Джерела адміністративного права: поняття, система, види. Основні законопроектні роботи у сфері державного управління.

Джерела адміністративного права- це зовнішня форма вираження адміністративно-правових норм. Це вираз норми знаходять в нормативних актах, які приймаються державними органами. На відміну від значної кількості інших галузей права України, джерелами яких є один (або кілька) такого роду актів (наприклад, у кримінальному праві - Кримінальний кодекс, в цивільному - Цивільний, господарський - Господарчий), адміністративне право України містить значну кількість нормативних актів, що є джерелами цієї галузі права. Це пов'язано з тим, що більшість суспільних відносин у нашій державі вимагають регулювання адміністративно-правовими нормами. Управлінською діяльністю держави зараз охоплюються різноманітні сфери і галузі суспільного життя, їх специфіка зумовлює і необхідність особливих адміністративно-правових норм, а це, в свою чергу, зумовлює не - обходимость прийняття різноманітних нормативних актів, у які включаються ці норми.

Але це розмаїття джерел цієї галузі права не означає їх безсистемність і хаотичного нагромадження. Адміністративне право стає все більш внутрішньо організованою галуззю, що обумовлює виключення із числа джерел тих нормативних актів, які порушують єдину сутність цієї галузі. Але, на жаль, слід констатувати, що, незважаючи на прискорений процес створення гармонізованої системи нормативних актів, що є джерелами адміністративного права, до цих пір ця система містить акти, які не в повному обсязі відповідають сучасної ролі і завдань цієї важливої галузі українського права. Тому, вона складається з трьох видів джерел:1) джерел, що беруть свій початок з часу панування в Україні адміністративної системи, яка служила основою соціалістичної системи господарювання і життя;

2) джерел, що з'явилися в період виникнення самостійної і незалежної України, але яка ще не змогла в цей період повною мірою зробити висновок на користь ринкових реформ;

3) джерел, що містять норми адміністративного права, що відповідають міжнародним стандартам і правил захисту людини і громадянина у сфері виконавчо-розпорядчої системи, які визначають нову роль державного управління економікою, соціально-культурною сферою в умовах розвитку ринкових відносин. Тому, аналізуючи ті чи інші адміністративно-правові норми, слід враховувати перш за все:а) дату видання і вступу в силу нормативного акта, що містить ці норми права;

б) вимоги п. 1 розділу «Перехідні положення» Конституції України про те, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Джерела адміністративного права являють собою зовнішню форму вираження адміністративних норм. Із чотирьох відомих джерел права (правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт) основним джерелом адміністративного права, проте не єдиним, є нормативно-правовий акт, який може мати форми:— закону (Конституція України, кодекси (КпАП, КАСУ, Митний, Повітряний, Водний тощо), Основи законодавства (Основи законодавства України про охорону здоров’я, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування), закони («Про державну службу», «Про міліцію», «Про Антимонопольний комітет України», «Про КМУ» тощо);

— підзаконного нормативного акта (укази та розпорядження ПУ, постанови КМУ, нормативні накази, інструкції центральних органів виконавчої влади, нормативні акти місцевих органів державної виконавчої влади, нормативні акти органів місцевого самоврядування з питань делегованих повноважень, нормативні накази керівників державних підприємств, установ та організацій). Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України міжнародні договори, що містять норми адміністративного права, також є джерелом адміністративного права.

С. В. Ківлов вказує, що система джерел адм.. права складається з: а) джерел, авторами яких є Верховна Рада України, Президент України, КМУ (КУпАП, КАС). б) джерел, авторами яких є органи центральної виконавчої влади: міністерства, державні комітети, органи центральної виконавчої влади з особливим статусом (Держмитслужба, СБУ, Прикордонна служба України). в) джерел, прийнятих вищими органами державної влади та управління Автономної Республіки Крим. г) джерел адміністративного права, до яких належать так звані локальні нормативні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До числа перших належать обласні та районні адміністрації, місцеві органи центральної виконавчої влади (УМВС в області, СБУ та ін). д) договорів (міжнародних договорів, адміністративних договорів) як джерел адміністративного права. е) актів судочинства. І хоча в Україні вони не вважаються правовими прецедентами, деякі з цих актів слід розглядати як джерел адміністративного права. До цієї групи належать акти, які скасовують адміністративно-правову норму (або декілька норм), що суперечить чинному законодавству, та акти Конституційного Суду України. е) міжнародних конвенцій. В якості джерел адміністративного права вони можуть виступати:- небудь при прийнятті Верховною Радою України рішення щодо імплементації всій конвенції, або її частини (наприклад, ЗУот 3 червня 1999 року була ратифікована Конвенція ООН з морського права 1982 року та угоди про імплементацію частини XI Конвенції, що регламентує питання безпеки мореплавства);

- або, при відсутності такого рішення, однак за умови її ратифікації певною кількістю держав, які визнають її вступ у дію. В Україні йде процес не тільки розширення кола джерел адміністративного права, але і зміни їх значення в цій системі.

Законопроектные роботи - це внесення змін у нормативно-правові акти, які стосуються конституц і адміністративного права, внесення проектів законів щодо основних сфер життєдіяльності, які регулюють ці галузі, удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази.

Розпорядження КМУ «Про затвердження орієнтовного плану законопроектних робіт на 2013 рік» (таке розпорядження приймається кожен рік) від 20. 03. 2013 № 147-р (Законопроекти - про внесення змін до митного тарифу, адміністративно-процедурний кодекс,внесення змін до бюджетного кодексу, податкового кодексу, Про внесення змін до ЗУ "Про місцеві державні адміністрації",щодо процедури погодження призначення на посади ін.)

Наприклад внесення змін до КУ, в КУпАП, у ЗУ «ПРО місцеве самоврядування», законопроект про адміністративні послуги та адміністративно-процедурний кодекс, ін.