II міжнародний факультет

Історія кафедри «Кафедра Госпітальної педіатрії №2 та неонатології»

У 1951 році кафедра госпітальної педіатрії була виділена з об'єднаної кафедри дитячих хвороб ДМІ. Протягом перших 15 років кафедрою керували доцент О.І.Розе, доцент А.Ф.Зеленський, доцент М.П.Пономарьова, професор М.М.Бессонова, доцент О.К.Крікент. Наукова робота в цей період проводилася за тематикою: ревматизм, пневмонія, туберкульоз у дітей. З 1957 по 1965 рр. надруковані в збірниках ДМІ і журналах 58 статей. Були заплановані і захищені дві кандидатські дисертації (ас. І.Д.Мосіяш, кл. орд. Є.П.Язов під керівництвом проф. В.М.Дзяка).

З 1965 по 1980 рр. кафедру очолював проф. Тихий Анатолій Калістратович – доктор медичних наук, заслужений робітник вищої школи, декан педіатричного факультету, а потім проректор по учбовій роботі. У цей період кафедра досягла найбільших успіхів: штат викладачів склав 16 співробітників. Удосконалювалась методична та навчальна робота, активізувались наукові дослідження. Основним напрямком стає одна з найбільш актуальних проблем педіатрії – дитяча пульмонологія. Актуальність проблеми патології бронхолегеневої системи у дітей для Придніпровського регіону стала підставою для включення наукових досліджень кафедри з 1981 року в регіональну комплексно-цільову програму «Здоров’я» з розділу «Здоров’я людини інтенсивної промислової зони» та в народногосподарський план України. Ця робота виконувалась до кінця 90-х років в єдиному плані з іншими педіатричними кафедрами ДМІ.

Результати досліджень співробітників кафедри з питань дитячої пульмонології відображені в цілому ряді дисертаційних робіт: докторські дисертаційні роботи З.М.Жарікової, Е.А.Арчакової, Н.В.Беляєвої, С.О.Мокії, В.А.Тищенко, кандидатські дисертації В.Є.Яценко, О.М.Кліменкової, В.С.Грибанової, Л.А.Гальцевої, А.В.Тимченко, А.Г.Кірєєва, Т.І.Єлтишевої, Л.М.Левченко, В.М.Зоріної, С.О.Мокії, Ю.К.Больбота.

Рішення наукових завдань поєднувались з розробкою та впровадженням в практику нових підходів до діагностики бронхолегеневих захворювань у дітей у віковому аспекті, етапного лікування, реабілітації та профілактики, що висвітлено в винаходах, раціоналізаторських пропозиціях та багатьох методичних рекомендаціях. Вперше в Дніпропетровській області за участю професора А.К.Тихого та професора З.М.Жарікової був організований дитячий пульмонологічний центр, та впроваджена бронхоскопічна діагностика у дітей.

Вивчення проблем пульмонології дитячого віку значно поглибилось і розвинулось завдяки учениці і спадкоємиці професора А.К.Тихого – професора З.М.Жарікової, яка завідувала кафедрою з 1980 по 1995 рр.

Основний напрямок наукової роботи – пульмонологія. Проф. З.М. Жарікова – автор понад 230 друкованих праць, в тому числі 2 монографій в співавторстві: «Захворювання органів дихання у дітей», «Новонароджені з великою вагою при народженні», підручника «Медицина дитинства», 4 навчальних посібників, в тому числі «Диспансерное наблюдение здоровых детей в условиях поликлиники», та інші, 3 авторських свідоцтва на винаходи.

З 1980 року на кафедрі проводяться наукові дослідження з актуальних питань неонатології з комплексним вивченням чинників народження дітей з великою вагою, особливостей їх адаптації та раціональної диспансеризації в поліклініці, складені центильні таблиці з оцінки фізичного розвитку дітей на першому році життя. Ці дослідження відображені в кандидатській дисертації Р.В.Ковтуненко на тему: «Новонароджені з великою масою» (1984 р), а також в монографії Р.В.Ковтуненко, З.М.Жарікової та Д.К.Рукавішнікової: «Новорожденные с крупной массой» (Київ, «Здоров’я», 1992).

З 1983 року за п’ятирічною відомчою програмою НДІ ПАГ сумісно з кафедрою акушерства і гінекології вивчався стан здоров’я недоношених дітей. (докторська дисертація С.О.Мокія).

Професор З.М. Жарікова – лікар вищої категорії. Постійно проводила велику лікувально-консультативну роботу, удосконалювала навчальний процес – впровадила виїзні заняття субординаторів в районах області, розроблювалися нові форми самостійної роботи студентів. Нагороджена «Почесною грамотою» Президії Верховної Ради УРСР (1990 р.), знаком «Відмінник охорони здоров'я», грамотами Міністерства охорони здоров'я України та Дніпропетровської медичної академії. Під керівництвом проф. Жарікової З.М. захищені 3 кандидатських – С.О. Мокія, О.М. Клименкова, Р.В. Ковтуненко та 3 докторських дисертації – В.А. Тіщенко, С.О.Мокія, Ю.К. Больбот.

В 1996 році, у зв’язку з ліквідацією педіатричного факультету, кафедра госпітальної педіатрії № 2 була об’єднана з кафедрою неонатології ФПО під загальним керівництвом професора Валентини Андріївни Тіщенко. З 1992 року В.А Тіщенко – проректор з лікувальної роботи ДМІ. Під її керівництвом розвивається науковий напрямок неонатології, створене одне із перших в Україні відділення реанімації новонароджених, відділення реабілітації дітей з перинатальною патологією, навчально-методичний центр з первинної реанімації новонароджених, що сприяло зниженню смертності новонароджених в 2,5 рази. На цій основі за дорученням МОЗ України кафедра розробила в співавторстві Наказ МОЗ України № 4, 1999р.: «Організація медичної допомоги новонародженим дітям». З 1987 по 1996 рік за грантом Державного Комітету з науки і техніки кафедра вивчала особливості раннього онтогенезу людини в умовах інтенсивного техногенного забруднення, виконанні докторська дисертація В.І Снісаря та кандидатські дисертації: О.І. Гайдук, Т.М. Плеханової, Т.К. Мавропуло.

З 1996 року кафедра активно займається перинатальною неврологією: вперше вивчена роль нейроспецифічних білків та антитіл до них в розвитку прогрідієнтних уражень мозку, розроблені нові технології ранньої діагностики прогнозування і лікування при перинатальних ураженнях ЦНС, Значний внесок в розвиток неонатальної служби зроблено професорами В.А. Тіщенко, В.І. Снісарь, Т.К. Мавропуло, доцентами А.М. Клименковою, Л.І. Щетініною, Т.М. Плехановою, О.І, Гайдук. Розробляються в співавторстві підручники – «Неонатологія», «Перинатологія», уніфікована програма післядипломної освіти з неонатології, уніфікована атестаційна програма з неонатології.

