НОВОЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР

У 1918 р. в Росії був запроваджений григоріанський календар, і юліанський залишився лише в Греції, Румунії та Сербії. Необхідність проведення календарної реформи зумовила у травні 1923 р. на Константинопольському соборі православних східних церков поставити питання про запровадження новоюліанського календаря, який розробив югославський учений, професор Белградського університету Мілутин Міланкович (1879—1956). Новоюліанський календар мав іншу, ніж у григоріанському, систему високосу. В ньому вилучалися 7 діб за 900 років, що відповідає 218 високосним і 682 простим рокам. Серед рубіжних років століть високосними ставали ті, які при діленні на 9 дають залишок 2 або 6. Такими роками, якщо почати з 2000 року, є 2000, 2400, 2900, 3300 і т.д. Перевага новоюліанського календаря була в тому, що він був точнішим за попередні, і похибка на одну добу стосовно тропічного року набігала за 43500 років. Проте рішення Константинопольського собору не були виконані, бо Греція, Сербія і Румунія запровадили у себе не новоюліанський, а григоріанський календар.

ІСТОРИЧНА МЕТРОЛОГІЯ

У своїй практичній діяльності на початку розвитку суспільства люди зіткнулись із необхідністю обліку і вимірювання. Згодом в різних державах і в різних народів складались різні засоби і одиниці вимірювання, що становили певну систему мір. На різних етапах суспільного розвитку могли виникати нові та вдосконалюватись попередні одиниці вимірювання та систем мір, що існували не лише в окремих країнах, але й місцевостях. Дослідженням і вивченням мір та одиниць вимірювання займається спеціальна історична дисципліна - метрологія, яка. вивчає міри довжини, або лінійні; міри поверхні, або квадратні; кубічні та місткості для виміру рідких і сипучих тіл; міри ваги.

Метрологія є наукою про історію мір та одиниць вимірювання. Її назва має грецьке походження і складається з двох слів: метро - міра, логос - наука. Як наука про міри, вона об’єднує дві дисципліни: математичну метрологію та історичну метрологію. Проте вони знаходяться у тісному взаємозв'язку. Математична метрологія є наукою про точність вимірів, яка створює одиниці вимірювання за спеціально розробленою методикою, у вигляді найточніших зразків, або еталонів. Історична метрологія є дисципліною, яка вивчає історію складання систем мір, назв одиниць вимірювання, співвідношення різних мір минулого, а також їх співвідношення з сучасними одиницями вимірювання. Хоча слід відзначити, що невелика кількість джерел з метрології не завжди дає можливість встановити реальний зміст одиниць вимірювання, який протягом багатьох років міг змінюватись неодноразово.

Отже, головне завдання метрології як допоміжної історичної дисципліни - встановити зв’язок і спадковість між різними видами мір. Це важливо тому, що міри завжди знаходяться у повній залежності від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Ускладнення виробничих відносин ускладнює разом із цим міри і впливає на зміни в їх системі. Тому вивчення історії мір дає можливість чіткіше уявити стан господарства певного часу, потреби населення і способи їх задоволення, вияснити розміри і вартість окремих робіт, встановити розмір піни на продукти. Вивчення метрології допомагає зрозуміти економіку країни в цілому, вивчити її окремі галузі, а також - технічний і технологічний рівень багатьох галузей народного господарства, який залежить і від досконалості системи мір. Знання історії мір може допомогти в експертній роботі дослідника, коли необхідно встановити дійсність історичного джерела, час його створення, а інколи й місце.

Вивчення історії мір має важливе значення для історика, особливо при аналізі економічного і культурного розвитку суспільства, країни, місцевості. Річ в тому, що питання становлення і використання мір пов’язані з їх досконалістю і точністю. А це визначається лише певним рівнем розвитку культури і наукових знань. Колись давно людство мало найпростіші одиниці вимірювання, пов’язані в основному з фізіологічною будовою тіла людини та її рухами. Частина з них збереглась у мові та побуті до нашого часу, зокрема жменя і оберемок, крок і лікоть тощо. Звичайно, перші міри не були точними, але стають такими після розвитку господарства, науки і культури. Поступово вони точно співвідносяться між собою, поділяються на менші та більші, створюють певну систему і набувають математичного характеру. З набуттям ними математичного характеру, можна говорити про метрологію як науку і як певну систему знань.