Психологічні умови формування навичок

Засвоєння знань і умінь у процесі навчання поєднуєть­ся з оволодінням учнями відповідними навичками.

Навичка — стійка, удосконалена у результаті багаторазових, цілеспрямованих вправ дія.

Вона характеризується відсутністю спрямованого кон­тролю свідомості, оптимальним часом виконання, якістю.

Вироблення навичок графічно можна зобразити у вигляді кривої научіння (кривої вправи). Усі криві вправи поділяють на два типи: криві з негативним прискоренням (формування навички відбувається швидко, а потім спо­вільнюється, наближаючись до певного граничного рівня швидкості, кількості помилок); криві з позитивним при­скоренням (оволодіння дією відбувається повільно, а потім пришвидшується).

Взаємовплив навичок реалізується як їх трансфер^ (перенесення) — позитивний вплив раніше вироблено^-навички на наступну, та інтерференція -- негативний вплив раніше виробленої навички.

у результаті виконання вправ змінюється структура дії, до неї входять контроль і характер регулювання вико­нання рухів. Ці зміни характеризуються злиттям окремих рухів у складніший єдиний акт, вилученням зайвих, про­міжних, поєднанням кількох рухів у часі, що фіксує загальна програма побудови довільних рухів. У результаті прискорюється темп і підвищується якість їх дій, зміню­ється характер контролю за ними: від зовнішнього зорово­го до внутрішнього м'язевого, кінестетичного (внутріш­нього м'язевого відчуття), а також характер центрального регулювання дією. Увага від сприймання способів дії пере­ключається на умови її виконання.

Процес формування навички залежить від цілеспрямо­ваності; внутрішньої мотивації і зовнішнього інструктуван­ня, які створюють установку; правильного розподілу вправ за періодами (етапами) навчання; включення тренованої навички в значущу навчальну ситуацію; поінформованості учня про результати виконання дії; розуміння учнем загального принципу, схеми дії, в яку включено дію, що тренується; врахування впливу трансферу та інтерференції.

Об'єктивними показниками сформованості навички є: правильність і якість її реалізації (відсутність помилок); швидкість виконання операцій або їх послідовності (зов­нішні критерії); відсутність спрямованості свідомості на спосіб виконання дії, напруженості і швидкої стомлювано­сті, випадання проміжних операцій, тобто редукування дії (внутрішні критерії).

На ефективність вироблення навички впливають: пра­вильний розподіл вправ у часі; розуміння, осмислення прин­ципів, що засвоюються, основного плану виконання дій; знання результатів виконаної дії; вплив раніпіе засвоєних знань і вироблених навичок на момент научіння; раціональ­не співвідноніення репродуктивності і продуктивності.

У процесі формування навичок педагог повинен: цілі­сно представити сформовану навичку; попередити нега­тивне перенесення уже сформованих навичок на нову; забезпечити різноманітні умови (обсяг, порядок предста­влення) тренування навички; знайти спосіб тренування (механічне тренування менпі ефективне); забезпечити розуміння принципу побудови дії (пояснення принципу Дає кращі результати, нілс самостійні пошуки учня).

Педагогічний досвід засвідчує ефективність научіння Найбільшими одиницями, що мають значеннєву єдність і Доступні для учня. Чим старпіий учень, тим вищі його інтелектуальні здібності, багатший практичний досвід, тим із більшими одиницями він здатен працювати.

Робота вчителя з формування навичок відбувається за такими етапами:

1) підготовчий етап. На цьому етапі здійснюється ана­ліз уроку і цілей навчання, виявляються способи стимулю­вання і характеру дій учнів, задаються зворотний зв'язок, способи оцінювання виконання і впорядкування кон­трольної практики, виявляється наявний рівень навичок учнів. За відсутності належного рівня розвитку в учнів рухових здібностей, необхідних для виконання відповід­них навичок, педагог має подбати про вправи, спрямовані на їх подолання. Тому бажано заздалегідь підібрати систе­му вправ для тренування окремих навичок;

2) етан виконання (вправляння). Педагог формулює провідну ідею навички з допомогою пояснення і демон­страції; уточнює супутні навички та висвітлює їх зв'язок з уміннями. Учень повинен повторити завдання, прийоми його виконання своїми словами. Завдяки цьому відбу­вається словесний самоінструктаж, аналіз можливих при­чин невдалого виконання і способів їх подолання.

Учень включається у виконання описаних дій, вико­ристовуючи базові навички, під керівництвом педагога, який за необхідності вдається до підказки, спрямовує дії учня у виконанні окремих частин навички, переході від засвоєного вміння до наступного. За особливих труднощів послуговуються протиставленням вдалого і невдалого виконання.

Надалі зменшується кількість підказок та обсяг керів­ництва, оскільки в учня відбувається формування спрямо­ваного самоконтролю за своєю діяльністю, впорядковуєть­ся практика, яка гарантує закріплення нової навички, яка контролюється слабше; враховуються тип темпераменту та інші індивідуальні відмінності учня;

3) етап оцінювання. Метою зусиль на цьому етапі є оцінювання рівня виконання навички учнем відповідно до цілей навчання, здійснення позитивного стимулюван­ня учня, заохочення його прагнення самому оцінити здійснювані дії за критерієм, заданим на підготовчому етапі.

Різні типи навчання мають специфічні особливості (співвідношення активності вчителя та учнів, організа­ція, зміст, методи і результати). У процесі засвоєння знань учителю необхідно забезпечити формування в учнів основних умінь і навичок.

4.5. Психологічна характеристика факторів ефективності навчання

Забезпечення ефективності навчання передбачає вра­хування педагогом системи чинників.

Процес навчання має специфічну систему детермінації. Знаючи основні чинники навчання, педагог може активно впливати на цей процес, забезпечуючи його ефективність.

Ефективність навчання залежить від багатьох вну­трішніх і зовнішніх факторів.

Внутрігані фактори ефективності навчання. Систе­му внутріпініх факторів навчання утворюють:

1) здатність учня до навчання (інтелектуальні власти­вості особистості, якості розуму, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності). Передумовами її є:

— розвиток довільної уваги учня (зосередженість, стійкість, розподіл, переключення);

— осмисленість сприймання навчального матеріалу, швидкість і глибина осмислення, спостережливість;

— розвиток і характер довільної логічної пам'яті (механічне чи осмислене заучування, володіння прийома­ми довільного запам'ятовування, швидкість і міцність запам'ятовування, легкість відтворення, особливості забу­вання, індивідуальні особливості пам'яті);

— розвиток мислення (розрізнення суттєвих і друго­рядних ознак предметів і явищ, рівень засвоєння загаль­них і абстрактних понять, уміння порівнювати, узагаль­нювати, робити самостійні висновки, знаходити шляхи розв'язку тощо);

— розвиток уяви (багатство репродуктивної І творчої уяви в різних видах навчальної діяльності);

— мотивація навчальної діяльності;

— уміння вчитися (дотримання реясиму, організова­ність, самостійна робота з книгою, заучування матеріалу, контролювання і оцінювання себе, складання планів, кон­спектів тощо);

— володіння метапізнавальними стратегіями та умін­нями;

2) внутрішня позиція школяра. Про її сформованість свідчать:

— позитивне ставлення до вступу до піколи як до при­родної, очікуваної і необхідної події;

— усвідомлення необхідності включення у навчальну Діяльність;

— особливий інтерес до нового, шкільного змісту занять (уроків грамоти і лічби, на відміну від занять до­шкільного типу (малювання, спів, фізкультура); наявність уявлень про підготовку до школи; відмова від характерної для дошкільного дитинства діяльності, надання переваги колективним класним заняттям перед індивідуальним навчанням удома та ін.).

Зовнішні фактори ефективності навчання. До них належать такі фактори:

1) соціально-економічна ситуація у суспільстві, повага до освічених людей як суспільна норма. Культурне середо­вище також впливає на здібності до навчання дітей. Наприклад, дітям, які належать до культурної меншості або народжені у бідних сім'ях, важко засвоїти необхідні для навчання у школі навички, бо в їхньому середовищі розвиткові особистості приділяється мало уваги. Щоб бути готовою до навчання, дитина повинна засвоїти цінності, прийняті в культурі більшості. Однак жодне культурне середовиш,е не може максимально сприяти навчанню, крім того, людина не належить тільки до однієї культурної групи. Вона є багатогранною особистістю, оскільки при­четна до різних культурних груп, зазнає впливу різних культур, які містять у собі позитивні елементи.

Як правило, діти з бідних сімей отримують менше уваги у пренатальний період; живуть у сім'ях, де є особи з алкогольною залежністю; народжуються передчасно або мають при народженні малу вагу; частіше піддаються насильству дорослих; змушені переривати навчання у школі через втрату батьками роботи або переїзду з місця на місце; не мають відповідних навчальних умов. Попри ці перешкоди, багатьом із них вдається успішно навчатися. Очевидно, успішність навчання залежить не лише від забезпеченості сім'ї, а й від ставлення батьків до навчання. Батьки, які одержали освіту, приділяють більше уваги навчанню дітей, займаються з ними, усвідомлюючи свого роль у їхньому розумовому розвитку, створюють для цього відповідні умови. Малоосвічені батьки, навіть усвідом­люючи цінність освіти, як правило, недостатньо інформо­вані про специфіку шкільного навчання, часто в усьому покладаються тільки на школу. Якщ,о вони самі вчилися погано, рідко очікують вип;их досягнень від своїх дітей, недостатньо підтримують контакти зі школою тощо;

2) особливості навчального матеріалу, його зміст (фактичний матеріал, поняття, уміння, навички); форма (житва, дидактична, предметна, образна, мовна, символічна складність, значущість. Тип матеріалу зумовлює методи навчання;

3) організація навчання: використовувані методи (репродуктивні, творчі, проблемні); диференціація та індивідуалізація навчання; особливості навчальних пла­нів і програм; пристосовуваність до вікових особливостей школярів тощо;

4) особистість вчителя. Від його характеру, здібностей, спрямованості особистості, особливостей Я, наявності чи відсутності акцентуацій характеру, психологічних захи­стів, знань і професійної майстерності залежать якість знань учнів, їх ставлення до навчання, розвиток здібно­стей та особистості загалом;

5) матеріальні умови навчання: технічні засоби, в т. ч. комп'ютерне забезпечення, наочність, приміщення (освіт­леність, температурний режим, площа), наявність пред­метних кабінетів і спортивного залу, плавального басейну тощо. Матеріальні умови значною мірою зумовлюють атмосферу навчання.

Отже, врахування внутріпініх і зовніпініх факторів ефективності навчання є передумовою ефективності на­вчального процесу.