У 1995–1996 р., а потім з 1999 р., і до цього часу, кафедру очолює проф.. Ю.К.Больбот – член-кореспондент Петровської академії наук і мистецтв Російської Федерації, член міжнародної професорської асоціації, член Американської асоціації педіатрів, заслужений лікар України, член редакційної ради науково-практичних педіатричних журналів: «Здоров’я дитини», «Педіатрія, акушерство і гінекологія», член Комітету з вищої медичної освіти асоціації педіатрів країн СНД Автор більше трьохсот наукових робіт, 3 патентів, 12 навчальних посібників, співавтор монографії: «Диференціальна діагностика синдромів порушень фізичного та статевого розвитку у дітей» (2006). З 1997 року професор Больбот Ю.К. – декан факультету іноземних студентів. Під керівництвом Ю.К. Больбота пульмонологічна наукова тематика продовжується на новому науковому рівні: розкриті механізми формування рецидивуючих та хронічних бронхолегеневих захворювань, розроблені профілактичні та реабілітаційні заходи для дітей. За останні 10 років всебічно вивчено роль системи інтерферону у формуванні рецидивуючої та хронічної респіраторної патології, а також несприятливих варіантів перебігу гострих респіраторних захворювань у дітей різного віку. Захищені кандидатські дисертації: Т.А Бордій, С.В. Аліфанової, В.В. Баклунова, О.М. Таран, О.В.Клименко. Продовжили наукові розробки аспіранти О.В. Беляєва, М.Б.Уваров, ас. М.В. Калічевська.

Однією з найважливіших розділів роботи кафедри є навчально-виховна робота, підготовка лікаря-випускника за фахом «педіатрія», а пізніше, у зв’язку з ліквідацією педіатричного факультету (з 1996 року), – за фахом «лікувальна справа». На різних етапах відповідальними за навчальний процес на кафедрі були З.М. Жарікова, В.Е. Яценко, Т.М. Плеханова, Р.В. Ковтуненко. Завдяки їх організаторським здібностям, високому професіоналізму, працездатності удосконалювались форми і методи навчальної роботи, а з 2010 року впроваджена кредитно-модульна система навчання. Тісний взаємозв’язок у роботі кафедрі і співробітників базових дитячих лікарень знайшли свій відбиток у зниженні показників дитячої смертності в поліпшенні стану здоров’я дітей.

З 1997 року в поліклініці дитячої міської клінічної лікарні № 6, яка є клінічною базою кафедри, функціонує українсько-американська педіатрична клініка, де використовуються американські методики та обладнання. Вчені медичної школи Гарвардського університету двічі на рік сумісно з кафедрою проводять науково-практичні міжнародні конференції з актуальних питань педіатрії; також проведена профілактична робота з використанням вакцин із США.

З 1998 року кафедра затверджена клінічною базою Фармкомітету України, бере участь в проведенні міжнародних багатоцентрових клінічних дослідженнях лікарських препаратів при захворюваннях бронхолегеневої та шлунково-кишкової системи у дітей.

На кафедрі успішно проводиться робота з підготовки науково-педагогічних кадрів. Доктори мед. наук, що захистились на кафедрі були обрані завідувачами педіатричних кафедр у Дніпропетровську та за його межами: проф. Бєляєва Н.В. – зав. кафедри дитячих інфекцій, проф. Ващенко Л.В. – зав. кафедри госпітальної педіатрії №1 (з 1985 р.), проф. Тіщенко В.А. – зав. кафедри неонатології (з 1987 р.), проф. Мокія С.О. – зав. кафедри педіатрії ФУЛ (з 1990 р.) м. Кривий Ріг, проф. Арчакова Є.В. – зав. кафедри педіатрії Луганського медичного інституту.

Історія кафедри «Кафедра Психіатрії, загальної та медичної психології»

Кафедра психіатрії ДМІ організована у 1919 році. До 1925 року вона звалася кафедрою нервових і душевних хвороб.

Першим завідувачем кафедри був доктор медицини, професор А.Е.Дзержинський, який дістав неврологічну освіту в Московській клініці нервових хвороб під керівництвом професора В.К.Рота. На початку свого існування (до 1925р.) це була кафедра нервових і психічних хвороб. Клінічна база її розташовувалася в колишній губернській земській лікарні (нині обласна лікарня ім. І.І. Мечнікова) і мала 12 – 15 ліжок. До 1920 року кількість ліжок було збільшено до 35. Період, коли кафедрою завідував В.Е.Дзержинський, характеризується підготовкою лікарів-невропатологів для лікувальних установ, організацією навчального процесу і науково-дослідної роботи. Наприкінці 1922 р. В.Е.Дзержинський виїхав до Польщі. Під час німецько-фашистської окупації він зазнав репресій і загинув у 1943 р.

У 1924 р. на посаду завідуючого кафедри обраний доктор медицини професор М. С. Доброхотов, учень В.К. Рота. М.С. Доброхотов поряд з поліпшенням педагогічної діяльності кафедри, проводив велику роботу з підготовки невропатологів для практичної охорони здоров’я і для науково-дослідних інститутів. До цього часу належить також організація в Дніпропетровську психоневрологічного диспансеру. Науково-дослідна робота кафедри в той період була в основному спрямована на розробку питань клініки і патогенезу різних інфекційних захворювань, зокрема нервової системи.

З 1925 р. по 1935 р. кафедрою психіатрії завідував Д.Б.Франк, 25 робіт якого присвячені, головним чином, питанням психології і психопатології.

У 1936 р. завідувачем кафедри обраний професор В.В. Браїловський. У 1937 р. значно розширилася клінічна база кафедри, було розгорнуто дитяче психіатричне відділення, організовані клінічна і біохімічна лабораторія. За його допомогою був відкритий дитячий психоневрологічний санаторій. У період Великої Вітчизняної війни кафедра тимчасово припинила свою роботу: співробітники евакуювалися, професор В.В.Браїловський був розстріляний фашистами у 1942 р.

У 1945 р. кафедру очолила доктор медичних наук професор О.І.Вінокурова. Лікувальна робота кафедри визначалася актуальними питаннями тієї патології, що була наслідком воєнних років (специфічні ураження нервової системи, соматогенні психози, реактивні стани). У кандидатських дисертаціях І.В. Праздникової, П.Т. Гуримова, В.П. Блохіної висвітлені питання клініки психозів, пов’язаних з дією психічної травми.

Протягом 1958-1959 р.р. обов’язки завідувача кафедрою виконувала доцент І.В. Праздникова.

З 1959 р. по 1970 р. кафедрою психіатрії завідував доктор медичних наук професор В.В.Шостакович. Співробітниками кафедри були доцент І.В.Праздникова, асистенти П.Т.Гуримов, В.П.Блохіна, Г.І.Лисиця. У 1966 р. був введений лекційний курс з медичної психології, який читали В.В.Шостакович і В.П.Блохіна, оскільки підручника з медичної психології на той час не було. В.В.Шостаковичем і В.П.Блохіною був написаний і виданий у 1970 р. перший в Україні українською мовою підручник “Медична психологія”, де були описані основні психічні процеси і стани. На підставі накопиченого кафедрою досвіду і новітних досягнень з оптимізації викладання В.В.Шостаковичем були запропоновані чіткі принципи побудови лекцій і практичних занять, єдність визначення вузлових понять і симптомів із загальної і окремої психопатології. Були введені елементи програмованого навчання у вигляді клінічних задач, що були складені всіма співробітниками кафедри: В.В.Шостаковичем, В.П.Блохіною, І.В.Праздниковою, Н.Г.Гуримовим, Г.І.Лисицею, Н.О.Єрчковою, В.І.Полтавцем.

