РОЗДІЛ 6. ОПТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ

"А если это так, то что єсть красота, И почему ее обожествляют люди? Сосуд она, в котором пустота. Или огонь, мерцающий в сосуде. "

М. Заболоцький

Оптичні методи знаходять дуже широке використання в теоретичній і практичній медицині. Мікроскопи, рефракто­метри, поляриметри, нефелометри, концентраційні колори­метри, спектрофотометри, лазери - це далеко не повний перелік оптичних приладів, що застосовуються в клініках, санітарно-епідеміологічних станціях, лабораторіях медико-біологічного профілю.

В широкому розумінні оптика - це наука про світло та його взаємодію з речовиною. Оптика вивчає не тільки видиму частину спектра електромагнітних хвиль тобто світло у вузькому значенні цього терміну, але й більш короткі електромагнітні хвилі - ультрафіолетове випромінювання та більш довгі електромагнітні хвилі - інфрачервоне випромі­нювання Інколи до оптичного випромінювання відносять навіть м'яке рентгенівське випромінювання та радіохвилі мілі­метрового діапазону.

Оптику умовно поділяють на геометричну, фізичну та фізіологічну.

Геометрична оптика вивчає закони поширення світла з урахуванням відбивання і заломлення світлових пучків на межах різних середовищ, пояснює умови формування оптичних зображень і нехтує такими поняттями, як довжина електромагнітної хвилі і відповідно явищами інтерференції, дифракції, дисперсії.

Фізична оптика, що вивчає природу світла та світлових явищ, у свою чергу, поділяється на окремі розді­ли: хвильова оптика, яка досліджує такі явища, як інтерфе­ренція, дифракція, дисперсія та інші, де проявляється хвильова (електромагнітна) природа світла; квантова опти­ка, яка вивчає явища, в яких проявляється квантова природа світла та нелінійний характер взаємодії оптичного (зокрема, лазерного) випромінювання з речовиною; такі розділи фі­зичної оптики, як кристалооптика, металооптика, опто­електроніка, магнітооптика, електрооптика тощо.

Фізіологічна оптика має своїм предметом дослідження зорового сприйняття (саме ця мета найкраще відповідає семантиці грецького терміну - наука про зір). Фізіологічна оптика вивчає роботу зорового аналізатора від процесів, що відбуваються в сітківці ока, до процесів формування зорових зображень в головному мозку.

Різноманітні зв'язки між природними явищами створю­ють внутрішню красу науки, пізнання якої є велика насолода для кожної людини, особливо для її творців. Водночас розвиток науки завжди проходив і проходить через "проби та помилки". Нільс Бор сказав якось, що спеціаліст - це той, хто знає типові помилки своєї професії і вміє їх уникнути. Оптика (може, як жодний з інших розділів фізичної науки) наводить дуже багато прикладів людських драм та щасливих осяянь вчених, що її створили.

Якщо у когось з студентів-медиків можуть виникнути сумніви щодо необхідності вивчення оптичних явищ, досить згадати велику кількість оптичних приладів, що використовуються в медицині і які згадувалися вище. Без цих приладів, так само як і без розуміння досить складних процесів, що відбуваються в біологічних об'єктах під дією оптичного випромінювання, неможлива плідна робота сучасного лікаря.

Один з творців операційного числення (є в математиці такий розділ, за допомогою якого можна розв'язувати диференціальні рівняння, переводячи їх з "простору оригіналів", де вони задані, у так званий "простір зображень", де ці рівняння стають алгебраїчними) Хевісайд говорив: "Чи стану я відмовлятися від свого обіду тільки тому, що я не повністю розумію процес травлення?". Нехай ця фраза надихне шановних читачів на уважне вивчення цього розділу, присвяченого оптичним методам дослід­ження медико-біологічних систем.