Туристично-рекреаційні ресурси країни та їх значення для розвитку туризму

За піввіку перебування Польщі спочатку під гітлерівською окупацією, а потім за залізною завісою, у Європі й Америці виросло ціле покоління, здатне з великим трудом знайти цю країну на карті, не кажучи вже про все інше. Навіть соцлагерні «брати» плуталися в назвах столиць своїх партнерів за Варшавським договором. Однак після закінчення комуністичного режиму в 1989 році Польщу починають відвідувати іноземці. В основному їхали подивитися на країну, де народилася «Солідарність». Багато хто з них приїжджали, дивилися, їхали назад і більше не поверталися. Але частина усе-таки відкрила для себе Польщу як країну туристично привабливу [8, с. 234].

Вступ Польщі в ЄС дав надію, що таких людей буде ставати усе більше Зачатки туристичного бізнесу, з'явилися в Польщі ще в середині 80-х років минулого століття, відразу після скасування воєнного стану. Саме тоді поляки почали засновувати перші приватні туристичні бюро. Турбізнесменами-піонерами в основному ставали колишні працівники державної структури на манер «Інтуриста», що володіли мовами і вже мали визначені контакти за кордоном. Вони забезпечували польським туристам проживання і харчування десь у Греції, Югославії або Італії, однак ті самі повинні були туди доїхати, а іноді і вирішити усі візові питання. Згодом організатори виїздів почали купувати туристичні автобуси для доставки своїх клієнтів до місця відпочинку. Однак більшість цих автобусів не відповідало строгим європейським технічним вимогам. Тому новий етап у розвитку туризму в Польщі почався завдяки підключенню до нього лізингових фірм, що масово надавали нові зручні автобуси. Згодом у цей бізнес влилися і страхові агентства, що гарантували повернення грошей у випадку зриву відпочинку або компенсацію лікування за кордоном. Бізнес виявився прибутковим, і турбюро почали виникати як гриби після дощу − приблизно по 500 у рік, − розповідає директор інституту туризму Кшиштоф Лопацинський. Однак через брак досвіду багато хто з них збанкрутували. А дійсний туристичний бум почався після 1990 року, коли між Польщею і більшістю європейських країн скасували візовий режим.

Після скасування віз поляки поїхали у світ, а світ приїхав у Польщу. Також у край над Віслою потягнулися польські аристократи − подивитися на відібрані в них народною владою замки і палаци, а євреї − помолиться на території концтаборів Освенцим або Майданек за душі знищених тут фашистами одновірців; німці − провідати свої колишні малі батьківщини в Східній Пруссії і Сілезії, а також бізнесмени звідусюди в пошуках нових ринків збуту і нових можливостей для інвестування.

З кожним роком їх ставало усе більше. Можливо, було б ще більше, якби не звичай багатьох європейців подорожувати на власному автомобілі. На території Польщі звичка виявилася згубною, оскільки польські дороги хоч і краще українських, але при цьому є гіршими у всім ЄС [11, с. 15].

Помор'я − це історичний і етнографічний район, що займає північну частину території Польщі, розташовану на Балтійському морі. Район поділяється на Західне Помор'я (з центром у Щецині), і Східне Помор'я (з центром у Гданську). У географічному відношенні, Помор'я охоплює два ландшафтних пояси Польщі: пояс узбережжя, а в глибині континенті − пояс поозерій [4, с. 43].

В часи першого правителя польської держави − Мешко І (Х в.), усі поморські землі належали Польщі. Протягом наступних століть вони переходили з рук у руки. Тут зіштовхувалися і проникали друг у друга різні традиції і культури: німецька, слов'янська, скандинавська, що знайшло відображення в мистецтві й архітектурі Помор'я. Хрестоносці, що перебували на поморських землях, побудували тут чудові цитаделі, що простояли до наших днів і відкриті для відвідувачів. Після ІІ світової війни майже вся територія Помор'я, за винятком західних окраїн, виявилася в границях Польщі. Східне Помор'я, називане також Гданьским або Надвислянским, простирається від басейну ріки Слупь до дельти Вісли. Зі сходу далеко всередину Помор'я врізається Гданьский залив.

