З 1991 р. кафедру очолює заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Школьник Валерій Маркович

Історія кафедри «Кафедра Патологічної фізіології»

Патологічна фізіологія вивчає загальні закономірності патологічних процесів. Вона разом з іншими фундаментальними дисциплінами закладає основи всієї наступної діяльності майбутнього лікаря.

Кафедра патофізіології створена у 1918 році. Протягом всієї історії кафедри її очолювали:

· професор Тальянцев Антон Іванович – засновник і перший завідувач кафедри, (1918-1928);

· професор Бріккер Федір Матвійович, (1928 - 1942);

· професор Стеркін Емануїл Якович, (1945 - 1952);

· доцент Сухотеплий Іван Нікифорович, (1952 - 1968);

· доцент Лук’янець Валентин Вікторович, (1969 -1977);

· професор Сукманський Олег Іванович, (1977 - 1997);

з 1997 року кафедра була об’єднана з кафедрою нормальної фізіології під керівництвом професора Неруша Петра Опанасовича; з 1999 р. знову відокремлена;

· професор Колдунов Виктор Володимирович (1999 - 2010);

· професор Довгаль Генадій Володимирович (2011 - 2012);

· професор Довгаль Марина Анатоліївна (2012 – 2013);

· професор Сілкіна Юлія Валеріївна (з вересня 2013 р.).

Професор Тальянцев Антон Іванович – видатний патолог, один з обдарованих експериментаторів Росії, найближчий учень та співробітник професора А.Б. Фохта, який очолював московську школу загальної патології. Він народився у 1858 році в родині чиновника. Середню освіту отримав у Ярославській гімназії. У 1877 році вступив до Московського університету, який закінчив у 1882 році. У 1892 році захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук і отримав звання приват-доцента. У 1903 р. він обирається екстраординарним професором кафедри загальної і експериментальної патології Московського університету, а з 1912 року – завідуючим цієї кафедри. У 1918 році професор Тальянцев був запрошений на посаду керівника кафедри загальної і експериментальної патології медичного факультету Катеринославського університету. На той час він виконав і опублікував 13 наукових робіт, найбільш значними з яких окрім докторської дисертації , були: вступна лекція на тему «Значення експерименту у патології», навчальні посібники «Короткий курс загальної патології», «Повторювальний курс загальної патології». Необхідно відмітити, що у 1929 році вперше в Росії кафедрою нашого інституту був виданий перший навчальний посібник з практичних занятть для студентів. На титульному листі значилося: «Короткий підручник до практичних вправ з експериментальної патології (для студентів-медиків 3 курсу) , який був складений проф. А.І. Тальянцев і асистент Т.І. Батуренко при кафедрі загальної патології Дніпропетровського Державного Медичного Інституту». За період з 1922 по 1928 роки співробітниками кафедри та її керівником були виконані та опубліковані 7 наукових робіт. Їх тематика була присвячена порушенню місцевого та загального кровообігу, а також впливу змін підшлункової залози на вуглеводний обмін, впливу нервової системи на розвиток запалення, фізіологічній ролі черевних нервів та інші. Важливі експериментальні дослідження професора А.І. Тальянцева, його навчальний посібник перевидавались, що принесло йому широку відомість не тільки на батьківщині, але й за кордоном. Професор А.І. Тальянцев був надзвичайно простою, щирою людиною. Він пішов з життя 8 травня 1929 року після 42 років безперервної самовідданої праці з виховання молодих лікарів. Поховано професора на Севастопольському кладовищі (нині Севастопольський парк) м. Дніпропетровська.

Професор Бріккер Федір Матвійович – представник харківської наукової школи патологів, заснованої А.В. Рєпрєвим, - очолив кафедру патологічної фізіології ДМІ в 1928 році. Середню освіту він отримав у харківській гімназії, в 1916 р. поступив, а в 1920 р. закінчив Харківський медичний інститут. Ще на студентській лаві дуже зацікавився загальною патологією. Після закінчення інституту залишається працювати на кафедрі патологічної фізіології під керівництвом М.М. Павлова. Тут він формується як науковий робітник та набуває ряд видатних якостей організатора, наукового керівника, педагога, вдумливого та допитливого дослідника. Особливу зацікавленість він проявив к вивченню докторських дисертацій, що виходили з військово-медичної академії. В 1925 р. він захищає дисертацію на тему: «Про генез дифтерійної смерті». З приїздом у Дніпропетровськ професор Бріккер головну увагу в науково-дослідницькій роботі кафедри зосереджує на вивчення запального процесу. Матеріали дослідження, отримані професором Ф.М. Бріккером, та його сумісні роботи з А.Чарним, Ф. Суповицькою та Я. Лазарісом, стосувалися порушень вуглеводного, жирового, білкового, газового обміну та динаміці їх змін у запальному становищі. Дані цих досліджень ввійшли в основні навчальні посібники та є загально визнаним і важливим вкладом у вчення про запалення.