З 1960 р. головною проблемою наукових праць співробітників кафедри і практичних лікарів є вивчення шизофренії: її клініки, патогенетичних механізмів, діагностики і лікування, структури кінцевих станів, соматичних показників, етіології і патогенезу. Вихідним напрямком наукової праці кафедри є уявлення про шизофренію як про окрему, самостійну нозологічну одиницю. Вивчалася також клініка і діагностика судинних психозів (доцент І.В.Праздникова).

З 1970 р. по 1992 р. кафедрою психіатрії і медичної психології завідувала професор Вікторія Петрівна Блохіна, що продовжила традиції кафедри щодо подальшого удосконалення навчальної, науково-методичної, лікувально-діагностичної і наукової праці.

З ім’ям В.П.Блохіної пов’язане створення системного підходу у науково-дослідній роботі співробітників кафедри і лікарів практичної охорони здоров’я. Основним науковим напрямком є психопрофілактика суспільно небезпечних дій хворих на шизофренію, алкоголізм, розумову відсталість, а також психогігієна і психопрофілактика психосоматичних розладів.

На замовлення органів охорони здоров’я і соціального забезпечення з 1979 р. по 1983 р. проведені дослідження з ранньої діагностики розумової відсталості в дитячому віці, соціально-трудової адаптації осіб з дебільністю, лікарсько-трудової (канд. Дис. Д.Ф.Кеткова) і військової експертизи (канд. Дис. Л. З. Захарченко), клінічних варіантів легкого ступеня розумової відсталості.

З 1986 р. на кафедрі розроблялася також проблема психосоматичних розладів у плані діагностики і диференційованого лікування психічних розладів при гострих інфарктах міокарду, із впровадженням схеми лікування в інфарктному відділенні лікарні швидкої допомоги м.Дніпропетровська (І.П.Сидельнікова), вивчення і лікування психосоматичних розладів при хронічних тонзилітах (Г.І.Лисиця). З цієї проблеми виконано 2 кандидатські дисертації: І.Ф.Аршава – “Непсихотичні розлади при гіпоспадії”, І.Н.Алексеєнко – “Невротичні розлади при пародонтозі”.

Разом з тим основною, провідною проблемою науково-дослідних розробок кафедри є профілактика суспільно небезпечних дій психічно хворих, зокрема, при шизофренії. З 1988 р. під керівництвом проф. В.П.Блохіної виконувалися держбюджетна тема з профілактики суспільно небезпечних дій хворих на шизофренію.

З 1992 р. (після виходу професора В.П.Блохіної на пенсію), і дотепер кафедру очолює доктор медичих наук, професор І.Д. Спіріна.

Ірина Дмитрівна Спіріна народилася у 1959 році в м. Потсдам, (Німеччина). У 1982 р. закінчила педіатричний факультет Дніпропетровського медичного інституту (спеціальність “Педіатрія”). Після закінчення інституту працювала лікарем-психіатром в дитячій міській клінічній лікарні №3 ім.Руднєва, в обласній психіатричній лікарні, потім в ЦРЛ с.Софіївка Дніпропетровської області (1982 – 1986). З 1986 по 1988 р.р. проходила навчання в клінічній ординатурі на кафедрі психіатрії Дніпропетровського медичного інституту. У 1990 р. захистила канд. дисертацію. З жовтня 1988 р. працює в Дніпропетровській державній медичній академії спочатку асистентом, потім, з квітня 1993 року – доцентом кафедри психіатрії, а після захисту докторської дисерьації – завідуючою кафедрою. У червні 1996 р. І.Д.Спіріній присвоєно вчене звання професора. І.Д.Спіріна – автор понад 150 наукових робіт, голова Дніпропетровського обласного товариства психіатрів і наркологів, член атестаційної комісії лікарів і викладачів Дніпропетровської медичної академії, обласний психотерапевт, член атестаційної комісії психологів м.Дніпропетровська і Дніпропетровської області, член Дніпропетровської міжрегіональної міжвідомчої ради з встановлення причинного зв’язку захворювань через участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Під її керівництвом було впродовжено основний науковий напрямок роботи кафедри – профілактика суспільно небезпечних дій психічно хворих, зокрема хворих на шизофренію. Проведено поглиблене вивчення ролі психопатологічних і соціальних факторів при суспільно небезпечних діяннях (СНД) хворих на параноїдну шизофренію (1993 – 1995), а також вивчення клініко-психологічних (мотиваційних і емоційних) аспектів агресивних тенденцій у хворих на шизофренію, виявлені фактори ризику СНД при параноїдній прогредієнтній шизофренії (докт. дис. доцента І.Д. Спіріної). У даний час науковим нарямком кафедри є «Роль сомато-психічних взаємодій у ґенезі психічної і соціально-психологічної дезадаптації осіб із соматичними порушеннями».

З 1998 р. кафедра визнана опорною з медичної психології серед медичних вузів України? у зв’язку з чим проводиться вивчення психічних розладів при соматичних захворюваннях (гіпертонічна хвороба, вегето-судинна дистонія, церебральний атеросклероз) у працівників промислових підприємств.

Під керівництвом І.Д. Спіріної виконані, захищені і затверджені ВАКом канд. дис. асистентів О.В.Серебритської (1996), С.Ф.Леонова (2003) на тему: “Клініко-психопатологічні особливості первинних та повторних суспільно небезпечних дій жінок, хворих на шизофренію”, А.Є. Ніколенко (2004) на тему: «Особливості діагностики пограничних психічних розладів у хворих на ревматойдний артрит та шляхи їх корекції», А.М. Дячука : «Клініко-психопатологічні та психологічні особливості мотивації агресивної поведінки при розладах особистості», Д.М.Андрейко: «Динаміка когнітивних порушень у хворих на скроневу епілепсію, резистентну до протиепілептичних препаратів на різних етапах відновного лікування».

Історія кафедри «Кафедра травматології та ортопедії»

До 1928 року на Катеринославщині спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги не існувало. Лікування травматологічних хворих здійснювали хірурги Земської лікарні (тепер лікарня ім. І.І. Мечнікова).

За матеріалами дисертації, Л.О.Смирнова написала й опублікована монографію, котра по оригінальності і системності нейрогістологічних досліджень є унікальною.

Крім професора Л.А. Смирнова в складі кафедри працювали асистенти А.С.Бондарюк Г.Е.Зеленська, Ю.К.Францен, клінічний ординатор Ю.К.Кухарчук. За матеріалами дисертації, Л.О.Смирнова написала й опублікована монографію, котра по оригінальності і системності нейрогістологічних досліджень є унікальною.

