III медичний факультет

Історія кафедри «Кафедра Анестезіології та інтенсивної терапії»

Кафедра анестезіології та інтенсивної терапії була заснована однією з перших кафедр України та СРСР, на яких почали викладання цієї дисципліни. Вона була заснована у 1973 році на базі доцентського курсу, який існував на кафедрі загальної хірургії з 1967 року. Курс, а згодом і кафедру очолила професор Людмила Василівна Новицька-Усенко, відома на той час як талановитий організатор служби анестезіології на Дніпропетровщині.

Співробітниками кафедри були такі відомі на Україні та закордоном анестезіологи, як професори О.М.Клігуненко, Л.О.Мальцева, В.І.Снісарь, доценти І.В.Конопкін, Ю.С.Петренко, Н.С.Сизоненко, В.І.Слива, Д.М.Станін, О.С.Стебельський і В.П.Туз.

Співробітники кафедри надавали допомогу країнам Африки і Азії: проф. Л.О.Мальцева працювала в Йємені, доц. Г.В.Панченко — у Буркіна-Фасо, ас. Л.Ф.Коломойцев — у Гвінеї, а доц. О.С.Стебельський та ас. А.М.Кравченко і зараз працюють в Намібії.

Під керівництвом професорів кафедри захищено понад 60 кандидатських та 6 докторських дисертацій.

Історія кафедри «Кафедра Біохімії, медичної та фармацевтичної хімії»

Кафедра біохімії, медичної та фармацевтичної хімії ДЗ "Дніпропетровська медична академія" в своєму становленні та розвитку успадкувала досвід та здобутки трьох окремих хімічних кафедр: біологічної, органічної та загальної хімії.

Історія кафедри загальної хімії починається з 1916 року, коли на базі медичного факультету Єкатеринославських вищих жіночих курсів був створений Дніпропетровський медичний інститут. Першим завідувачем кафедрою був доцент гірничого інституту С.М. Чуманов, який керував кафедрою до 1932 року. У вересні 1917 року була організована кафедра аналітичної хімії, якою завідував видатний вчений і педагог академік Лев Володимирович Писаржевський.

У 1923 році кафедра аналітичної хімії увійшла до складу кафедри загальної хімії. З того часу тут викладалися три хімічних дисципліни - неорганічна, аналітична та органічна хімії. Окремі лекції з фізичної та колоїдної хімії читав викладач кафедри біохімії професор А.І.Бродський - видатний вчений, лауреат державної премії, автор багатьох монографій. 3 1932 по 1939 рік кафедрою загальної хімії керували І.І.Лук'янченко, К.М.Епштейн, М.П.Бахвала, Н.Ф.Єрмоленко, І.Л.Кухтевич.

З жовтня 1941 по листопад 1943 року кафедра разом з інститутом була евакуйована на Кубань, а потім у Середню Азію. У важких умовах післявоєнного часу з грудня 1943 року співробітники кафедри почали відновлювати учбовий процес. Тоді у педагогічний склад кафедри входили доценти В.М.Кондрат'єв, У.Г.Філь, Т.Н.Горізонтова, І.М.Літинський, М.А.Науменко; асистенти П.П.Шатько, О.М.Степанюк, Л.І.Позіна, Н.М.Фоміна.

У 1973 році на посаду завідуючого був обраний В.О.Логачов, який очолював кафедру до 1988 року. У той час на кафедрі працювали: доценти Л.І.Хмельникова, Л.Т.Яровенко, С.П.Сучіліна, Т.О.Журавель; старші викладачі А.І.Шидловська. Т.В.Журба, Л.Ф.Серебритська, Н.В.Макаревич; викладачі В.С.Скопенко, Л.М.Половина, Н.А.Бідняк, В.І.Диченська.

Кожного року викладачі кафедри виконували велику організаційно-методичну роботу по проведенню вступних та перевідних екзаменів з хімії.

Науковий напрямок кафедри з 1973 року пов'язаний з проблемами біонеорганічноі хімії. Темою наукових досліджень було вивчення поведінки біометалів - Fe, Сu, Ni з N-, О-вмісними лігандами в органічних розчинниках. Водночас вчені кафедри успішно співпрацювали з кафедрою судової медицини, органічної хімії, гігієнічними кафедрами інституту. У 1988 році відбулося приєднання кафедри загальної хімії до кафедри біоорганічної та біологічної хімії.

Кафедра органічної хімії була створена у 1936 році, коли курс органічної хімії відокремився від кафедри загальної хімії із завідуючою доцентом 3.П. Стефановською.

З 1938 по 1941 роки на посаді завідувача працював професор І.О.Трефіл'єв. Після війни кафедра увійшла до складу кафедри біологічної хімії у вигляді окремого курсу.

З 1956 року в зв'язку з організацією фармацевтичного факультету кафедра органічної хімії знову стала окремою. В цей час кафедрою завідував доцент Н.П.Силін. З 1957 по 1972 рік завідувачем кафедрою був доктор медичних наук професор О.М.Кашпур. Науковим напрямком кафедри у той час було створення та обгрунтування гіпотези про еволюцію м'язів хребетних. Були виконані та захищені кандидатські дисертації В.С.Олексійовим, В.В.Єршовим, Л.Т.Шпилевською, Л.Т.Яровенко, В. К. Григоренко.

З 1972 по 1983 роки кафедрою завідував доктор біологічних наук професор Є.М.Мозгова. В цей час провадилися дослідження впливу комбінованого наркозу на метаболізм скелетних м’язів. Результати цих експериментів були покладені в основу кандидатських дисертацій аспірантів О.З.Бразалука та О.В.Крoпивиною.

У 1983 році відбулось об’єднання кафедр органічної та біологічної хімії. Кафедра біологічної хімії була заснована у 1917 році. Її першими керівниками були К.І.Бабешкин, С.А.Іконнікова, професори В. М. Архангельський та С.І. Штейнберг. В той час на кафедрі працювали: Н.В.Кудрявцев, А.І.Бродський, С.М.Цитлін, В.І.Овчаренко, А. С.Афанасьєв та доцент О.М.Кашпур, який з 1934 року очолив кафедру. В цьому ж році на кафедрі з’являються перші аспіранти - В.Т.Хлебас та В.З.Охотнік. Викладання у той час провoдилося на трьох факультетах -лікувальному, педіатричному та санітарно-гігієнічному. Науковим напрямком кафедри у 30-ті роки було вивчення метаболізму м’язів під впливом тренування. Одержані результати були покладені в основу 3-х кандидатських дисертацій. За весь довоєнний період було надруковано 15 наукових праць.

У післявоєнний період кафедру біохімії було розташовано у приміщенні колишнього гуртожитку на проспекті К.Маркса 6.

У 1943 році кафедрою завідувала О.О.Курлович, а з 1944 по 1951 роки - доцент О.М.Кашпур. До складу кафедри увійшли курси органічної, фізичної та колоїдної хімії. Поступово збільшувався штат кафедри, розширювалася наукова, науково-методична робота, був створений науковий студентський гурток. Протягом наступних восьми років кафедрою керувала доцент А. О. Новикова, а з 1958 року - доктор медичних наук професор П.М.Зубенко. В той час у лекційному курсі з’явилися елементи клінічної біохімії, в ході лабораторно-практичних занять студенти визначали глюкозу, холестерин, залишковий азот, рівень кальцію та фосфору у плазмі крові; проводили аналіз шлункового соку, знайомилися з методом Варбурга для вивчення тканинного дихання та електрофорезом білків.

Науковий напрямок того часу - вивчення біохімії зденервованих та трансплантованих м’язів. Активну участь в експериментальній праці брали студенти-гуртківці, деякі з них згодом стали аспірантами та асистентами кафедри. Це В.Г.Підтергеря, В.Ю.Корнілов, Є.X.Лукашевич, І.П.Зубенко, Т.Ю.Щесно.

Під керівництвом професора П.М.Зубенка аспірантами та співробітниками кафедри було захищенно 11 кандидатських та 3 докторських дисертацій, у тому числі доцентом А. О. Новiковою, яка у 1970 році змінила П.М.Зубенка на посаді завідувача кафедрою. У цей період активно працювали аспіранти Л.І.Клименко, Л.К.Федорова, Ю.Г.Піддубняк. До штату викладачів входили доценти Т.Ю.Щесно, Б. Ф. Халепа, С.М.Манзон, В.І.Станкевич, 0.0.Шляхова, А.Г.Іванова, Є.X.Лукашевич, асистенти Л.П.Руденко, А.В.Лісова, Т.С.Навнико, А.М.Вичикова, В.Ю.Хохлова, В.Г.Підтергеря.

