів важливе місце посідає професійно-технічні заклади. Цим закладам визначений державний перелік робітничих спеціальностей і професій, що передбачає створення нових типів професійно-технічних закладів, застосувати прогресивні форми організації підготовки кваліфікованих робітників. Державне завдання з навчання у професійно-технічних закладах планується виходячи з тимчасово незанятих жителів. Такі освітні заклади можуть створювати навчально-виробничі об’єднання, малі підприємства, молодіжні орендні бригади., що підвищить рівень фінансового самозабезпечення.

Видатки на утримання навчальних закладів професійно-технічної освіти плануються за методикою середніх спеціальних начальних закладів.

У кошторисах втрат передбачаються і витрати на харчування, спецодяг учнів. Визначення планового обсягу витрат на харчування здійснюється за кількістю учнів, які отримують його, денною нормою витрат на харчування та кількістю днів харчування в рік. Витрати на придбання спеціального одягу визначають за встановленими нормами на одного учня. За іншими статями кошторису витрат планують за встановленими нормами.

Діяльність та видатки утримання дошкільних закладів залежать від кількості груп, чисельності дітей та кількості днів перебування однієї дитини у дитячій установі. Заповнення всіх показників здійснюється окремо для дошкільних гру і окремо для ясельних різної тривалості перебування дітей. Кількість груп і чисельність дітей облікують на початок, кінець року і зазначають їхню середньорічну величину. Планування кількості днів перебування однієї дитини у дошкільній установі здійснюється на основі звітних даних за минулі роки. Найбільш прийнятим показником є 12-годинне перебування дітей у закладі, відповідно до якого норматив становить два вихователя і два помічника. Посади іншого персоналу визначаються за типовими штатними нормативами.

Видатки на утримання дошкільних закладів плануються за статтями кошторису. Однією із захищених статей є заробітна плата, планування якої здійснюється за кількість посад і середньою ставкою. Виплата заробітної плати проводиться педагогічному, медичному, адміністративно-обслуговуючому персоналу. Посади медичного і педагогічного персоналу визначаються за встановленими нормативними в розрахунку на одну групу. При плануванні витрат на заробітну плату передбачають кошти на заміщення працівників, які йдуть у відпустку (вихователів, медичних сестер, лікарів, працівників кухні, нянь, нянь-прибиральниць, нічних нянь, та інші).

Наступною статтею є витрати на харчування які обраховуються у вартісному виразі, відповідно до норм харчування однієї дитини на рік. Норми харчування диференціюють в залежності до виду дитячої установи та тривалості перебування дитини у дитячій установі.

Вартість потреби у постільній білизні, спец одязі вихователів, педагогів, у постільній білизні для дітей ясельного віку та іншого м’якого інвентарю обраховується виходячи з установлених норм постачання дошкільних установ.

Плата за утримання дітей у дошкільній установі планується виходячи з ставки за один дитино-день, яка склалася у звітному році та кількості дитино-днів у плановому році що прийнята для розрахунку витрат на харчування.

Інші статні кошториси плануються так само, як в шкалах та інших бюджетних установах.

Система вищої освіти охоплює заклади 1-го і 2-го рівнів акредитації – коледжі, технікуми, інститути та 3-го і ІV-го рівня акредитації – інститути, університети, академії. Заклади вищої освіти здійснюють освітницьку діяльність, обмінюючи освітні послуги на кошти, які потрібні для подання освітніх послуг, тобто прибуток від їхньої діяльності повністю ре інвестується в освітній процес.

Фінансове забезпечення освітньої діяльності вищих навчальних закладів має створювати умови для їхнього розвитку. Досягнення цієї мети передбачає формування системи фінансування вищих навчальних закладів спрямованої на визнання освіти як пріоритетного напряму державних видатків; створення сучасної системи оплати праці у вищій освіті надаючи особливого статусу науково-педагогічним працівником, забезпечення ефективного використання коштів на поточні витрати та розвиток вищих навчальних закладів.