Крім професора Л.А. Смирнова в складі кафедри працювали асистенти А.С.Бондарюк Г.Е.Зеленська, Ю.К.Францен, клінічний ординатор Ю.К.Кухарчук. Клінічною базою кафедри було доросле ортопедо-травматологічне відділення обласної лікарні ім.І.І.Мечникова, яким завідував кандидат медичних наук Олексій Петрович Мізін.

З ініціативи професора Л.О. Смірновой розширилася клінічна база кафедри, коли в 1960 році було відкрите дитяче ортопедичне відділення, яким завідувала А.П.Дмитриченко. Крім того, була створена одна з перших на Україні лабораторія консервування тканин. На кафедрі було розпочате глибоке вивчення питань трансплантації кісткової тканини в дітей і дорослих (Ю.К.Францен). З 1976 року професор Ю.К.Францен очолів кафедру травматології і ортопедії факультету підващеня кваліфікації лікарів (м. Кривій-Ріг).Рисунок 7 Професор Ю.К. Францен і лікар Е.Д. Колодько на обході в клініці дитячої ортопедії

Реактивні зміни периферичних нервів при забоях і синдромі тривалого розчавлення вивчав аспірант П.Т.Сягайло. Після захисту доктроської дисертації Петро Трофимович очолив кафедри дитячої хірургії в 1975 році.

Проблемою лікування відкритих переломів трубчастих кісток і місцевої гіпотермії займався асистент А.М. Кондрашов. Доцент А.М.Кондрашов 15 років керував студентьким науковим гуртком кафедри, 5 років очолював курс військово-польової хірургії. Багато часу приділяв вихованню молоді. Сьогодня він продовжує працювати на кафедрі, займаючтсь реконструктивно-відновною хірургією ліктьового суглоба. В експерименті вивчалися реактивні зміни в нервових стовбурах, судинах і м'язах при застосуванні черезкісткового компресійно-дистракційного остеосинтезу (аспірант М.Н.Мажара, клінічний ординатор В.М.Яковлев).

Великий внесок в розвиток хірургіх кісті в дніпропетровському регуоні внесла кандидат медичних наук, ассистент кафеди Н.Д. Головаха. ЇЇ кандидатьска дисертація присвячена застарілим пошкодженням кісток кісті. Протягом 5-ти років Ніна Дмитрівна завідувала центром хірургіх кісті.

По його ініціативі і при особистій участі в м. Дніпропетровську в 1982 році було відкрите перше в нашій республіці спеціалізоване відділення хірургії кисті - яке є міжобластним центром.

Приділяючи постійну і велику увагу підготуванню наукової зміни під його керівництвом на кафедрі захищені 4 докторські і 9 кандидатських дисертації.

Ю.Ю. Колонтай делегат усіх Всесоюзних і 10 республіканських з'їздів травматологів-ортопедів, на яких виступав із доповідями і науковими повідомленнями.

В 1990 році за цикл робіт із хірургії кисті визнаний гідним почесного звання “Лауреат державної премії України”.

Ю.Ю. Колонтай приділяє багато часу суспільній роботі. Протягом п'ятьох років він виконував обов'язки проректора інституту по лікувальній роботі. З 1970 року він голова обласного наукового медичного товариства травматологів-ортопедів; є членом правління Всесоюзного і заступником голови Українського товариства травматологів-ортопедів; член республіканської проблемної комісії і член редакційної заради Всесоюзного журналу "Ортопедія, травматологія і протезування".

При активній участі професора Ю.Ю. Колонтай в 1971 р. в Дніпропетровську був проведень VI з'їзд травматологів-ортопедів УРСР: в 1972 році - Всесоюзна конференція по протезуванню, а в 1983 р. засідання президії правління Всесоюзного товариства травматологів-ортопедів.

В 1973 році зарахований у книгу трудової слави Дніпропетровської області. Ю.Ю.Колонтай нагороджений орденами“ Вітчизняної війни”, “Червоної Зірки” та “Богдана Хмельницького”, медалями, значком "Відміннику охорони здоров'я", 2 медалями ВДНГ СРСР.

В 1985 році професором О.Є.Лоскутовим та доцентом Дніпропетровского інженерно-будівельного інституту Василем Леонідовичем Красовським була створена перша В України міжрегіональна лабораторія по біомеханічним дослідженням суглобів для розробки і обґрунтування конструкцій ендопротезів суглобів.

По закінченню академії Т.М. Степанов 2 роки працював військовим лікарем. Вже в той час він почав виявляти цікавість до ортопедії і травматології. З 1909 по 1911 рік Т.М.Степанов працював молодшим асистентом під керівництвом професора Р.Р. Вредена в Санкт-Петербурзькому Ортопедичному інституті. У роки Першої світової війни (1914-191б) - головний лікар перев'язочного загону на російсько-австрійському фронті. З 1919 по 1935 р. - помічник директора і завідуючої навчальної частини Петербурзького НДІ протезування. У 1936 році професор Т.М.Степанов обирається завідувачем кафедрою Дніпропетровського медичного інституту.

Т.М.Степанов був учнем великих вчених, основоположників вітчизняної ортопедії і травматології Р.Р. Вредена, Г.І. Турнера, О.Л. Пленова. Питання протезування вивчалися й вдосконалювалися їм під керівництвом професора Г.А.Альбрехта. Р.Р.Вреден, рекомендуючи Т.М. Степанова вченій Раді Дніпропетровського медінституту, писав: “Т.М. Степанов відомий мені з перших кроків його лікарської діяльності, тому що він був не тільки моїм учнем по ортопедичному інституті, але і моїм найближчим помічником. Видатні знання і досвід Т.М. Степанова в справі протезування спонукали мене постійно обертатися до його допомоги в справі постачання хворих складними ортопедичними лікувальними апаратами і протезами”. Подібні блискучі характеристики були дані Г.І. Турнером і професором Остен-Сакеном.

З моменту приїзду в м. Дніпропетровськ і початку роботи на кафедрі під керівництвом професора Т.М. Степанова значно поліпшилося надання допомоги при гострій травмі був організований травматологічний пункт із стаціонаром на 10 ліжок в обласній клінічній лікарні ім. І.І.Мечнікова. В 1935 році введено на кафедрі викладання військово-польової хірургії. Т.М.Степанов читав практично всі лекції по ортопедії. Травматологія увійшла в курс військово-польової хірургії, що вів доцент госпітальної клініки В.Н.Клебанов.

Особливі заслуги Т.М. Степанова в галузі винаходів апаратів для лікувальної фізкультури. Перші вітчизняні маятникові апарати були сконструйовані професором Т.М.Степановим. На ці розробки отримані перші за історію Дніпропетровського медичного інститута чотири авторські посвідчення. Ряд робіт Тихона Михайловича були присвячені методиці ампутації, формуванню функціональних кукс. Останні роки життя (професор Т.М. Степанов помер в 1951 році) продовжував займатися питаннями протезування, удосконалюванням конструкцій апаратів і корсетів для спінальних хворих. Під його кервництвом були написані і захищені три кандидатські дисертації (Н.П.Востріков, Г.В.Вовченко, Л.О.Смирновой). В 1952 році кафедру очолила Лідія Олексіївна Смирнова.