З 1974 року до керівництва кафедрою прийшла доцент Є.X.Лукашевич. Це був час інтенсивного вивчення проблем нейротрофічного контролю метаболізму скелетних м’язів, зокрема ролі аксоплазматичного транспорту.

У 1982 році колектив біохіміків разом із кафедрами органічної хімії Дніпропетровського медичного інституту та біохімії Державного університету забезпечив організацію та проведення ІІІ Українського біохімічного з'їзду у Дніпропетровську. Восени того ж року відбулося об'єднання кафедр органічної та біологічної хімії. Керівником об'єднаної кафедри стала професор Є. М. Мозгова.

У 1984 році відбувся переїзд кафедри у новий корпус на Жовтневій площі вже під керівництвом доктора медичних наук, професора П.П.Бачинського. У 1988 році кафедра стала ініціатором та організатором проведення Загальносоюзного семінару з питань викладання біохімії у медичних вузах країни.

Наступним важливим етапом історії кафедри стало приєднання у 1988 році колективу кафедри загальної хімії.

У той час наукові дослідження на кафедрі проводилися у трьох основних напрямках:

1. "Роль іонів кальцію в механізмах реалізації нейротрофічного контролю метаболізму скелетних м'язів "- під керівництвом доцента О.З.Бразалука.
2. "Біохімічні основи використання імунохімічних методів у діагностиці акушерської та неврологічної патології "- під керівництвом доцента А.І.Шевцової.
3. "Вплив негативних екологічних факторів на біохімічні показники здоров'я дітей у промисловому місті "- під керівництвом професора П.П.Бачинського.

У 1996 році на кафедрі відбулося дві знаменні події - успішний захист докторської дисертації доцентом А.І.Шевцовою та об єднання з кафедрою клінічної фармакології. Завідувачем нового підрозділу став професор, доктор медичних наук О.К.Ярош.

Через рік відбувся успішний захист докторської дисертації доцентом О.З.Бразалуком та відокремився курс "Клінічна фармакологія”. Після такої реорганізації кафедру очолив професор О.З.Бразалук. З 2000 року почався новий етап у науковому житті кафедри. Приоритетною темою стає глікобіологія: біохімічні та імунологічні підходи до пошуку нових засобів діагностики та прогнозування захворювань. Робота виконується у комплексі з провідними клінічними кафедрами академії

У рамках цієї програми колективом кафедри був проведений міжнародний семінар "Медицина та глікобіологія" за участю вчених біохіміків міста, науковців клінічних кафедр та співробітників Оксфордського інституту глікобіології Тоні Мері та Полін Радд (Великобританія).

Росту наукових кадрів, розширенню знань сприяли стажування на кошти міжнародних грантів у закордонних наукових центрах: професора А.І.Шевцової у інституті ім. Макса Планка (Німеччина), доц. І.Ю. Письменецької у Кембриджському університеті у 2003 році та інституті глікобіології Оксфордського університету у 2007 р. Ряд співробітників отримали спеціальні гранти для участі у роботі міжнародних з'їздів - Г.С. Маслак у Монреалі (Канада); Г.Б. Пелешенко у Варшаві (Польща); Н.В. Лутай у Будапешті.

У 2003 році кафедрою разом з Діагностичним центром ДГМА та Європейським товариством інфекційних хвороб була проведена міжнародна школа-семінар "Полімеразна ланцюгова реакція в діагностиці інфекційних хвороб".

У 2007 році на кошти гранту НАТО був запрошений професор Каліфорнійського Берхсенського університету НАН США Фріз Хадсон, який зробив кілька доповідей у Києві та Дніпропетровську з проблем генетичних дефектів глікозилювання в організмі людини та методів їх лікування.. Були розроблені декілька аспектів сумісної праці.

Матеріали наукової роботи співробітників кафедри були представлені на з'їздах та конференціях у Будапешті, Стамбулі, Базелі, Геттінгені, Харкові, Любліні, Львові, Лідсі, Кракові, Одесі, Гурзуфі та були надруковані у фахових виданнях різних рівнів. Аспірантами та здобувачами кафедри було захищено 10 кандидатських дисертацій.

Наразі науковці кафедри виконують 3 кандидатських та 2 докторські дисертації. Перехід на кредитно-модульну систему навчання згідно Болонської конвенції зумовив і значну активізацію методичної та науково-методичної роботи кафедри. Були створені методичні посібники для аудиторної та самостійної роботи вітчизняних, іноземних російськомовних та англомовних студентів, збірки ліцензійних тестів типу "Крок-1", виданий збірник лекцій з біохімії (окремі розділи); кожне заняття забезпечене набором контролюючих та навчальних тестів.

З введенням в навчальний план кафедри нової спеціальності "Клінічна фармація" у розкладі занять з'явилися окремі дисципліни для студентів - фармацевтів: фармхімія, біологічна хімія, клінічна біохімія, що зумовило необхідність створення всього комплексу методичного забезпечення цих предметів.

Викладачі кафедри беруть активну участь у роботі науково-методичних конференцій та нарад з метою вивчення досвіду та здобутків вищої школи з навчально-методичної роботи у різних містах країни (Київ, Харків, Полтава, Донецьк, Львів та ін.)

Важливе місце у житті кафедри посідає Студентське наукове товариство, яким успішно керує доцент Н.М. Черноусова. Особливістю роботи нашого СНТ є активна участь студентів старших курсів: Ольги Потоцької, Оксани Бородихіної та ін. Цікавим є проведення у рамках СНТ Дня науки, коли студенти-гуртківці готують стендові доповіді - постери, кращі з яких за оцінками викладачів та студентів кафедри стають матеріалом для усних доповідей на конференції СНТ.

Історія кафедри «Кафедра Госпітальної педіатрії №1»

Історія кафедри госпітальної педіатрії №1 бере свій початок з 1919 року, коли в Єкатеринославському університеті була відкрита перша кафедра дитячих хвороб медичного факультету.

Організатором кафедри дитячих хвороб був один з основоположників вітчизняної педіатрії – І.В. Троїцький, який керував кафедрою з 1919 по 1923 рік.

В різні роки кафедрою керували провідні вітчизняні професори педіатри: М.Ф. Руднєв (1924-1930 р.), М.Б. Голомб (1931-1953 р.), А.Ф. Зеленський (1955-1967 р.), О.Л. Переладова (1967-1986 р.). З 1986 по 2006 рік кафедру дитячих хвороб лікувального факультету (із 1994 року - кафедра госпітальної педіатрії №1) очолювала професор Л.В.Ващенко, автор більш ніж 300 наукових праць, 2 монографій, 5 винаходів, 17 рацпропозицій, була нагороджена медаллю «Винахідник СРСР», грамотами Міністерства охорони здоров'я.

У 1984-1986 роках співробітниками кафедри була проведена велика робота з організації нової навчальної бази кафедри в обласній дитячій лікарні м.Дніпропетровська. З ініціативи кафедри в лікарні були створені обласні дитячі кардіоревматологічний та пульмонологічний центри. Навчальними клінічними базами кафедри становляться обласна дитяча клінічна лікарня, 1-а поліклініка 5-ї ДМКЛ, міська дитяча поліклініка №1, 2-й міський пологовий будинок.

Співробітниками кафедри з 1986 по 2006 рік в різні часи були провідні педіатри і організатори охорони здоров’я Дніпропетровщини: професор Л.Р.Корецька, професор В.І.Чергінець, доцент Н.М.Чернова, асистенти, к.м.н. М.Л.Дубовська, К.О.Чебанов, Т.П.Квітницька, В.В.Чичерін, Т.І.Степаненко, С.А.Лацинська.

З 2006 року кафедру очолює д.мед.н., професор, декан ІІІ медичного факультету В.О.Кондратьєв. В даний час на кафедрі продовжують працювати: д.мед.н., професор Л.В.Ващенко, к.мед.н., доценти Л.П.Бадогіна, Л.І.Вакуленко, кандидати мед. наук, асистенти В.О.Ліннік, М.В.Ширикіна, з 2012 року - асистент Н.П.Ткаченко.

Наукові дослідження за останні 20 років були зосереджені на розробці таких проблем:

1. Вікові морфофункціональні особливості серцево-судинної системи у здорових дітей і в умовах кардіореспіраторної патології, нові підходи до лікування та реабілітації (Л.В.Ващенко, В.О.Кондратьєв, В.В.Чичерін, В.О.Ліннік, Л.І.Вакуленко, С.А.Лацинська, І.Ю.Чернобельська, Г.В.Кулікова);
2. Зростання, фізичний розвиток, діагностика та профілактика порушень адаптації у практично здорових дітей і при різноманітних патологічних станах в онтогенезі (Л.В.Ващенко, М.Л.Дубовська, В.О.Кондратьєв, Н.М.Чернова, О.І..Шаронова, Л.І.Вакуленко, Л.П.Бадогіна, Т.І.Степаненко, С.А.Лацинська, Т.Є.Шумна).
3. Патогенетичні механізми формування бронхіальної астми у дітей (Л.Р.Шостакович-Корецька, К.О.Чебанов, В.І.Чергінець, В.О.Кондратьєв, Л.І.Вакуленко).

З 1986 року співробітниками кафедри виконано 3 держбюджетних, 2 конкурсних, 4 госпдоговірних НДР. Кафедра приймає участь в міжрегіонарних програмах з питань охорони здоров‘я дитячого населення. Опубліковано більше 450 наукових праць, 14 методичних рекомендацій, 15 інформаційних листів, здійснено більш 200 виступів на конгресах, з'їздах, конференціях. Наукові досягнення кафедри були представлені на міжнародних форумах новітніх технологій медицини.

На кафедрі активно працює студентський науковий гурток, члени якого щорічно доповідають на інститутських та республіканських конференціях про результати своєї роботи, займають призові місця в студентських педіатричних олімпіадах.

Співробітники кафедри постійно працюють над поліпшенням якості навчального процесу. До 2006 року на кафедрі навчалися студенти 4, 5, 6-х курсів лікувального факультету. З 2006 року і по теперішній час – студенти 5 курсу 1, 2 та 3-го медичних факультетів, факультету іноземних студентів. З 2012 року на кафедрі навчаються студенти 2-4 курсів за спеціальністю «клінічна фармація».

Співробітники кафедри проводять велику лікувальну та організаційно-методичну роботу з педіатрами в районах області: виїздні науково-практичні конференції в містах та районах області, конференції на навчальних базах кафедри. Щорічно на базі кафедри проходять підвищення кваліфікації лікарі та фельдшери області. З 1999 року кафедра здійснює шефську допомогу міському дитячому будинку №1.

Історія кафедри «Кафедра фармакології і клінічної фармакології»

Кафедра фармакології була заснована в 1918 році професором І.В. Головінським, який був вихованцем кафедри нормальної фізіології Московського університету. Фрагменти експериментальних досліджень він також виконував у фармакологічних установах Геттінгенського і Тюбінского інститутів. Дисертацію на тему: «До питання про порівняльну дію різних похідних пурину на тваринний організм» захистив у 1918 р. у Військово-медичній академії.

З 1920 по 1930 рр. кафедрою фармакології керував професор Н.А. Струєв, учень професора I Московського медінституту В.А. Тіхомірова. Основною науковою тематикою цього вченого було дослідження механізмів інтоксикації при захворюваннях сибіркою. Н.А. Струєв був досвідченим фармакогностіком, фармакологом і терапевтом.

З 1931 по 1941 рр. кафедру очолював професор Георгій Олексійович Петровський, учень професора Київського медичного інституту А.І. Черкеса, який проявив себе енергійним організатором, талановитим вченим і педагогом. Науковим напрямком Г.А. Петровського було дослідження фармакології жовчовиділення. На кафедрі проводилася інтенсивна експериментальна робота, виконувалися кандидатські дисертації. Проводили експериментальні дослідження співробітники клінік Дніпропетровського медичного інституту та інших місць. Всього захищено 12 кандидатських і 2 докторські дисертації. Напружена педагогічна та науково-дослідна робота була припинена з початком Великої Вітчизняної Війни та евакуацією інституту в Ставрополь. З листопада 1943 року, після звільнення Дніпропетровська, кафедра фармакології відновила свою роботу.

З травня 1944 року по червень 1979 року кафедру очолював професор Григорій Овсійович Батрак, який після закінчення інституту працював аспірантом, асистентом, потім доцентом кафедри патологічної фізіології під керівництвом професора Ф.М. Бріккер. З 1940 по 1941 рр. він виконував обов'язки професора кафедри патологічної фізіології Львівського медичного інституту. У 1943 році він захистив у Москві докторську дисертацію, присвячену виявленню центральних механізмів дії адреналіну. За час керівництва кафедрою професор Г.О. Батрак (з 1966 р. заслужений діяч науки УРСР) організував велику наукову школу. Основні положення наукової концепції Г.О. Батрака, які він прищеплював своїм учням, на лекціях студентам, а також у друкованих працях, можна сформулювати наступним чином:

· А) розвиток організму як простору життя йде від нижчих форм до вищих;

· Б) у механізмі пристосувальних реакцій організму як цілісної системи провідну роль відіграє ЦНС;

· В) досконалість пристосувальних реакцій визначається рівнем функціональної лабільності великих півкуль головного мозку;

· Г) ЦНС як у відношенні своєї структури, так і за своїми функціональними властивостями є неоднорідною і складається з малолабільних приладів давнього походження і нових, високолабільних утворень;

· Д) найбільш досконалим відділом ЦНС є кора головного мозку, рівнем розвитку і функціональним станом якої, в кінцевому рахунку, визначається як тонкість пристосувальних реакцій організму, так і його витривалість по відношенню до несприятливих умов середовища.

Коло наукових інтересів Г.О. Батрака, як фармаколога, вельми широке. Його цікавили, зокрема, механізм гальмування рефлекторної діяльності ЦНС під впливом наркотиків, снодійних та седативних засобів, можливість підвищення витривалості організму як по відношенню до самого наркотику, так і по відношенню до травми, пов'язаної з оперативним втручанням. Він глибоко цікавився механізмом аналгезії взагалі і механізмом дії морфіну зокрема, приділяв велику увагу релаксантам, механізму дії серцевих глікозидів, проблемі хіміотерапії. По ряду з цих питань їм висунуті оригінальні концепції, які вимагали експериментального обґрунтування, що породило ряд цікавих досліджень і узагальнень. В результаті досліджень, проведених колективом кафедри фармакології під керівництвом Г.О. Батрака, були створені наукові передумови для постановки проблеми по спрямованій стабілізації великих півкуль головного мозку в умовах наркозу з метою підвищення витривалості організму по відношенню до наркотиків і операційної травми. Дані з цього питання узагальнені в монографії Г.О. Батрака («Біль, шок, наркоз», Київ, 1965).

В інтерпретації експериментальних даних Г.О. Батрак спирався на ідеї російських фізіологів Н.Є. Введенського і А.А. Ухтомського. Г.О. Батраку належить оригінальна системна концепція механізму наркозу. Він висловив гіпотезу про першочергове гальмування підкоркових відділів мозку при наркозі, коли ще всі вважали основною дією загальних анестетиків саме вплив на коркові структури. Смілива гіпотеза Г.О. Батрака не зустріла підтримки в колах головних фармакологів того часу і вимагала постійних експериментальних доказів. Тільки після успіху матеріалів про роль ретикулярної формації до роботи колективу кафедри почали ставитися з розумінням. Можливо, саме необхідність захисту своїх теоретичних положень створювала сприятливу атмосферу для роботи вчених і групування школи.

Під керівництвом професора Г.О. Батрака були підготовлені 41 кандидат і 12 докторів медичних і біологічних наук. Його перу належать 230 наукових робіт, в тому числі 7 монографій, 3 винаходи. Значна кількість робіт присвячено питанням виховання майбутніх лікарів, навчальним посібникам. Г.О. Батрак був редактором підручника для вищих медичних закладів, підготовленого професорами-фармакологами України.

Серед учнів професора Г.О. Батрака - П.І. Сябро, надалі завідувач кафедри нормальної фізіології ДМІ, В.І. Ліненко - очолював кафедру фармакології в Запоріжжі, К.В. Попова - завідувач кафедри внутрішніх хвороб ДМІ, І.Т. Фурс - завідувач кафедри внутрішніх хвороб Запорізького медичного інституту, О.В. Люлько - завідувач кафедри урології ДМІ, Е.М. Янковська, М.А. Гутін, О.Г. Доронін, С.Я. Дубіч, В.К. Бондар, О.Т. Зленко, П.О. Неруш, О.К. Ярош, А.І. Кущинська, Г.Г. Колесніченко.

З 1954 по 1977 р. на кафедрі працював один з найбільш відданих учнів професора Г.О. Батрака - С.І. Хрустальов, який багато часу присвятив експериментальному вивченню проблеми наркозу, виявив зв'язок між еволюційним «віком» різноманітних структур головного мозку та їх чутливістю до наркозних засобів.

З 1979 по 1987 р. завідувачем кафедри був професор В.О. Крауз, вихованець Ленінградської наукової школи академіка С.В. Анічкова. Науковий напрямок його роботи - вивчення діяльності мозкових структур та фармакологія пам'яті. Колективом кафедри розроблялася наукова тематика, присвячена пошуку фармакологічних шляхів корекції адаптивних функцій організму в умовах експериментальних станів. Як головний показник адаптивної функції розглядалася пам'ять - як здатність фіксації і відтворення енграм різних моделей поведінки, спрямованих на збереження гомеостазу. Новим аспектом цієї проблеми стало вивчення медіаторних засобів, які визначали стан проведення нервових імпульсів в синаптичних утвореннях ЦНС. Були застосовані нові методичні прийоми: хронічні електрофізіологічні експерименти на кролях, ситуаційні умовні рефлекси на собаках, умовні рефлекси активного і пасивного уникнення на щурах. Беручи до уваги заслуги кафедри в розробці проблеми кафедри, в 1983 році на її базі було проведено Всесоюзну нараду проблемної комісії АМН СРСР «Сучасні методичні підходи до експериментального вивчення фармакологічної корекції порушень пам'яті». У 1987 році професор В.А. Крауз повернувся до Ленінграду, де сформувалося його наукове кредо і де він працює зараз професором кафедри фармакології фармацевтичного інституту.

З 1987 по 1990 р. завідуючою кафедри була професор О.Т. Зленко. Науковий напрямок її досліджень - фармакологія наркотичних анальгетиків, зокрема їх онтогенетичний аспект. О.Т. Зленко встановлена залежність кіркових реакцій на введення анальгетиків і ступінь болезаспокійливої дії від дозрівання нервової системи в постнатальному розвитку.

У 1988 р. змінився склад кафедри, до неї було приєднано курс клінічної фармакології (раніше входив у викладання кафедри внутрішніх хвороб) під керівництвом доцента Г.Г. Колесніченко, а потім професора О.К. Яроша.

У 1990 р. завідувачем кафедри став професор В.Й. Мамчур. Професор В.Й. Мамчур народився 5.01.1950 р. в селі Лопатине Львівській області. У 1973 р. став асистентом кафедри фармакології. Він активний вчений школи професора Г.О. Батрака, який послідовно розробляв проблему наркозу. Виконання кандидатської дисертації почав студентом, опанував складну, але репрезентативну методику викликаних потенціалів спинного і головного мозку. Успішно захистивши кандидатську дисертацію (1979), Віталій Йосипович почав працювати над дослідженням дії загальних неінгаляційних анестетиків на глибинні структури мозку. У процесі виконання експериментальної роботи В.Й. Мамчур, разом з анестезіологами, застосував розроблені ним оптимальні методи наркозу в клінічній практиці. Його дисертація відображає мозаїчну картину медіаторних взаємодій в умовах різних видів наркозу. Після захисту докторської дисертації в 1989 р. В.Й. Мамчур продовжував розробку проблеми знеболювання. Його робота як завідувача кафедри збігається з новими періодами розвитку кафедри та оновлення її складу. Так, досвідчені педагоги П.О. Неруш та О.К. Ярош у 1992 р. захистили докторські дисертації. Дисертація П.О. Неруша присвячена вивченню фармакологічної корекції невротичних станів. О.К. Ярош у своїй дисертації досліджував регуляцію функціонування ноци- і антиноцицептивної системи. Обидві роботи стали новим внеском у розробку фармакології ЦНС. Після захисту дисертацій вони надалі очолили самостійні колективи: професор П.О. Неруш став завідувачем кафедри нормальної фізіології, а професор О.К. Ярош - спочатку курсу, а потім кафедри клінічної фармакології, а зараз - завідувач відділу фармакокінетики Інституту фармакології та токсикології НАМН України.

