Методи, форми та суб’єкти профілактичної діяльності

Будь-яка діяльність, зокрема й профілактична, будується на певних методах і формах її здійснення. Характеризуючи діяльність того чи іншого суб’єкта профілактики правопорушень, потрібно враховувати що вона здійснюється за двома основними напрямами: як заходи переконання співвідносяться із заходами примусу стосовно осіб, які порушують норми права і правила поведінки, встановлені суспільством. Тому при цьому використовують два методи: переконання і примусу.

Якщо перший метод є більш гуманним, оскільки спрямований на переконання особи про недопущення протиправної поведінки, то другий пов'язаний із застосуванням певних заходів примусу до осіб, які допускають відхилення у поведінці.

Залежно від виду порушень, застосовують різні форми, тобто використовується науково обґрунтована система найбільш доцільних і правомірних заходів профілактики правопорушень.

За конкретним змістом розрізняють такі заходи профілактики:

· соціально-економічні;

· організаційно-управлінські;

· ідеологічні;

· соціально-психологічні;

· медичні і психолого-педагогічні;

· технічні;

· правові.

Заходи соціально-економічного характеру впливають на усунення, послаблення і нейтралізацію криміногенних факторів, пов'язаних із падінням життєвого рівня населення, кризовими явищами у виробництві та соціальній сфері.

До них належать:

· заходи соціального захисту незахищених верств населення;

· заходи оздоровлення економіки та стабілізації ситуації в цілому;

· заходи боротьби з безвідповідальністю та безгосподарністю, безробіттям, поліпшення обліку, збереження, зменшення непродуктивних втрат і своєчасне їх виявлення, контролю за збереженням майна, стягнення збитків із винних;

· забезпечення сплати податків і зборів та інших платежів;

· підбір кадрів тощо.

До організаційно-управлінських заходів належать удосконалення державного і громадського соціального контролю за роботою апаратів управління для того, щоб обмежити масштаби недоліків і порушень, які сприяють існуванню та розвитку корисної, економічної, посадової (службової) та іншої злочинності.

Під організаційно-управлінською діяльністю слід розуміти організаційний процес (динаміку) профілактики злочинності, що передбачає:

· інформаційне забезпечення;

· виявлення і аналіз проблем;

· формування мети і постановку завдань;

· безпосереднє організаційне забезпечення конкретних завдань і реалізацію запланованих заходів;

· взаємодію і координацію суб'єктів профілактики;

· внесення коректив та змін на основі оцінки ефективності результатів і нових потреб практики;

· правове забезпечення;

· ресурсне забезпечення (вирішення кадрових, фінансово-економічних, матеріально-технічних та інших питань зі створення умов для нормальної діяльності системи профілактики злочинності).

Перелік елементів процесу не є вичерпним, а послідовність їх зазначення — є умовна.

Під ідеологічними заходами розуміють такі, що усувають або обмежують криміногенні фактори шляхом формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності: заходи, що формують у громадській думці нетерпимість до злочинів та інших правопорушень, заходи підвищення культури людей.

Соціально-психологічні заходи спрямовані на формування в країні, окремих регіонах і місцевостях, у середовищі окре мих категорій і груп населення громадського спокою, впевненості у власній безпеці, готовності до взаємодопомоги, взаємопідтримки у важких життєвих ситуаціях, довіри до правоохоронних органів, готовності допомагати їм. Значна частина таких заходів здійснюється через інститути соціального виховання, зокрема, освітні установи, засоби масової інформації тощо.

Медичні та психолого-педагогічні заходи профілактики передбачають:

· запобігання поширенню хвороб, що становлять небезпеку для оточення;

· лікування і ресоціалізацію осіб, які страждають на такі хвороби;

· протидію поширенню форм поведінки, пов'язаної із соціальною дезадаптованістю і відтворенням злочинності: бродяжництвом, проституцією, пияцтвом, серйозними побутовими конфліктами тощо;

· соціальну, психолого-педагогічну, медичну допомогу носіям зазначених форм поведінки.

До технічних заходів належать різні засоби та пристрої, що:

· ускладнюють підроблення кількісних або якісних показників під час виробництва, реалізації, збереження, транспортуванні матеріальних цінностей; фальсифікацію банківських операцій;

· перешкоджають проникненню до сховищ, жилих або службових приміщень з метою вчинення крадіжок;

· протидіють виникненню аварійних ситуацій на виробництві та транспорті, викраденню, виникненню пожеж тощо.

Це також різні вимірювальні прилади, автомати для фіксування виробничих процесів, визначення якості та кількості випущених і реалізованих товарів, зупинки механізмів у разі виникнення аварійних ситуацій; засоби охоронної сигналізації, запірні пристрої; освітлювальні прилади в громадських місцях; пристрої швидкого виклику працівників міліції тощо.

Правові заходи запобігання злочинності створюють правову базу для розробки і застосування усіх зазначених вище видів заходів профілактики.

Правові ж передбачають:

· удосконалення кримінальної, адміністративної, трудової, цивільної, сімейної та інших галузей законодавства для забезпечення оптимальних умов для виявлення, усунення, ослаблення, нейтралізації причин і умов злочинів, загальної та індивідуальної превенції, ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів;

· встановлення й удосконалення правових заборон і обмежень, які сприяють запобіганню та припиненню виникнення умов для злочинів;

· встановлення та удосконалення адміністративно-правових норм, спрямованих на припинення процесу формування звичок і стереотипів поведінки, які за певних обставин чи ситуації можуть привести до вчинення злочину;

· запровадження й удосконалення кримінально-правових норм подвійної превенції, спрямованих на те, щоб не допустити тяжких і особливо тяжких злочинів шляхом притягнення до відповідальності осіб, які створили ситуацію для реалізації злочинного наміру;

· запровадження та удосконалення норм, що заохочують припинення дій злочинців і самозахист від них;

· заохочення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;

· заохочення повного виявлення і розкриття злочинів;

· правову регламентацію діяльності суб'єктів профілактики;

· виховання правосвідомості для того, щоб досягти рівня дотримання правових норм за особистим переконанням;

· виховання профілактичної активності громадян, їх готовності допомагати в боротьбі зі злочинністю;

· нормативне закріплення стандартів безпеки від злочинів.

3. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики правопорушень