Столиця Східного Помор'я − Тисячолітнє місто Гданськ, повне безцінних пам'ятників старовини, є одним з найважливіших морських портів Польщі. З Гданьском граничить місто Сопот, що незмінно асоціюється в усіх, хто в ньому бував, із широким дерев'яним молом, майже півкілометрової довжини, а також зі знаменитим театром Лісова Опера, де щорічно проходить відомий в усім світі Міжнародний фестиваль пісні. Поруч із Сопотом знаходиться місто-порт Гдиня. Ці три міста утворять агломерацію «Труймясто», що в перекладі з польської мови означає «Трихградьє». Далі на схід простирається Хельский півострів, на якому розташовані спокійні доглянуті морські курорти: Юрата, Ястарня, Халупи і Хель, з чистими, просторими пляжами, огороджені піщаними пагорбами і сосновим лісом, дійсний подарунок тим, хто воліє відпочивати в тиші і спокої .

Західне Помор'я тягнеться від островів Узнам і Волін через Щецинске і Кошалинске узбережжя (їх розмежовує місто Колобжег). Тут також знаходяться відомі приморські курорти, у тому числі: Свиноуйсце, Мендзиздроє, Камень-Поморски і згаданий Колобжег. Усі ці приморські міста мають статус здравниць [4, с. 44].

Південну частину Східного і Західного Помор'я займає Поморське поозерья. У його склад входять: Мисліборске поозерья, Дравске і Кашубське поозерья, і Тухольские бори. Це дійсний рай для шукаючої самітності й аматорів дикої природи, що, як вогню, уникають модних курортів з переповненими пляжами і гучними дискотеками. Не обов'язково треба бути природженим мандрівником, щоб по достоїнству оцінити чистоту озер і рік, де навіть новачок може піймати рибу, яку не посоромився б жоден поважаючий себе досвідчений рибалка, або неосяжних лісів, де грибів стільки, що тільки встигай збирати.

Наявність моря, пляжів, озер, рік і лісів створює широкі можливості для різного виду туризму. Скрізь прокладені цікаві маршрути для піших туристів, усюди можна також їздити на велосипеді й у багатьох місцях − верхи. Численні будинки відпочинку, пансіонати, приватні квартири на знімання, кемпінги й агро туристичні господарства розв'язують усіх проблеми, пов'язані з нічлігом і харчуванням. Татри– для багатьох найгарніші гори світу – найвища частина гірського ланцюга Карпат. Це єдине у Європі (крім Альп) гірське пасмо з альпійським кліматом [2, с. 132].

Польські Татри широко відомі як туристичний, рекреаційний, лижний та альпіністський центр. Сюди також приїздять любителі велосипедного спорту, спелеології, печер та параглайдингу. Тут знаходяться численні лижні витяги, наприклад, на Халі Гоншєннісовей (Поляна Гоншєннісова та Горичкова), канатна дорога на Каспрови Вєрх (укр. Каспровий Верх), звідки ви напевно насолоджуватиметеся казковими краєвидами та видами на Високі і Західні Татри, і звичайно на Закопане.

Татри – це також рай для альпіністів. Висота деяких стін сягає 1000 м, складність теж неабияка. Варто також побувати на Морському Оці, найгарнішому озері Татрів, що лежить на підніжжі найвищої гори Польщі – Риси (2499 м); у Долині Кощєліску – з цікавим краєвидом і легендарною горою Гєвонт, що височіє безпосередньо над Закопаним (1909 м).

Усі Татри, за винятком деяких «острівців» належать до Національного Заповідника. Усі туристичні шляхи, призначені для туристів, позначені червоним, голубим, зеленим та жовтим кольорами. Рух селами та дорогами не обмежений.

Довжина позначених доріг та стежок від дуже простих до надзвичайно складних, забезпечених спеціальними ланцюгами, драбинками та клямрами складає понад 600 км.

Татри – найвища гірська група у Карпатах, на кордоні Польщі та Словаччини; довжина 52 км, ширина до 17 км; найвища гора Гєрлах (2655 m). Це молоді гори, єдині гори високогірного характеру від Альп до Уралу. Більша частина Татрів знаходиться на словацькій стороні, а самі гори діляться на Високі (Гєрлах 2655 м над рівнем моря), Західні (Бистра 2248 м над рівнем моря) i Бєльські (Хаврань 2152 м над рівнем моря).

Печери. У Татрах нараховують близько 500 печер, з них понад 250 знаходиться у Долині Кощєліскєй. За найдовшу печеру вважають: систему печер Висока – За Сєдмьома Прогамі – (10 050 м), а також Мєнтуся (9 615 м). Найглибшою печерою Татрів і одночасно Польщі вважається Вєлька Снєжна – (776 м) разом з групою: Снєжна, над Котлінамі та Ясни Авен. Для туристів відкрито лише 7 печер: Раптавіцка, Мильна, Облазкова, Смоча Яма та Мрожьна та Джюра і Бєльська (остання це словацька) [8, с. 192].