Результатом педагогічної діяльності колективу кафедри під керівництвом Ф.М. Бріккера стало видання навчального посібника з патологічної фізіології. В ньому підсумований досвід другого десятиріччя педагогічної роботи кафедри. На жаль, у 1942 р. професор Ф.М. Бріккер зі своєю родиною загинув у Ставрополі від рук гестапо.

У післявоєнний період з 1945 по 1952 рік кафедрою керував професор Емануїл Якович Стеркін – також представник харківської наукової школи. Він народився в Києві 23 жовтня 1901 року в інтелігентній сім’ї. В 1926 р. закінчив Харківський медичний інститут, в якому пропрацював до 1945 року, пройшовши хлях від аспіранта до завідуючого кафедрою патологічної фізіології. По приїзді у Дніпропетровськ професор Стеркін Е.Я. багато уваги приділив оснащенню кафедри. Науково-дослідна робота на кафедрі в цей час була присвячена вивченню порушень вуглеводного обміну при різних патологіях, захворюваннях печінки, цукровому діабеті, серцевій недостатності та інш. Співробітники кафедри підготовили за цей час 2 кандидатські дисертації. Професор Е.Я. Стеркін володів 3 іноземними мовами (німецькою, англійською, французькою) був людиною незвичайних лекторських здібностей. Його лекції були високо науковими і сучасними. 1 липня 1952 року професора Стеркіна Е.Я. було переведено завідувати кафедрою патофізіології в Красноярський медичний інститут. А в 1954 р. він раптово помирає від інфаркту.

У зв’язку з від’їздом професора Стеркіна Е.Я. виконання обов’язків завідуючого кафедрою дирекція інституту доручила доценту Івану Никифоровичу Сухотеплому, а в 1959 році він був обраний на цю посаду за конкурсу та завідував кафедрою до 1960 року. Співробітниками кафедри у той період були асистенти Є.А. Пастухова, Є.Ф. Лукашевич, аспірант А.І. Хомазюк та випускники інституту Ю.П. Бахвала і В.В. Лук’янець. Також на роботу була запрошена на роботу к.м.н. А.А. Брейте, що повернулася з евакуації. Спочатку науковим напрямком в дослідницькій роботі кафедри були питання, пов’язані з вивченням участі нервової системи в реакціях організму на дію різноманітних фізіологічних і патогенних факторів. Потім кафедра досліджувала участь нервової системи в пухлинному процесі. За 2 роки роботи видано багато наукових матеріалів, які доповідалися на 11 з’їзді онкологів та 11 Республіканському з’їзді рентгенологів і радіологів УРСР. У 1968 році І.Н. Сухотеплий раптово помирає від інфаркта міокарду.

Наступним завідуючим кафедрою був обраний к.мед.н. доцент Валентин Вікторович Лук’янець – вихованець кафедри нашого інституту. Оскільки штат кафедри складався з сімох викладачів, які не мали вченого ступеня, найбільш актуальною проблемою кафедри стало забезпечення лекційного курсу на всіх потоках п’яти факультетів і ліквідування гострої кадрової кризи шляхом планування і виконання дисертаційних робіт асистентами. На кафедрі велась напружена учбово-методична робота, обновлялися лекційні матеріали. Почався перехід на нову уніфіковану форму проведення навчального процесу з більш детальним програмуванням учбового матеріалу і регламентацією занять з розподілом часу. У цей час науково-дослідна робота була присвячена питанням патологічної фізіології пухлинного процесу та механізмам участі в ньому нервової системи. Доцент В.В. Лук’янець був науковим керівником кандидатських дисертацій 6 співробітників кафедри: Т.В. Дроздової, А.В. Піщикової, В.А. Баранченко, Ю.П. Артамонова, Г.А. Клопоцького, Н.С. Рогової. Треба особливо відмітити активну участь лаборанта кафедри Дмитрієвої Я.В., яка займалася технічною частиною наукових досліджень.

