Географічне положення

Характеристика туристичної індустрії Польщі

Польща, Республіка Польща [3, с. 78], Річ Посполита Польська (пол. Polska, Rzeczpospolita Polska) − держава у Центральній Європі, унітарна парламентська республіка, що має в своєму складі 16 воєводств. Польща має державний кордон з сімома країнами Європи: на північному сході вона межує з Росією (Калінінградська область) та Литвою, на сході − з Білоруссю та Україною, на півдні − з Чехією та Словаччиною, на заході − з Німеччиною. На півночі Польща омивається водами Балтійського моря. Столицею Польщі є місто Варшава.

Площа Польщі становить 312 679 км², населення становить близько 38 млн осіб, вона є дев'ятою державою Європи за площею та восьмою за населенням. Близько 61% населення проживає у містах, найбільшими серед яких є Варшава, Краків, Лодзь, Вроцлав та Познань [5, с. 90]. Офіційною мовою є польська.

Польща − індустріально-аграрна країна. Основою польської економіки є промисловість, а саме машинобудівна, металургійна, гірнича та хімічна промисловість. Вагому роль відіграє й сільське господарство: країна є великим виробником картоплі та пшениці, розвинене свинарство, птахівництво та скотарство. Грошовою одиницею є злотий.

Польська держава виникла наприкінці І тисячоліття н. е. В 1569 році в місті Любліні укладається угода, результатом якої є об'єднання Польського королівства та Великого Князівства Литовського в єдину державу — Річ Посполиту. Об'єднана держава проіснувала до кінця XVIII століття, коли землі Речі Посполитої були розділені між Росією, Австрією та Пруссією. До 1918 року польські землі входили до складу Росії, Австро-Угорщини та Німеччини. Після закінчення Першої світової війни Польщу проголошено незалежною державою. Офіційною датою проголошення незалежності вважається 11 листопада 1918 року.

Польща є членом багатьох міжнародних організацій, зокрема ООН, МВФ, Європейського союзу, НАТО, ОБСЄ, Ради Європи тощо.

Близько 3/4 площі країни займають низовини (г.ч. на півночі і заході). На півночі − Балтійська гряда (вис. до 329 м). На півдні і південному сході вони змінюються Сілезько-Малопольським підняттям з невисокими (до 600 м) Свентокшиськими горами і в основному плоскою Люблінською височиною. Вздовж південних кордонів простягаються гори Судети (вис. до 1602 м, г. Снєжка) і Карпати (вис. до 2499 м, г. Риси в масиві Татри) з передовою грядою Зах. і Сх. Бескид. Судети, розташовані вздовж кордону Польщі і Чехії, являють собою ряд невисоких гір (до 1520 м). Поблизу міст Валбжих і Клодзко в цих горах знаходиться Нижньосілезький кам'яновугільний басейн. На схід від Моравських Воріт (пониззя між Судетами і Карпатами) розташовані Карпати. Ці гори загалом вище Судет; в районі Високих Татр їх максимальна висота 2499 м. Тільки Високі Татри в Польщі мають гострі гірські піки, глибокі ущелини і льодовикові форми рельєфу в гребеневій зоні. Більш низькі ланцюги Карпат, звані Бескидами, мають округлі форми і в значній частині покриті лісами. Північніше за ланцюг гір виділяються Сілезія і Мала Польща. Обидва райони мають горбистий рельєф. У Верхній Сілезії розташований один з найбільших у Європі кам'яновугільних басейнів [15, c. 78].

Велику частину центральної Польщі займають переважно лугові Великопольсько-Куявська і Мазовецько-Підляська низовини.

Північніше Великої Польщі і Мазовії лежать Поморське і Мазурське поозер'я. Як і для всієї південно-східної Прибалтики, для півночі Польщі характерний рельєф, який сформувався в льодовиковий період. Величезні льодовикові язики наповзали на цю рівнину зі Скандинавії протягом довгого часу майже мільйона років. Після того як вони розтали, залишився товстий шар глини, піску і гравію, який тягнувся від балтійського побережжя далеко на південь і повністю знищив сліди дольодовикового ландшафту.

У кінці льодовикового періоду ріки, що утворилися від талої води, потекли до Балтійського моря через територію Центральної Польщі по широких заболочених долинах. Вони добре простежуються на рівнині. У одній з таких льодовикових долин зараз течуть ріки Буг і Вісла, а в іншій − Варта і Одра.

На півночі від льодовикових долин утворилися горбисті гряди широтного простягання − морени. Найбільш відомий морений пояс Балтійської гряди, який тягнеться на півночі від Берліна, Познані і Варшави. Ця моренна гряда підіймається до висоти 300 м над р.м. В моренній зоні багато озер. Великі озера − Снярдви і Мамри в Мазурському поозер'ї.