Трудовий шлях Лідії Олексіївни почався в 1925 році, коли вона закінчила Дніпропетровське фельдшерсько-акушерське училище і працювала в м. Бердянську. Потім вона була направлена на навчання в Дніпропетровський медичний інститут. Після закінчення інституту в 1931 р. Л.О.Смирнова працювала до 1939 року в лікарсько-санітарному відділі Придніпровської залізниці.

У роки великої вітчизняної війни Лідія Олексіївна була головним хірургом спеціалізованого евакогоспіталю, де особливо яскраво проявився її талант хірурга й організатора охорони здоров'я. На базі вітчизняних розробок створені кілька поколінь ендопротезів кульшового суглоба з застосуванням найсучасніших технологій і матеріалів розроблено, теоретично обґрунтовані і впроваджені в клінічну практику оригінальні конструкції ендопротезів кульшового, гомілковостопного, п`ястно-фалангового і міжфалангового суглобів.

В 1991 році на базі обласної лікарні ім. І.І.Мечнікова було відкрите перше в Україні спеціалізоване відділення ендопротезування суглобів, котре стало навчальною і науковою школою для багатьох ортопедів України.

З ініціативи професора О.Є. Лоскутова була створена проблемна лабораторія на суспільних початках, у якій крім співробітників кафедри ввійшли представники технічних дисциплін - двічі “Соросовський” доцент В.Л. Красовский, кандидат технічних наук Ю.О. Тарасов, кандидат хімічних наук Л.В. Живкова, конструктора А.Н. Назаренко, В.Е. Тарасов, В.В. Копяков та інші.

Проводяться заглиблені дослідження в області біомеханіки нормальних, патологічно змінених і протезованих суглобів, що дозволило кафедрі зайняти міжнародні позиції в цьому середовищі біомеханіки і широко представитися на міжнародному рівні (Голландія, Німеччина, Канада, Польща, Італія й ін.). Дослідження в області біомеханіки дозволили розробити перші Українські ендопротези різної локалізації - кульшовий, гомілковостопний, плечовий, плюсне - фаланговий.

Заглиблені клініко-морфологічні дослідження в області матеріалознавства привели до розробки і широкого впровадження нових функціональних композиційних покрить імплантуємих матеріалів, що дозволяють знизити токсичний вплив металів на організм, кандидатська дисертація О.В. Топка "Клініко-експериментальне обґрунтування застосування функціональних композиційних покрить ендопротезів".

Під керівництвом професора О.Є.Лоскутова ведеться величезна робота зі створення спільних наукових програм з ведучими травматолого-ортопедическими центрами Європи. За останні роки поширилися міжнародні зв’язки кафедри. З 1997 року за ініціативою професора О.Є.Лоскутова була створена програма проведення Українсько-Німецьких навчальних Симпозіумів з актуальних проблем ортопедії. За допомогою цих Симпозіумів понад 50 фахівців з різних регіонів України та ортопеди-травматологи Дніпропетровщини пройшли фахову підготовку з проблем ендопротезування кульшового та колінного суглобів, артроскопії.

Продовжують виконання докторських і кандидатських дисертацій 7 здобувачів. За ці роки незмірно виріс вплив і авторитет кафедри на якість і рівень організації лікувальної роботи.

Клініка в обласній лікарні імені І.І.Мечнікова нараховує 120 госпітальних ліжок, три відділення на сучасному рівні роблять допомогу найбільш складній категорії ортопедо-травматологічних хворих.Успішно функціонує міжобласний центр хірургії кисті на базі 16 міської клінічної лікарні. За ці роки незмірно виріс вплив і авторитет кафедри на якість і рівень організації лікувальної роботи. Кафедра клініки в обласній лікарні імені І.І. Мечнікова нараховує 120 госпітальних ліжок, три відділення на сучасному рівні роблять допомогу найбільш складної категорії ортопедо-травматологичних хворих.

Успішно функціонує міжобласний центр хірургії кисті на базі 16 міської клінічної лікарні. Розроблені модульні ендопротези кульшового суглоба включають рішення проблеми первинного эндопротезирования літніх пацієнтів з медіальними переломами шийки стегнової кісти (дисертаційне дослідження лікаря А.С. Богуславського), розроблені біполярний і тотальний ендопротези кульшового суглоба дозволили запропонувати ефективну й економічну технологію лікування асептичного некрозу голівки стегнової кісти - кандидатська дисертація О.Є. Олійника.

Нестандартні підходи до розробки технологій ендопротезування кульшового суглоба дозволили комплексно вирішити нестандартні ситуації - ревізійне ендопротезування кульшового суглоба, первинне ендопротезування при ревматоідном артриті, дисплазії кульшового суглоба, пухлинах і травматичних дефектах кульшового суглоба. По даній проблемі сьогодні йдуть активні наукові дослідження. Видатний внесок професора О.Є. Лоскутова в розвиток медичної науки, організація спеціалізованої допомоги травматолого-ортопедичним хворим, його особистісні якості як блискучого хірурга одержали високу оцінку Української держави.

Видатний внесок професора О.Є. Лоскутова в розвиток медичної науки, організація спеціалізованої допомоги травматолого-ортопедическим хворим, його особистісні якості як блискучого хірурга одержали високу оцінку Української держави.

У 1996 році професор О.Є.Лоскутов визнаний гідним звання – Лауреата Державної премії України, а в 1998 році Заслуженого діяча науки і техніки України.

Свідченням високого авторитету Дніпропетровської школи ортопедів-травматологів явилося представлення честі проведення в Дніпропетровську VI з'їзду ортопедів-травматологів України в 1971 році, Всесоюзної конференції по протезуванню в 1973 році, Президії Всесоюзного товариства в 1983 році, Української конференції з ендопротезування в 1997 році та президії Всеукраїнської асоціації ортопедів-травматологів в 2000 році.

Сьогодні на кафедрі працює чотири лауреати Державної премії України. Її вихованці завідують кафедрами медінститутів, керують значними установами охорони здоров'я, клініками, є досвідченими практичними лікарями.

Цілеспрямованість, високий професіоналізм, величезна самовіддача і закоханість у свою справу з такими характеристиками керівник кафедри професор О.Є.Лоскутов веде свій колектив у нове тисячоліття. Сьогодні в структурі основної клінічної бази, розташованої в обласній лікарні ім. І.І.Мечнікова функціонує три спеціалізованих відділення – травматології й ортопедії (60 ліжок), ендопротезування суглобів (30 ліжок) і відділення ортопедії і реабілітації (30 ліжок); в який щорічно проводиться більш 1100 операцій. В клініці виконуються усі види оперативних втручань і застосовуються найсучасніші лікувально-діагностичні технології при ушкодженнях і захворюваннях опорно-рухового апарата.

Історія кафедри «Кафедра Урології, оперативної хірургії та топографічної анатомії»

Кафедра урології, оперативної хірургії та топографічної анатомії була створена наказом ректора ДЗ «ДМА МОЗ України» від 10.09.2009 р. і відбулася шляхом об’єднання кафедр урології і оперативної хірургії та топографічної анатомії. З 1 вересня 2011 року завідувачем кафедрою призначений доктор медичних наук, професор Віктор Петрович Стусь.

