СТРАТЕГІЧНЕ ТА СИТУАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПОВНОВАЖЕНЬ ПОСАДОВОЮ ОСОБОЮ

План викладу матеріалу:

3.1. Сутність та основні складові стратегічного управління.

3.2. Розробка та реалізація стратегічного плану.

3.3. Ситуаційне управління: сутність та методи.

На думку перших вчених, які займались дослідженнями в цій сфері, стратегія – це раціональне прийняття рішень, в результаті яких ресурси організації протиставляються можливостям, запропонованим умовами конкуренції. Інші стверджують, що зовнішнє середовище має визначний вплив на процес формування стратегії в організаціях. З іншого боку, прибічники думки про важливість ресурсів стверджують, що не оточення, а ресурси організації є основою формування стратегії фірми. Незважаючи на згадані розбіжності, всі концепції об’єднує одна спільна мета – оптимізація діяльності організації по відношенню до інших в одному і тому ж конкурентному середовищі. Однак, цього досягти стає все важче й важче з огляду на те, що рівень конкуренції у різних конкурентних середовищах продовжує зростати.

Зростає також усвідомлення того, що у високодинамічних конкурентних середовищах традиційний підхід до розробки стратегії часто не дає бажаних результатів, і організації повинні орієнтуватись на більш динамічні концепції, оскільки основні умови змінюються раніше, ніж сформульовані стратегії досягають свого втілення.