Зараз співробітники кафедри (професор, д.м.н. В.І. Опришко, доцент, к.м.н. В.І. Жилюк, д.м.н. О.В. Макаренко, к.м.н. С.М. Дронов, к.м.н. О.О. Нефьодов, к.б.н. К.О. Сквирська, к.м.н. О.М. Поета, к.фарм.н. А.Е. Лєвих, к.м.н. Д.С. Носивець, к.м.н. О.Ю. Коваленко, к.м.н. О.В. Хомяк, С.Л. Малишев, Н.М. Шептуха) під керівництвом В.Й. Мамчура продовжують розробляти науковий напрям, засновником якого по праву вважається професор Григорій Овсійович Батрак. Це фармакологія знеболювання (від місцевих анестетиків, засобів операційного знеболювання до неопіоїдних анальгетиків) і нейрометаболічних церебропротекторів, коли їх терапевтичні властивості і небажані реакції вивчаються в умовах експериментальних еквівалентів - болю різного походження, епілепсії, паркінсонізму, депресії, невротичних і психотичних розладів, нейропсіхопатій, обумовлених системною (артеріальна гіпертензія, атеросклероз, цукровий діабет) та органною (гіпоксія, ішемія головного мозку, інтоксикація серцевого м'яза, печінки, спазм) патологією; участь у розробці та вивченні нових, перш за все вітчизняних лікарських засобів.

На кафедрі успішно виконуються конкурсні бюджетні науково-дослідні роботи МОЗ України. Так, в 2006 р. проведені дослідження на тему «Експериментальне обґрунтування профілактичного медикаментозного захисту міокарда в умовах формування серцевої недостатності на тлі протипухлинної терапії» (№ держ. реєстрації 0106U001591), в 2007-2009 рр. - «Пошук і вивчення нових похідних бензотіазола в якості потенційних неопіоїдних аналгетиків і нейромедіаторних церебропротекторів» (№ держ. Реєстрації 0107U003072). На кафедрі фармакології систематично здійснюється експериментальна оцінка ефективності і безпеки нових оригінальних лікарських засобів і препаратів-генериків. Протягом року фармакологічній експертизі піддається близько 5-10 препаратів. Кафедра фармакології є базою доклінічних досліджень, сертифікованою Державним Експертним Центром МОЗ України.

Доказовість експериментальних досліджень визначається відповідним рівнем застосовуваної нами сучасної апаратури - спектрофотометр СФ-56, установка по вимірюванню артеріального тиску (БУК-45), установка виміру спазмолітичної активності, агрегометр, біохімічний аналізатор (HTI BioChem SA), електрокардіограф (CardioLab).

Профіль речовин, що вивчаються, різноманітний, з превалюванням нейротропних препаратів. Заслуговують високої оцінки хімічні сполуки, що забезпечують корекцію функцій ЦНС, системи кровообігу, а також нейропротекторну дію щодо експериментальних чинників та препарати, що поліпшують пам'ять.

Колектив кафедри під керівництвом професора В.Й. Мамчура бере активну участь у національних конференціях і конгресах. У 1993 році у Дніпропетровську на базі кафедри проведено пленум проблемної комісії Українського товариства фармакологів, у 2001 р. проведено ІІ-й Національний з’їзд фармакологів України.

Віталій Йосипович є талановитим науковцем і вихователем наукової зміни, його перу належить близько 400 наукових робіт, зокрема 7 монографій, 18 винаходів. Під його керівництвом виконано 15 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук (В.І. Опришко, О.А. Подплетня, В.І. Жилюк, С.М. Дронов, О.В. Макаренко, К.О. Кравченко, В.Ю. Слєсарчук, О.П. Кухар, Н.Ю. Бабаніна, Н.В. Журавель, О.Ю. Коваленко, О.О. Нефьодов, А.Е. Лєвих, О.В. Хомяк, О.М. Поета), 3 – доктора наук (В.І. Опришко, О.А. Подплетня, О.В. Макаренко); заплановані і успішно розробляються матеріали 8 кандидатських і 2 докторських (В.І. Жилюк, К.О. Сквирська) тем. Віталій Йосипович Мамчур – висококваліфікований педагог і лектор, активний учасник наукових симпозіумів і конгресів як в України, так і за кордоном (Польща, Німеччина, Іспанія, Росія, Литва). За час існування кафедри її співробітниками підготовлено та опубліковано понад 600 наукових праць. Результати наукових досліджень звітувалися на наукових з’їздах та конференціях. За цей час було підготовлено 22 доктора та 59 кандидатів медичних, фармацевтичних та біологічних наук.