Кафедра урології організована 1 вересня 1974 року із доцентського курсу кафедри факультетської хірургії. Першим завідуючим кафедрою став доктор медичних наук, професор Олексій Володимирович Люлько. Клініка під його керівництвом стала організаційно-методичним і науковим центром урологічної служби Дніпропетровської області.

У багатогранній роботі кафедри з перших днів її існування можна виділити кілька напрямків: розвиток і зміцнення матеріально-технічної бази; підготовка висококваліфікованих кадрів; пошук свого наукового напрямку і впровадження в лікувальну практику сучасних оперативних втручань, діагностики і терапії; навчально-методична робота; встановлення контактів для співробітництва в різноманітних видах діяльності.

Клінічною базою кафедри стала обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечнікова. Утворення кафедри значно підвищило якість викладання урології і заклало передумови для рішення кадрової проблеми з урології в Дніпропетровській області. В урологічній клініці щорічно стало лікуватися 1300-1500 хворих і виконуватися 750-950 операцій. Кафедра очолила організаційно-методичну роботу з надання спеціалізованої допомоги населенню Дніпропетровської області.

У клініці виконуються всі сучасні методи діагностики та лікування захворювань органів сечових шляхів (нирки, сечоводи, сечовий міхур) і чоловічих статевих органів, включаючи імпотенцію і чоловіче безпліддя.

Завдяки активності співробітників кафедри в короткі терміни були створені необхідні умови для проведення наукових досліджень на високому сучасному рівні.

Крім наукової і лікувальної роботи, одним з основних видів діяльності кафедри є навчально-методична робота. На кафедрі урології сьогодні навчаються студенти IV курсу лікувального, медико-профілактичного та іноземного факультетів, лікарі-інтерни 1-го, 2-го року навчання та клінічні ординатори і магістри. З перших кроків колектив працює над удосконаленням навчального процесу. На кафедрі є в достатній кількості тематичні навчальні кімнати, обладнані наочними навчальними посібниками, атласами і підручниками, написаними співробітниками кафедри. У своїй науковій і педагогічній діяльності співробітники кафедри широко використовують можливості комп’ютерної техніки.

З моменту створення кафедри колектив прагнув сформувати свій власний науковий напрямок, що визначає його особистість. Роки наукових пошуків призвели до виходу на науковий напрямок, присвячений вивченню патогенезу, діагностики і лікування захворювань органів сечостатевої системи. З погляду на сформовану в нашій країні складну екологічну ситуацію, співробітники кафедри в останній час виконали держбюджетні науково-дослідні роботи на тему: “Розробка ефективних заходів профілактики захворювань сечостатевої системи доброякісного і злоякісного (рак сечового міхура, передміхурової залози) характеру у населення, яке підлягає постійному впливу комбінації радіаційних та хімічних чинників” (2004-2008), науковий керівник – професор О.В. Люлько, відповідальний виконавець професор В.П. Стусь; «Розробка нових методів лікування та профілактики раку сечового міхура та раку передміхурової залози» ( 2009-2011), науковий керівник – професор О.В. Люлько, відповідальний виконавець професор В.П. Стусь та ініціативні НДР «Вивчення впливу запальних процесів на виникнення та розвиток раку органів сечостатевої системи», (2004-2010), науковий керівник – професор О.В.Люлько. Сьогодні на кафедрі виконується НДР «Чоловіче безпліддя: етіологія, патогенез, лікування» (2009-2013), науковий керівник – професор В.П. Стусь; «Особливості формування репродуктивного здоров’я чоловічого населення промислового регіону внаслідок впливу техногенно-забрудненого довкілля та шкідливих професійних факторів» (2011-2015), науковий керівник, професор В.П. Стусь, відповідальний виконавець, асистент М.Ю. Поліон. За останні 10 років на кафедрі опубліковано більше 200 наукових робіт (із них – 11 монографій та підручник), виконано 1 докторську та 7 кандидатських дисертацій.

Колективом кафедри, у співробітництві з обласним науковим товариством, за 38 років існування проведено 33 конференції з урології, 3 – з андрології і сексопатології, 6 інших конференцій, у тому числі в 1995 р. – конференцію дитячих урологів України, у 1994 р. – першу науково-практичну конференцію, присвячену санаторно-курортному лікуванню хворих у санаторії “Солоний лиман”. За матеріалами 24 конференцій опубліковані збірники.

З 1997 року на базі кафедри видається республіканський журнал «Урологія», який виходить 4 рази на рік.

Кафедра оперативної хірургії та топографічної анатомії заснована в 1918 році. Очолив кафедру професор О.О. Абражанов, який керував кафедрою в 1922-1923 роках, створив студентський гуртожиток. В подальшому кафедрою керували професори В.В. Москаленко, Я.А. Ротенберг, П.Я. Ільченко, в повоєнні роки – доцент Ф.Є. Дрегваль. Професор М.Ю. Демко заснував науковий напрям на кафедрі – морфофункціональне обгрунтування операцій на судинах, органах черевної порожнини і таза. З 1982 по 2006 рік кафедрою завідувала Заслужений працівник народної освіти України, академік Української академії наук, д.м.н., професор Топка Є.Г., яка сформувала новий напрям в науково-дослідній роботі – вивчення морфологічного стану судинно-тканинних відношень в структурі органів і тканин та розробка органозберігаючих операцій з використанням СО2 – лазерного скальпеля. Нею було опубліковано 500 статей та 50 посібників, під її керівництвом було виконано 3 докторських та 20 кандидатських дисертації.

За останні 10 років кафедрою видано понад 300 наукових статей, 6 монографій, 21 навчальний посібник, отримано 21 патент на винахід. З 2007 по 2009 рік кафедра була об’єднана з кафедрою загальної хірургії, з 2009 року по теперішній час – з кафедрою урології. На сьогоднішній день курс оперативної хірургії та топографічної анатомії викладають д.м.н., проф. Є.Г. Топка, д.м.н., проф.Т.О. Квятковська, д.м.н., доц. В.В. Кошарний, викладачі: к.м.н., В.І. Великородний, к.м.н. О.М. Шарапова, к.м.н. К.А. Кушнарьова, к.м.н. О.А. Кушнарьов, ст.лаборант М.А. Рогозна.

На кафедрї вивчають дисципліну, за Болонською системою, студенти ІІ та ІІІ курсів медичного та стоматологічного факультетів. Під час навчання студенти використовують методичні розробки з предмету, музейні препарати, муляжі, таблиці. Лекції супрводжуються демонстрацією слайдів, кольорових фотогам, використовується мультимедійний проектор для показу 30 фільмів. Створені всі умови для підготовки інтернів-хірургів та анастезіолгів. Підготовлені комп’ютерні навчальні та контролюючі програми.