У квітні 1977 року кафедру очолив професор Олег Іванович Сукманський, учень члена-кореспондента АМН СРСР, заслуженого діяча науки УРСР професора Миколи Никифоровича Зайка. Олег Іванович Сукманський народився 3 січня 1930 р. в сім’ї лікарів. Після закінчення Вінницького інституту поступив в аспірантуру на кафедру патологічної фізіології Одеського медичного інституту, де під керівництвом професора М.Н. Зайка виконав і захистив спочатку кандидатську, а потім докторську дисертації. До 1977 року О.І. Сукманський пройшов шлях від асистента до професора, завідуючого кафедрою патологічної фізіології, а також завідуючим лабораторією патофізіології Одеського науково-дослідницького інституту стоматології. У цей період проводилася широка робота по удосконаленню учбового процесу: був оновлений лекційний курс, введені лекційні демонстрації експериментів і учбових кінофільмів, створено фонотеку лекцій. Було поліпшено оснащення для практичних занять. Підвищенню рівня викладання сприяла робота по створенню підручників та учбових посібників. Професор Сукманський – член авторського колективу підручника «Патологічна фізіологія» під редакцією члена-кореспондента АМН професора М.Н. Зайка. Підручник вийшов у 1977 р., був відзначений Державною премією України і мав декілька перевидань. У 80-ті роки змінився напрям наукових досліджень. Кафедра стала розробляти питання нервової трофіки і патогенезу нейрогенних дистрофій. Для виконання досліджень на сучасному рівні була придбана наукова апаратура. Вперше в країнах СНД було досліджено сіалоаденотрофічний ефект, розроблені його оригінальні моделі та методи стимуляції продукції слинними залозами ендогенних ростових та трофічних факторів. Під керівництвом професора О.І. Сукманського з 1980 по 1995 рр. виканано п’ять докторських (Р.Д. Барабаш, Е.Н. Дичко, Г.М. Варава, М.І. Пустовойт, М.К. Драгобецький) та шість кандидатських (Л.П. Черкашина, А.І. Ганіченко, В.П. Ткаченко, Т.І. Мамєєва-Протопопова, А.А. Свириденко, Н.І. Тупчієнко) дисертацій. У 1977-1995 рр. співробітниками кафедри опубліковано більше 180 наукових праць, в тому числі дві монографії. Одержано три авторських свідоцтва на винахід. Апарат штучного дихання, створений В.П. Ткаченком, Є.А. Макієм нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР. В 1992 р. на базі кафедри була організована і проведена Українська конференція патофізіологів, яка започаткувала проведення з’їздів патофізіологів кожні 4 роки.

В 1997 р. проф. О.І. Сукманський вийшов на пенсію, а кафедра патофізіології була об’єднана з кафедрою нормальної фізіології під керівництвом професора П.О. Неруша.

В 1999 р. кафедра знову була відокремлена і на посаду завідуючого був призначений професор Віктор Володимирович Колдунов. Він народився 8 липня 1948 року в м. Дніпропетровськ. В 1972 р. закінчив лікувальний факультет ДМІ. З 1972 по 1975 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі фармакології ДМІ. У 1976 р. захистив кандидатську, а в 1995 р. докторську дисертації. У 1999 р. на кафедрі працювали два доценти: Г.А. Клопоцький- завідуючий учбовою частиною та В.П. Ткаченко – відповідальний за наукову роботу кафедри, а також два викладача: к.мед.н. Л.П. Черкашина та М.М. Головачов. Під керівництвом професора В.В. Колдунова виданий посібник з практичних занять для студентів з грифом ЦМК МОЗ України, збірник тестів по «Крок-1», три посібника по курсам загальної патофізіології і патофізіології органів і систем. Виготовлено 12 тематичних стендів для навчальної роботи по темам: патологія крові, кровообігу, нирок, ендокринної системи та інші. Більш як 20 років на кафедрі працював викладачем та старшим лаборантом М.М. Головачов.

Протягом 2011-2012 учбового року кафедрою керував професор Довгаль Геннадій Володимирович,а з листопада 2012 по вересень 2013 року - Довгаль Марина Анатоліївна.

