Система травлення

Тема 21. Загальна характеристика системи травлення, її функції .

Яка будова і роль системи травлення?

Система травлення – це сукупність виконавчих структур, до яких належать органи травного каналу і травні залози, та апарату регуляції, які завдяки своїм функціям забезпечують процеси гідролізу поживних речовин білків, жирів, вуглеводів до мономерів і їх всмоктування у кров і лімфу для транспортування до клітин організму відповідно до потреб метаболізму.

Виконавчими структурами системи є травний канал і травні залози, які мають такі функції:

1) моторна функція – вона здійснюється завдяки скороченню поперечно посмугованих м’язів, що забезпечують процеси жування у ротовій порожнині та процеси ковтання, а також завдяки скороченню гладких м’язів здійснюється переміщення хімусу, починаючи з нижньої третини стравоходу, у наступні відділи та його перемішування; ця функція забезпечує механічну обробку їжі та хімусу і його переміщення по травному каналу у дистальному напрямку;

2) секреторна функція – її мають секреторні залози травного каналу, слинні залози, підшлункова залоза та печінка, які виділяють основні компоненти травних секретів – ферменти, воду й мінеральні речовини, слиз; ферменті при певному рН секрету здійснюють гідроліз білків, жирів, вуглеводів до мономерів – хімічну обробку хімусу; слиз приймає участь у захисних функціях.

3) всмоктувальна функція (всмоктування) – її мають епітеліальні структури слизової оболонки травного каналу, через які здійснюється транспортування речовин з порожнини травного каналу у кров та лімфу як транспортні системи речовин до клітин організму.

Продукти гідролізу білків, жирів, вуглеводів, що поступають у внутрішнє середовище організму, є джерелами енергії в клітинах організму для виконання фізіологічних функцій. Концентрація поживних речовин підтримується сталою у внутрішньому середовищі завдяки регуляції балансу між споживанням відповідних речовин і їх витратами на енергетичні процеси.

Сигналізація про гомеостаз поживних речовин у внутрішньому середовищі організму та наповнення травного каналу надходить у мотиваційні центри гіпоталамуса – центри голоду або насичення, активність яких регулює споживання їжі.

Тема 22. Травлення в порожнині рота. Склад слини, її роль у травленні .

Які процеси відбуваються у порожнині рота?

Ротова порожнина є першим відділом травного каналу і саме тому тут відбуваються такі важливі процеси:

1) Сигналізація від смакових рецепторів аферентними нервами до ЦНС, що забезпечує завдяки функції смакової сенсорної системи визначення смаку і на основі цього - придатності їжі до вживання; цьому сприяють й інші сенсорні системи: зорова, нюхова, загальної чутливості ротової порожнини.

2) Механічна обробка їжі?

3) Рефлекторне виділення слини слинними залозами, слина забезпечує зволоження сухої їжі, гідроліз вуглеводів під впливом ферменту альфа-амілази, захист слизової оболонки від пошкодження завдяки слизу – муцину, антикарієсні властивості, формування харчової грудки.

4) Рефлекторне виділення шлункового і панкреатичного соків, а також інколи – жовчі, що сприяє подальшому травленню у наступних відділах – шлунку і 12-палій кишці.

5) Процеси ковтання – перехід харчової грудки з ротової порожнини у шлунок.

Як відбувається механічна обробка їжі?

Механічна обробка їжі відбувається завдяки процесам жування, що забезпечують подрібнення їжі.

Жування – це рефлекторний процес переміщення нижньої щелепи відносно верхньої завдяки скороченню жувальних м’язів, що призводить до подрібнення їжі, яка знаходиться в ротовій порожнині.

Регуляція жування здійснюється як довільно (розкривання ротової порожнини та введення їжі в ротову порожнину), так і завдяки безумовним рефлексам, рефлекторні дуги яких замикаються на рівні стовбура мозку. Язик переміщує їжу між зубами верхньої та нижньої щелепи.

Який склад має слина, яка її роль?

Секреція слиниздійснюється слинними залозами рефлекторно.

Привушні залози є найбільшими серед слинних залоз, утворюють серозний секрет, до складу якого входять білки та значна кількість води, його кількість становить до 60% слини.

Підщелепні та під’язичні залози утворюють змішаний секрет, до складу якого входять білки та слиз - муцин, підщелепні залози продукують до 25-30% слини, під’язична – до10-15%.

Дрібні залози язика та ротової порожнини секретують переважно слиз - муцин.

За добу слинними залозами утворюється 0,8 – 1,0 л слини, яка містить воду, електроліти (за складом ті ж самі, що у плазмі крові), білки – ферменти, муцин, захисні фактори (бактерицидні, бактеріостатичні); рН слини: 6,0 – 7,0.

До складу слини входять:

- Ферменти: альфа-амілаза, яка розпочинає гідроліз вуглеводів до дисахаридів; “лінгвальна” ліпаза - продукується слинними залозами язика та розпочинає гідроліз ліпідів; значна група ферментів (більше як 20) приймають участь у гідролізі речовин, що утворюють зубний наліт, тим самим зменшують зубні нашарування.

- Муцин є глікопротеїном, який захищає слизову оболонку ротової порожнини від механічного пошкодження та сприяє утворенню харчової грудки.

- Захисні фактори:

а) лізоцим (муромідаза), який руйнує мембрани бактерій, бактеріальна флора стає неефективною при високій концентрації лізоциму в ротовій порожнині.

б) секреторні імуноглобуліни - Ig A, якіпродукуються слинними залозами, вони більш стійкі до травних секретів, ніж ті, що знаходяться в плазмі крові, полегшують агрегацію мікробів, утворюють комплекси з протеїнами, що знаходяться на поверхні епітелію, що сприяє їх фагоцитозу лейкоцитами:

в) пероксидази, що входять до складу слини, діють як антибактеріальні ферменти;

г) глобуліни і тіоцианати збільшують антибактеріальні властивості слини;

д) лейкоцити, що знаходяться в слині, збільшують її антибактеріальні властивості, виконуючи притаманні їм функції;

Як регулюється секреція слини?

Регуляція секреції слини здійснюється парасимпатичними і симпатичними рефлексами, локальний центр безумовних рефлексів розташований у довгастому мозку, умовних рефлексів – у корі головного мозку. Кількість і склад слини залежать від виду рецепторів, які подразнюються, бо нервові центри аналізують інформацію і формують адекватні еферентні сигнали до тих слинних залоз, які найкраще забезпечать пристосувальну слиновиділювальну реакцію.

Активація парасимпатичних нервів, що надходять від слиновиділювальних ядер довгастого мозку у складі ІХ пари до привушних залоз і УІІ пари – до підщелепних та під’язикової залози, збільшує продукцію рідкої слини, проте при активації симпатичних нервів слини виділяється мало, але в ній висока концентрація органічних речовин.

Спрощена будова рефлекторної дуги слиновиділювальних рефлексів показана на схемі: