Рівні профілактики правопорушень

Питання про рівні профілактики правопорушень, на сьогодні, не дістало однозначного вирішення. Загалом виділяють три рівні профілактики правопорушень:

· загальносоціальна профілактика, тобто профілактична діяльність, що здійснюється у суспільстві в цілому;

· профілактика у соціальних групах і колективах;

· індивідуальна профілактика (рання і безпосередня).

Перший рівень (загальний) передбачає розв’язання значних соціальних, економічних та інших проблем життєдіяльності суспільства, що полягає в соціальноекономічних перетвореннях, посиленні виховної й ідеологічної роботи, а загалом - в удосконаленні суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства.

Загальні профілактичні заходи спрямовані на виявлення, усунення, послаблення, нейтралізацію причин і умов протиправної діяльності в цілому або її окремих видів. Вони адресовані індивідуально невизначеному колу об’єктів впливу (ситуацій і осіб). Наприклад, комплекс заходів для боротьби з незаконним обігом наркотиків тощо.

Другий рівень (спеціальний) передбачає профілактичний вплив на конкретні соціальні групи і суспільні верстви населення, які зазнають впливу негативних соціальних процесів.

Особливі заходи вживаються в межах груп ситуацій чи осіб, виділених за певними родовими ознаками, наприклад:

· щодо осіб, схильних до вчинення правопорушень у зв’язку із вживанням наркотиків, заняттям проституцією, бродяжництвом тощо;

· щодо ситуацій, які спричиняють вчинення хуліганських вчинків, що пов’язані, наприклад, з приналежністю до певної субкультури (футбольні фанати, скінхеди тощо) і т. ін.

Третій рівень (індивідуальний) пов'язаний з індивідуально-профілактичним впливом на конкретних осіб, завдання якого полягає в позитивній зміні системи ціннісних орієнтацій людини, у корекції її антигромадських поглядів і установок, переорієнтації поведінки в соціально схвалюваному напрямі.

Індивідуальна профілактика - це конкретизація загальносоціальних і спеціальних запобіжних заходів щодо окремих осіб. Вона спрямована на:

· усунення несприятливих впливів на конкретну молоду особу, що можуть зумовити формування антигромадської спрямованості та суспільно не схвалюваної поведінки;

· зміну соціально неприйнятної поведінки, яка може привести на злочинний шлях, і корекцію асоціальної орієнтації та рис особи, якщо її викривлене формування вже мало місце;

· застосування негайних заходів щодо запобігання правопорушень, що готуються, та припинення спроб їх вчинення.

Індивідуальна профілактика передбачає такі основні етапи:

· підготовчий, - виявляє та вивчає осіб з антигромадськими установками і орієнтаціями, а також елементи мікросередовища, що негативно впливають на них;

· безпосередній, - комплекс педагогічних заходів з організації, планування і безпосереднього впливу на особу і навколишнє середовище;

· завершальний, - аналізують і перевіряють результати проведених заходів, визначають нову мету і завдання із закріплення досягнутого результату.

Російський кримінолог Г. М. Миньковський зазначає, що загальну, особливу та індивідуальну профілактики залежно від моменту початку запобіжної роботи можна поділити на сім етапів впливу на об’єкт:

· рання профілактика у формі соціального захисту (допомоги), яка полягає у виявленні та усуненні криміногенних ситуацій, несприятливих життєвих умов серед осіб підвищеного ризику, груп конкретних осіб до того, як ці ситуації й умови сформували істотні викривлення ціннісних орієнтацій і мотивацій;

· рання профілактика у формі поєднання соціальної допомоги і коригувального впливу, якщо негативний вплив несприятливих життєвих умов уже призвів до викривленої позиції груп і конкретних осіб і соціально неприйнятної поведінки;

· безпосередня профілактика, коли соціально неприйнятна поведінка осіб (групи) перетворилася на систематичне вчинення правопорушень, характер яких вказує на значну небезпеку, переходу на злочинний шлях;

· профілактика безпосередньої небезпеки вчинення протиправного діяння;

· припинення на стадії готування чи замаху на злочин, що передбачає заходи, спрямовані на те, щоб не допустити продовження вже розпочатого злочину та доведення його до кінця, а також на створення обстановки, що виключає подальшу злочинну діяльність;

· кримінально-процесуальні заходи профілактики за фактами вчинених злочинів, а також заходи реалізації мети кримінально-правової превенції;

· профілактика рецидиву на стадії відбування покарання і ресоціалізації осіб після звільнення із місць позбавлення волі, яка передбачає усунення та нейтралізацію негативних умов пенітенціарного і пост пенітенціарного характеру.