На сьогодні кафедру очолює д.мед.н. Сілкіна Ю.В. До складу кафедри входять: професор Колдунов В.В., доценти - Клопоцький Г.А. та Хмель С.І., викладачі – Бібікова В.М., Гузь В.А., Терещенко Н.М., Черкашин А.Г., ст. лаборант Поворотня М.М., лаборанти – Байраченко Т.І., Боброва Л.І. На кафедрі навчаються студенти 3-го курсу медичних, стоматологічного факультетів та факультету іноземних студентів, а також 2-го курсу за фахом «клінічна фармація», «фармація» та «сестринська справа». Навчання проводиться за кредитно-модульною системою. Кафедра оснащена комп’ютерним класом, де проводиться тестовий контроль знань студентів за кожною темою навчальної програми.

Історія кафедри «Кафедра пропедевтики дитячих хвороб»

Вперше організована в 1939 р. у зв’язку з відкриттям педіатричного факультету. З 1959 р. завідуючою кафедрою стає доц. Т.О.Богомаз.

З 1994 р. кафедру дитячих хвороб №2 було реорганізовано в кафедру пропедевтики дитячих хвороб. Завідує кафедрою доктор медичних наук, професор К.Д.Дука.

З 1999 р. кафедра набуває назви пропедевтики дитячих хвороб з курсом сестринської справи.

Сьогодні на кафедрі працюють: завідувач кафедрою доц. С.І.Ільченко, проф. К.Д.Дука, проф. В.І.Чергінець, доц.Н.В.Мишина, доц.Т.В.Ярошевська, ас. О.С.Коренюк, ас.А.О.Єфанова, ас.Н.М.Крамаренко.

За весь період існування кафедри підготовлено і захищено 2 докторських і 16 кандидатських дисертацій під керівництвом проф.Т.О.Богомаз і 2 докторських та 12 кандидатських дисертацій під керівництвом проф. К.Д.Дуки. Опубліковано за останні 10 років 378 наукових праць, в тому числі 99 на міжнародному рівні. Науково-дослідна робота кафедри на 2013-2016 - «Удосконалення діагностики та прогнозування захворювань органів дихання у дітей в залежності від лікування та особливостей вигодовування».

Історія кафедри «Кафедра факультетської педіатрії та медичної генетики»

Кафедра організована в 1983 р. як кафедра пропедевтики дитячих хвороб. Очолила кафедру д.м.н., професор Діана Георгіївна Кулінич, учениця доцента І.Б.Баскіної та професора Т.О.Богомаз. Професор Д.Г Кулінич є автором 132 наукових праць та 2 монографій. Під її керівництвом виконано 2 кандидатські дисертації (Герасименко О.М., 1992, Агафонова О.О., 2000) та 1 докторська дисертація (Абатуров О.Є., 1996).

У 1993 - 1996 р.р. кафедру пропедевтики дитячих хвороб, яку в 1994 р. реорганізовано в кафедру факультетської педіатрії, очолював к.м.н., доцент О.Є.Абатуров. У 1996 р. об’єднали з кафедрою дитячих інфекційних хвороб, якою протягом 1996 - 2008 р.р. завідувала д.м.н., професор Л.Р.Шостакович-Корецька. Багато років на кафедрі працювали доценти, кандидати медичних наук Ю.П.М’ясоїд, Л.М.Кривошея, А.Г.Верник; асистент, а зараз професор, д.м.н., декан ФПО ДМА В.І.Снісар; асистенти, кандидати медичних наук І.Д.Мосіяш, Л.М.Цвинтарна, В.К.Бєлякова, які внесли великий вклад в розвиток кафедри та виховання студентів, молодих викладачів, лікарів.

З вересня 2008 р. відокремлено підрозділ «дитячі інфекційні хвороби» і організована кафедра факультетської педіатрії та медичної генетики, яку очолив д.м.н., професор О.Є. Абатуров.