Історія кафедри «Кафедра фтизіатрії»

Кафедра фтизіатрії медичного вишу організована в 1967 році. Це одна з молодих кафедр нашого навчального закладу, створенню якої сприяла необхідність систематичного поповнення кадрів фтизіатрів і вдосконалення їх знань, вимога підготовки кваліфікованих спеціалістів – терапевтів, педіатрів, які володіють основами ранньої діагностики, лікування та профілактики туберкульозу.

З 1967 до 1988 року кафедра працювала на базі Дніпропетровського міського протитуберкульозного диспансеру. З 1988 року базою кафедри є комунальній заклад Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об’єднання „Фтизіатрія” Дніпропетровської обласної ради, яке має стаціонар на 400 ліжок і містить 4 легенево-терапевтичних відділень, загальнохірургічне, відділення позалегеневого туберкульозу, туберкульозу у дітей та підлітків, консультативну поліклініку, лікувально-профілактичне відділення, анестезіології та реанімації, клініко-бактеріологічну лабораторію ІІІ рівня.

Викладання курсу туберкульозу в Дніпропетровськім медичнім інституті розпочато з перших років його заснування, спочатку на базі госпітальної терапевтичної клініки, яка була очолювана до Великої Вітчизняної війни професором М . А. Кабановим (1918-1923 р.р), М. М. Знаменськім (1923-1924 р.р.), А. Ф. Држевецьким (1925-1941 р.р.), а в післявоєнний час на кафедрі факультетської терапії, якою керували професори В. А. Залкінд (1945-1958 р.р.) і Є. С. Медведєв (1958-1962 р.р.). Клінічними базами для занять по туберкульозу були Дніпропетровський філіал Харківського науково-дослідного інституту туберкульозу, потім – обласний і міський протитуберкульозні диспансери.

В 1962 році курс туберкульозу передано кафедрі госпітальної терапії №2, яка керувалася професором В. Н. Дзяком. Заняття по туберкульозу проводили викладачі Б. В. Слєповронський, Л.М. Єрохіна і О. І. Гром. В 1967 р. доцентський курс туберкульозу перетворено в самостійну кафедру, яку очолив Б. В. Сліповронський.

Доцент Б. В. Сліповронський, був першим завідувачем кафедри. За період його діяльності (1967 – 1970 рр.) кафедра придбала статус самостійного підрозділу ВНЗ, клінічною базою якого був дніпропетровський міський протитуберкульозний диспансер. В 1969 році робітниками кафедри були захищені 2 кандидатських дисертації (М.І. Хомяков і О.І. Соломіна).

Після його смерті керівництво кафедрою було доручено доценту Л. М. Єрохіної. В цей період відбувається зміцнення штатного складу і матеріально-технічної бази кафедри. На кафедру приходять нові співробітники (доцент Д. Г. Крижановський, асистенти П. Д. Шельпук, Л. І. Сотнікова). В 1973 році захищена кандидатська дисертація П. Д. Шельпука (керівник — доцент Л. М. Єрохіна).

З 1975 року, після переводу Л.М. Єрохіної в Донецький медичний інститут, по 2014 рік, кафедрою керував Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Д. Г. Крижановський, який також очолював школу фтизіатрів Дніпропетровського регіону. За період роботи завідуючим кафедрою Крижановський Д. Г. приділяє значну увагу таким основним напрямкам роботи, як підготовка кадрів, оптимізація учбово-методичного процесу, розвитку наукових напрямків, укріплення матеріально-технічної бази кафедри. Під його керівництвом в 1990 році створено обласне клінічне лікувально-профілактичне об’єднання „Фтизіатрія”, основою якого стали кафедра фтизіатрії, обласний протитуберкульозний диспансер з багатопрофільним стаціонаром та консультативною поліклінікою. Основні напрями підготовки спеціалістів на кафедрі – 7.12010001 “Лікувальна справа”, 7.12010002 “Педіатрія”, 7.12010003 “Медико-профілактична справа”.

На кафедрі навчаються студенти IV – VI курсів медичних факультетів за програмою навчальної дисципліни для студентів вищих медичних навчальних закладів III – IV рівнів акредитації „Фтизіатрія” – Київ. – 2014 рік; а також інтерни за спеціальністю „Пульмонологія – фтизіатрія” – за навчальною програмою 2013 року. Спеціальність післядипломної підготовки – клінічна ординатура (фтизіатрія).

За період існування кафедри виконувались 5 держбюджетних та 4 госпрозрахункові теми наукових досліджень, які з'явились значним внеском в розробку питань діагностики та наукових досліджень. Співробітниками кафедри захищено 2 докторських (Д. Г. Крижановський. О. І. Білогорцева) та 10 кандидатських (П. Д. Шельпук, О. І. Гром, М. І. Хомяков, О. І. Соломіна, А. С. Алмазов, О. П. Заяц, О. В. Деркач, М. Ю. Кожушко, О. І. Білогорцева, О. Г. Андреєва) дисертацій, отримано 20 патентів на винаходи та 15 раціоналізаторських пропозицій, надруковано 4 монографії, 3 навчально – методичних посібника, і понад 500 статей.

Результати роботи покладені в основу нововведення, яке згідно рішення проблемної комісії МОЗ та АМН України, включено до реєстру галузевих нововведень на 2005 рік. У 2003, 2004, 2005 та 2007 роках під редакцією професора Д. Г. Крижановського видавались збірники наукових праць „Актуальні проблеми фтизіатрії”. Співробітники кафедри приймають участь у впровадженні в Дніпропетровській області проекту „Сприяння України щодо впровадження Національної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз”, що виконується Міжнародною неурядовою організацією „Програма оптимальних технологій в охороні здоров’я” (РАТН), за рахунок гранту агентства США з міжнародного розвитку (USAID) – Проект РАТН. Результативністю проекту є: поліпшення показників виявлення хворих на заразні форми туберкульозу в установах загально-лікувальної мережі, підвищення кваліфікації медичного персоналу, зниження захворюваності на туберкульоз та розширювання обізнаності населення щодо туберкульозу. Обласний координатор проекту – професор Крижановський Д. Г. В межах проекту проводиться навчання фтизіатрів, лікарів-лаборантів та фахівців із статистики протитуберкульозних закладів Дніпропетровської області з впровадження та розвитку сучасних стратегії боротьби з туберкульозом. На базі кафедри організовано навчально – методичний центр для реалізації та розвитку проекту РАТН та ДОТС – стратегії.

Співробітники кафедри приймали участь в 11 міжнародних, 47 республіканських та понад 120 обласних наукових конференціях, з’їздах, симпозіумах.

Дисципліна викладання – „фтизіатрія”.

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.

Науковий напрямок: Удосконалення системи діагностики, профілактики та підвищення ефективності лікування у хворих на резистентні та мультирезистентні форми туберкульозу легень та ВІЛ – асоційованого туберкульозу, прогнозування їх перебігу і наслідків захворювання.

Провідні вчені кафедри: Крижановський Дмитро Георгійович – доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, директор КЗ «ДОКЛПО «Фтизіатрія» ДОР».