Густа річкова мережа. Гол. ріки − Вісла з притоками Сян, Вепш і Буг (Західний Буг), і Одра (Одер). Багато озер. Балтійське море утворює біля побережжя Польщі Щецинську, Гданську і Віслінську затоки; там розташовані головні порти країни − Гданськ, Гдиня і Щецин.

Найдовша річка країни − Вісла довжиною 1030 км; Одер, яка є складовою частиною західного кордону Польщі − 854 км. Значні ріки країни: Варта − 808 км (притока Одри), і Буг і Сян (притока Вісли) 772 і 443 км, відповідно. Вісла та Одер впадають у Балтійське море, як і численні малі річки в Померанії. Лина і Анграпа впадають в Преголя, а Чарна-Ханьча − в Німан, які несуть свої води до Балтійського моря. Хоча переважна більшість рік в Польщі, течуть у напрямку до Балтійського моря, натомість в польських Бескидах беруть свій початок верхні притоки річки Орава, яка впадає в Ваг і несе потім свої води до Дунаю і в Чорне море. На краю Східних Бескидів беруть свій початок потоки, які впадають в Дністер басейну Чорного моря.

Річки Польщі, використовувалися з давніх часів для навігації, вікінги плавали по Віслі та Одеру в човнах. У середньовіччі і на початку Нового часу, коли Річ Посполита була житницею Європи, відвантаження зерна та іншої сільськогосподарської продукції вниз по Віслі до Гданська і далі в Західну Європу мало велике значення для цих територій.

Озера Польщі за походження − льодовикові (здебільшого, окрім гірських) та розташовані в основному в північній частині країни, згрупованих у районах, так званих озерних краях. В Польщі налічується майже десять тисяч закритих водойм, що охоплюють більше 1 га (2,47 акри) кожне. Польща відноситься до країн з великою кількістю озер (на одиницю площі). У Європі лише Фінляндія має більшу щільність озер. Найбільші озера (з площею понад 100 квадратних кілометрів): Снярдви і Мамри в Мазурії, а також Лебсько та Дравсько в Померанії. На додаток до цих озер є цілі озерні краї (у Вармінсько-Мазурському, Поморському, Любуському, Великопольському воєводствах), існує також велика кількість гірських озер в Татрах, наприклад Морське Око. Озеро з найбільшою глибиною (понад 100 метрів) − озеро Ханьча в Вігри озерному краї, на схід від Мазурії в Підляському воєводстві.

Здавна народності, що населяли Польщу обживали озера, використовуючи їх в народному господарстві та з захисною метою. Серед перших таких археологічних знахідок є поселення в Великопольському озерному краї. В будинках на озерах в Біскупіне мешкали більш ніж тисячу жителів, вони були датовані VII ст. до н. е. й належали народностям Лужицької культури. Предки сьогоднішніх поляків, будували свої перші фортеці на островах в навколишніх озерах. Так, легендарний князь Попель нібито заклав залогу Крушвіца на озері Ґорло. Перший історично зафіксований правитель Польщі, князь Мешко I, заклав й мешкав в палаці на острові на річці Варта поблизу Познані [11, c. 145].

Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального.

У верхній частині Судетів та Карпат спостерігаються ознаки гірського клімату. Влітку середня температура становить +17 °С на узбережжі до 19,3 °С в Нижній Сілезії і в безпосередній близькості від Тарнува. У зиму, приблизно від 0 °С Свіноуйсьце; −1 °С в Сілезькій низовині, воєводстві Любуському та балтійському узбережжі; −3 °С у Варшаві; нижче −5 градусів в регіоні Сувалки. Середньорічна температура коливається від більш 9 °С в безпосередній близькості від Вроцлава, Легниці і Зелена Гура до 6 °С в регіоні Сувалки.

Річна кількість опадів становить близько 600 мм, найнижча близько 500 мм відмічена на Куяви, яка пов'язана з розташуванням цій місцевості значної кількості озер, а за винятком найвищих гірських місцин, було відмічено в середній частині узбережжя і на Сілезькій височині — близько 750–800 мм опадів на рік. Вегетаційний період триває в середньому 180–190 днів на північному сході країни і до 235 днів в районі Слубіце, Ґлоґау і Вроцлава.

Число днів зі сніговим покривом змінюється і збільшується в міру пересування на схід країни. На Щецинській низовині, Любуських землях і Нижній Сілезії сніговий покрив лежить менш ніж 40 днів на рік, в центрі Польщі близько 60 днів, а в районі Сувалки більше 100 днів. Спекотні дні з максимальною температурою вище 25 °С спостерігаються не часто в період з квітня по вересень, іноді в жовтні.