Олександр Євгенович Абатуров - учень професора Т.О.Богомаз та професора Д.Г. Кулінич; автор понад 400 наукових робіт, в тому числі 10 монографій, 8 навчальних посібників, 9 методичних рекомендацій, 4 патентів на винахід. Під його керівництвом захищено 2 кандидатські дисертації (Височина І.Л. та Петренко Л.Л., 2003), виконуються 2 докторські дисертації (Герасименко О.М., Височина І.Л.) та 5 кандидатських робіт. Професор О.Є.Абатуров - голова експертної наукової фахової експертизи текстових матеріалів ліцензійних іспитів «Крок-2» загальної лікарської підготовки з педіатрії МОЗ України; член редакційної ради фахових журналів «Педіатрія, акушерство та гінекологія», «Современная педиатрия», «Здоровье ребенка», член міжнародної професорської асоціації. За професійні заслуги професор О.Є. Абатуров нагороджений Почесною грамотою МОЗ України (2006, 2007), подякою ректора ДМА (2006), медаллю за заслуги перед містом Дніпропетровськ (2006).

Нині на кафедрі працюють доценти, к.м.н – О.М.Герасименко та О.О.Агафонова, асистенти к.м.н. - І.Л.Височина, Л.Л.Петренко, О.Л.Кривуша, В.О.Дитятковський, асистент – О.О.Русакова, очний аспірант Ю.Ю.Степанова.

Кафедра з 01.09.2003 є опорною з дисципліни «Педіатрія». Співробітники брали участь в розробці типових навчальних програм з педіатрії МОЗ України, в розробці та внесенні змін до галузевих стандартів вищої освіти напряму підготовки «Медицина» (ОКХ), протоколів надання медичної допомоги дітям.

Основним науковим напрямом кафедри є розробка засобів профілактики несприятливого перебігу та лікування інфекційно-запальних захворювань респіраторного і травного тракту. На кафедрі вивчається роль молекулярних механізмів неспецифічного вродженого імунітету у розвитку хелікобактерної інфекції у дітей (доцент Герасименко О.М., асистенти Петренко Л.Л,. В.О.Дитятковський), часто хворіючих дітей (доцент Агафонова О.О., асистенти Височина І.Л. О.О.Русакова), інфекційно-запальних захворювань кишечнику (асистент Кривуша О.Л., очний аспірант Ю.Ю.Степанова.). На кафедрі захищено 7 кандидатських та 1 докторська дисертаційні роботи. Співробітники протягом багатьох років є активними учасниками республіканських та міжнародних науково-практичних конференцій, з’їздів та симпозіумів, науково-методичних конференцій; опубліковано понад 1000 наукових праць, в т.ч. 10 монографій, 15 інформаційних листів,10 методичних рекомендацій, 8 навчальних посібників. Викладачі кафедри є постійними учасниками проведення науково-практичних міжрегіональних семінарів з безперервного професійного розвитку педіатрів та сімейних лікарів «Концепція Державної програми «Здорова дитина» МОЗ України на 2008-2017 рр. та сучасні проблеми педіатрії в регіоні» як складової безперервної професійної освіти лікарів; республіканських та міжнародних круглих столів з питань харчування дітей раннього віку, раціональної антибіотикотерапії та ін., регулярно проводять школи-семінари для підвищення кваліфікації дитячих гастроентерологів та ендокринологів міста та області.

На кафедрі проходять навчання магістри, клінічні ординатори, працює студентський науковий гурток. Всі викладачі відзначаються високим професіоналізмом, мають вищу або першу лікарську категорію за фахом «Педіатрія»; крім того кожний спеціалізується в одному з клінічних напрямків: дитяча гастроентерологія (доц. Герасименко О.М., ас.Дитятковський В.О.), пульмонологія (доц. Агафонова О.О., ас. Височина І.Л., ас.Русакова О.О.), дитяча ендокринологія (ас. Петренко Л.Л.), дитячі інфекції (ас. Кривуша О.Л., аспірант Степанова Ю.Ю.).

Клінічною базою кафедри є багатопрофільна дитяча лікарня: Комунальний заклад «Міська дитяча клінічна лікарня №1» (головний лікар В.І.Івашина), до складу якої входять міське гастроентерологічне та обласне ендокринологічне, інфекційне кишкове та інфекційні відділення респіраторної патології для дітей раннього і старшого віку. Крім базової лікарні, співробітники надають лікувально-консультативну допомогу лікарям поліклінічних відділень Індустріального, Самарського районів та дитячого будинку.

Кафедра протягом багатьох років співпрацює з Королівським медичним коледжем Англії, професором Іоаном Россом.

Викладачі - активні учасники громадського життя факультету та академії: проф. О.Є. Абатуров - голова проблемної комісії «Здоров’я матері та дитини» та предметної комісії з «Педіатрії» ДМА; доц. О.М. Герасименко - заступник декана з навчально-методичної роботи факультету; доц. О.О. Агафонова та ас. І.Л. Височина – відповідальні секретери ДЕК факультету.

Одним з важливих аспектів громадської роботи кафедри є виховання у студентів почуття патріотизму та громадської відповідальності, гуманізму, формування моделі сучасного лікаря.

Історія кафедри «Кафедра Фізіології»

Викладання фізіології на медичному відділенні Катеринославських Вищих жіночих курсів почалося в 1916 році. Курсом фізіології керував доктор медицини, професор П.В.Курчинський. У 1918 році Вищі жіночі курси увійшли до складу Катеринославського університету, а медичне відділення було реорганізовано в медичний факультет, де продовжувало вестися викладання фізіології у вигляді окремого курсу.

Керівником кафедри нормальної фізіології з 1921 по 1941 рр. був учень академіка І.П.Павлова - доктор медицини, професор Василь Михайлович Архангельський. Професор В.М.Архангельскій вперше для вищих навчальних закладів СРСР розробив спеціалізовану програму з нормальної фізіології. Научно-исследовательская работа этого периода была посвящена проблеме изучения высшей нервной деятельности у животных в условиях нарушения функций желез внутренней секреции.

У період з 1916 по 1941 рр. співробітниками кафедри було опубліковано 60 наукових праць, серед них монографія, захищено дві докторських (М.С.Харченко, В.М.Архангельскій) і шість кандидатських дисертацій (Т.М.Козенко, П.М.Зубенко, М.С.Рейзін , Т.Т.Чукмасова, Е.М.Геккер, Д.О.Кочерга). У 1926-1933 р.р. на кафедрі працював доктор медицини, професор Н.Ф.Тюмянцев.

З 1944 року кафедрою став завідувати доктор біологічних наук, професор Михайло Макарович Денисенко. Під керівництвом академіка Л.А.Орбелі виконав і в 1941 році захистив докторську дисертацію «Матеріали до питання про участь вегетативної нервової системи в координаційних процесах і про центральні впливи задніх корінців спинного мозку на функцію м'язів». У 1939 році професор М.М.Денісенко опублікував фундаментальний науковий працю - «Про роль периферії у механізмі спинномозкової координації». У 1959 - 1960 р.р. професор М.М.Денісенко працював проректором з наукової роботи Дніпропетровського медичного інституту.

Учнями професора М.М.Денісенко виконані 4 докторські (Г.Т.Чукмасова, П.Е.Моцній, Г.Б.Нестеренко, М.Г.Заікіна), 10 кандидатських (М.К.Босий, В.А.Мусік, В.А.Еренков, О.Т.Зленко, І.Я.Сердюченко, А.М.Дмитренко та ін.)

У вересні 1966 року завідувачем кафедри нормальної фізіології був обраний доктор медичних наук, професор Петро Іванович Сябро, який до цього працював на кафедрі фармакології, був деканом педіатричного факультету. У 1965 році П.І.Сябро захистив докторську дисертацію. У 1970 році П.І.Сябро був призначений проректором з наукової роботи ДМІ.

У 1967-1988 рр.. науковий напрям було присвячено вивченню механізмів саморегуляції функціональних систем і міжсистемних вісцеральних і соматичних взаємин. З 1976 року наукові дослідження виконувалися за планом АН СРСР «Механізми координації та взаємодії вісцеральних систем» і «Нервово-гуморальні механізми регуляції вісцеральних систем». З 1981 року за темою: «Фізіологічні механізми трофічних впливів нервової системи на структури спинного і довгастого мозку і їх роль в адаптивних процесах при вісцеро-соматичних взаєминах».

Наукова продукція кафедри за 1967 - 1984 роки склала 202 публікації, з числа яких - 38 журнальних статей, 164 тези, 3 авторських свідоцтв на винаходи. Отримано 2 бронзові медалі ВДНГ СРСР (І.Я.Сердюченко, Е.А.Макій). Захищені 14 кандидатських дисертацій (В.А.Божко, Г.Е.Коропова, Е.А.Макій, В.А.Мякушко, Л.І.Соколовська, С.Г.Єфанова, С.В.Собко, Г.Г.Кабак, О.П.Проскуріна та ін.).