В наших умовах фінансування вищої освіти здійснюється з державного бюджету та за рахунок платного навчання одного студента, що не відповідає законам ринку. Витрату на заробітну плату в загальній сумі витрат сягають 80 відсотків. Виплата заробітної плати у вищих у вищих навчальних закладів здійснюється для професорсько-викладацького складу; адміністративно управлінського персоналу; навчально-допоміжного персоналу; обслуговуючого персоналу та погодинна оплата викладачів за сумісництвом. Регулювання оплати праці забезпечує єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці у вищих навчальних закладах. Основою для планування фонду заробітної плати викладачів є кількість груп навчального закладу, кількість оплачуваних годин на групу та середня вартість педагогічної години. Обсяг оплачу вальних годин на одну групу розраховують за навчальним планом. Вартість однієї години обчислюють виходячи з норми навчального навантаження на рік і ставки заробітної плати. Остання залежить від посади (асистент, старший викладач, доцент,професор); наукового ступеня (кандидат наук, доктор наук); вченого звання (доцент, професор). В розмірі1-2 відсотки до фонду зарплати професорсько-викладацького складу розраховується фонд погодинної оплати праці викладачів і використовуються для оплати праці залучених до викладання фахівців з інших закладів, бюджетних організацій і установ, господарських суб’єктів.

Планування заробітної плати адміністративного, навчально-допоміжного та обслуговуючого персоналу здійснюється на підставі штатного розпису вищого навчального закладу освіти, який затверджується ректором.

Навчальні витрати визначаються за встановленими нормами на одного студента. Значну частину у витратах вищих навчальних закладах становлять на виплату стипендій. Обсяг стипендій розраховують на основі середньорічного відсотка студентів яким виплачується стипендія та середнього розміру стипендії на рік.

За системою оплати праці інструментами регулювання оплати праці персоналу у ВНЗ є нормативи які враховують:

- нормативи чисельності студентів на штатного науково-педагогічного працівника;

- норматив часу для планування навчального навантаження науково-педагогічних працівників;

- методична, наукова й організаційна робота педагогічних і науково-педагогічних працівників ВНЗ.

Існує складність визначення норм витрат часу розумової праці на виконання методичної, наукової організаційної роботи. Для прикладу, на підготовку навчального посібника з різних дисциплін, або проведення і оформлення результатів наукових досліджень, витрати праці можуть бути різні. За таких умов переважно ВНЗ для внутрішнього користування встановлюють свої норми часу на виконання цих робіт. Це дає можливість обґрунтувати витрати часу науково-педагогічних працівників при плануванні. Слід зауважити що система оплати праці у вищих навчальних закладах відображає невідповідність рівня заробітної плати кваліфікаційним вимогам,емоційній напруженості праці.

Для урівноваження цих вимог потрібно на державному рівні удосконалити єдину тарифну сітку, або в освіті ввести нову систему оплати праці.

Культурно-освітні установи фінансуються із державного місцевого бюджетів громадських об’єднань, коштів підприємств, організацій, та інших джерел.

Заклади культури, творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, громадські об’єднання, що діють у сфері культури звільняються від сплати податків. Пільги з оподаткування встановлюються і для підприємств, організацій, окремих фізичних осіб які частково відраховують свої кошти на потреби культури.

Видатки на утримання культурно-освітньої установи (театрів, будинків культури, бібліотек, музеїв та інші) плануються у кошторисі в загальновстановленому порядку. Так заробітна плата планується за типовими нормативами установленими для кожного виду установ з врахуванням обсягу робіт (для бібліотек від розміру книжкового фонду) та ставки заробітної плати яка лежить від освіти, стажу роботи. Культурно-освітні установи, що знаходяться на самофінансуванні отримують із бюджету дотації в розмірі видатків що не покриваються власними коштами. Задля фінансової підтримки культурно-освітні установи можуть створювати фонд розвитку за рахунок надпланового прибутку, скорочення планової дотації, перевищення доходів над видатками за кошторисом спеціальних коштів.