Історія кафедри «Кафедра хірургії №1»

Перша в м. Дніпропетровськ факультетська хірургічна клініка була створена восени 1922 року на базі губернської земської лікарні, завідуючим кафедрою у 1922-30 рр. був професор О.О. Абражанов, з 1931 по 1941 рік завідуючим кафедрою був професор С.К. Соловйов, а по закінченню другої світової війни у 1945 році кафедру очолив відомий у Радянському Союзі та у світі вчений, професор М.О. Кімбаровський, який завідував кафедрою до своєї смерті у 1966 року. Під його керівництвом виконано 3 докторські та 16 кандидатських дисертацій.

В 1966-1988 рр. кафедрою факультетської хірургії керував професор Д.А.Дорогань, який з 1963 по 1965 рік працював у Сомалі (Африка), виконав там 1193 операцій, зібрав матеріал по мадуромікозу для докторської дисертації, яку захистив у 1967 році. У 1988-1990 роках працював професором кафедри. Під керівництвом професора Д.А.Дорогань захистили кандидатські дисертації В.В. Гапонов (нині – професор кафедри), В.П. Сулима (нині – доцент кафедри) та інші.

З 1988 року по 1990 рік завідуючим кафедрою був професор Є.В. Колесов, у 1990-1996 рр. кафедрою керував доцент І.В. Перець.

В 1996 році об’єднану кафедру факультетської хірургії та хірургії інтернів (нині - кафедра хірургії № 1 та хірургії інтернів) очолив доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Я.С. Березницький.

Професор Березницький Я.С. є автором понад 200 наукових друкованих праць, в тому числі у Великій медичній енциклопедії, 6 монографій, біля 20 винаходів, підручника «Хірургія» у 3-х томах, який рекомендований Міністерством охорони здоров’я та МОН України для вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Кафедра обладнана навчальними кімнатами, двома тренажерними класами з медичними імітаторами, класом технічних засобів навчання, комп’ютерним класом на 10 комп’ютерів та лабораторією новітніх інформаційних технологій.

Історія кафедри «Кафедра шкірних та венеричних хвороб»

Заснування кафедри шкірних та венеричних хвороб відноситься до 1916 року. Клінічна база кафедри розташовувалась у пристосованих приміщеннях на території колишньої міської (міщанської) лікарні. З 1925 року і аж до 1957 року базою кафедри було шкірно-венерологічне відділення обласної лікарні. З 1957 року і до 1978 року базою кафедри був ОШВД, а з 1978 року МШВД (який згодом був перейменований на Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №17» Дніпропетровської обласної ради»).

З початку заснування і до теперішнього часу кафедру очолювали:

· Професор А.О. Браун (1916-1935 р.р.)

· Професор І.С Мільман (1935-1949 р.р.)

· Доцент А.Д. Криштал (1949-1951 р.р.)

· Професор А.Я. Дегтяр (1951-1952 р.р.)

· Професор О.М. Федоровський (1952-1962 р.р.)

· Професор Г.Б. Нестеренко (1962-1988 р.р.)

· Доцент М.І. Ющишин (1988-1989 р.р.)

· Професор В.П. Федотов (1989-2006 р.р.)

· Професор А.Д. Дюдюн (2006 і до теперішнього часу).

За увесь час існування кафедри на посаді доцентів у хронологічному порядку працювали: Е.С. Каплун, І.А. Люблінський, А.Д. Криштал, Л.М. Бродський, Г.Б. Нестеренко, Г.Х. Когон, Є.А. Давидов, Г.В. Башмаков, М.І. Ющишин, В.К. Захаров, І.Я. Змійчук, А.Д. Дюдюн, Т.В. Святенко, В.В. Горбунцов. Асистентами кафедри працювали: Б.Н. Михайлов, Е. С. Каплун, Р.М. Гінзбург, М.А. Міценмахер, А.Д. Криштал, Я.Д. Ольхов, Л.М. Бродський, О.Н. Ховрина, І.А. Люблинський, М.С. Ряшин, А.А. Чернов, В.К. Матисек, Г.Б. Нестеренко, М.Д. Дралова, Є.А. Давидов, Г.В. Башмаков, Л.М. Плоска, І.Г. Діденко, І.Я. Змійчук, М.І. Ющишин, В.К. Захаров, А.А. Вітряк, Л.А. Погребняк, К.В. Семенуха, М.І. Темник, А.Д. Дюдюн, В.В. Горбунцов, І.А. Писаревська, В.П. Степура, Ю.Б. Коваленко, Мамон А.А., Д.Г. Башмаков, Т.В. Святенко, С.В. Захаров.

Перша кандидатська дисертація була захищена на кафедрі Е.С. Каплуном у 1935 році на тему «Гістопатологія лімфаденітів при сифілісі». У цьому ж році І.Л. Христін захистив докторську дисертацію про вплив специфічного лікування на кількість вмісту цукру у крові хворих на сифіліс. У 1939 році Каплун Еммануїл Семенович захистивдокторську дисертацію «Роль лімфатичних вузлів у патогенезі сифілісу». Професор Е.С. Каплун був дуже кваліфікованим лікарем і науковцем, також він мав великі здібності організатора. У післявоєнні роки працював ректором і завідувачем кафедри шкірних та венеричних хвороб Іркутського медінституту.

З 1952 року по 1962 рік кафедрою завідував Олександр Миколайович Федоровський, який був відомий в СРСР як фундатор боротьби з розповсюдженням заразних шкірних та венеричних захворювань. У 1925 році ним був створений і відкритий Український науково-дослідний інститут дерматології і венерології, який він і очолив. У період з 1944 по 1952 роки працював ректором Челябінського медичного інституту і очолював кафедру шкірних та венеричних хвороб.

З 1962 по 1988 роки кафедру очолював відомий вчений професор Георгій Борисович Нестеренко. Основний напрямок його наукової діяльності – вивчення алергічних дерматозів. Під його керівництвом було виконано і захищено 10 кандидатських дисертацій.

З 1989 року по 2006 рік кафедрою керував професор Валерій Павлович Федотов. Під керівництвом професора В.П. Федотова виконано і захищено 5 докторських та 37 кандидатських дисертацій.

З 2006 року кафедру очолює доктор медичних наук професор Анатолій Дмитрович Дюдюн. Під його керівництвом виконана і захищена 1 кандидатська дисертація. На цей час є консультантом 1 докторської і 7 кандидатських дисертацій.

Пріоритетна НДР кафедри: «Комплексна диференційована терапія хворих на дерматози та інфекції, що передаються статевим шляхом, з урахуванням порушень адаптаційних механізмів в умовах коморбідності».

Основні напрямки наукових досліджень кафедри:

· патогенез і терапія псоріазу;

· патогенез, терапія і профілактика сифілісу;

· етіологія, патогенез і лікування мікозів;

· патогенез і терапія урогенітальних інфекцій;

· патогенез і терапія алергодерматозів.

За останні 5 років на кафедрі пройшли навчання 20 аспірантів, клінічних ординаторів і магістрів з багатьох країн Світу, – у тому числі громадяни Молдови, Палестини, Йорданії.

На кафедрі продуктивно працює науковий студентський гурток, студенти активно виступають на конференціях різного рівня, які проводять в Україні та посідають призові місця.