У 1984 році на кафедрі працювали: завідувач кафедри, професор П.І.Сябро, професор І.Я.Сердюченко, доценти В.А.Мусік, В.А.Божко, А.М.Дмитренко, В.А.Мякушко, старший викладач С.Г.Єфанова, асистенти - кандидати наук Г.Е.Коропова, Т.Ф.Паламарчук, Л.І.Соколовська, Е.А.Макій, С.В.Собко, без наукового ступеня - асистенти Т.С.Плахта, Т.І.Мамеєва-Протопопова. Старші лаборанти С.Г.Левицька і А.В.Мозгунов. Ветераном кафедри була лаборант Г.І.Застава (на кафедрі з 1937 року).

З 1985 по 1993 роки кафедрою нормальної фізіології завідував доктор медичних наук, професор Іван Якович Сердюченко. Наукові інтереси кафедри були зосереджені на вивченні механізмів нервово-трофічних впливів, дії виключення периферії на стан нервових центрів. Дослідження виконувалися в рамках галузевої наукової програми. У 1988 році І.Я.Сердюченко захистив докторську дисертацію «Нейрофізіологічні механізми компенсації функції кінцівки після її реплантації».

Навчальний процес характеризувався пошуками нових форм роботи зі студентами. Були впроваджені учбово-теоретичні конференції з проблемних розділів матеріалу, що вивчається. З метою уніфікації контролю знань студентів було видано навчально-методичний посібник «Тести для контролю знань з теоретичного матеріалу та самостійної роботи студентів».

Почався приплив на кафедру наукової молоді. Прийшли викладачами Г.І.Мамеєва-Протопопова (1986), М.Б.Щербініна, А.В.Мозгунов (1989), В.В.Пічурін (1990), П.Е.Талдикін (1994). З 1993 по 2008 рр.. кафедрою нормальної фізіології завідував доктор медичних наук, професор Неруш Петро Опанасович. За конкурсом в галузі фундаментальних наук було отримано від МОЗ України фінансування теми «Дослідження механізмів трофічних і рухових дисфункцій при пошкодженні нервової системи та методи їх корекції».

У 1993 році була захищена докторська дисертація старшого викладача Макія Євгена Андрійовича за темою «Нейрофізіологічні механізми спинальної гіперрефлексії після пошкодження периферичних і центральних відділів нервової системи». З 1994 року Є.А.Макій став працювати на посаді професора кафедри.

Були захищені кандидатські дисертації аспірантів і викладачів кафедри - А.В.Мозгунова (науковий керівник - професор Є.А.Макій), О.Г.Родинського, Г.П.Короткої, (науковий керівник - професор П.О.Неруш), М.Б.Щербініної, В.В.Пічуріна (науковий керівник - професор І.Я.Сердюченко). Наукова робота проводилася також з співробітниками інших кафедр і установ. Були захищені кандидатські дисертації - І.А.Краюшкіної (науковий керівник - професор Є.А.Макій), Л.А.Романенко, О.І.Губкіної (науковий керівник - професор П.О.Неруш).

У період 1996-1999 рр. кафедра нормальної фізіології була об'єднана з кафедрою патологічної фізіології (завідувач кафедри - професор П.О.Неруш). З 1999 року кафедра стала знову функціонувати як самостійний підрозділ.

У 2001-2003 рр. на кафедрі нормальної фізіології працювали: завідувач кафедри, професор, д.мед.н. П.О.Неруш, професор-консультант, д.м.н., професор І.Я.Сердюченко, професор, д.мед.н. Е.А.Макій; доценти - к.мед.н. О.В.Мозгунов, к.б.н. В. А. Мякушко, к.мед.н. О.Г.Родинський, к.б.н. О.М.Демченко, викладачі - к.б.н. П.Е.Талдикін, к.мед.н. В.В.Пічурін, старший лаборант - Пилипенко Н.В., лаборант - Левицька С.Г.; препаратор - Будько Ж.В.

У 2008 році доцентом кафедри, к.мед.н. О.Г.Родинським захищена дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за темою «Нейрофизиологический аналіз функціонування спинного мозку в умовах особливо високої збудливості та можливості її корекції» (науковий консультант - доктор медичних наук, професор Є.А.Макій).