Тема 14. Зорова сенсорна система
Яка будова і функції зорової сенсорної системи
Зорова сенсорна система має головні та допоміжні структури.
Головні структуризорової сенсорної системи забезпечують введення інформації від фоторецепторів сітківки – паличок і колбочок на різні рівні ЦНС та її обробка на різних рівнях, наслідком чого є формування зорових образів за участю зорових центрів кори головного мозку.
Допоміжні структури забезпечують формування чіткого зображення на сітківці кожного ока, наслідком чого є передача інформації від фоторецепторів на різні рівні ЦНС про наявність чіткого зображення.
Допоміжні структури зорової сенсорної системи.
Оптичні структури ока.
До оптичних структури ока на лежать рогівка, волога передньої камери ока, кришталик, волога задньої камери ока, скло видне тіло. Вони є прозорими і здійснюють як лінзи заломлення світлових променів та формування на сітківці ока зображення, яке є оберненим, дійсним, зменшеним. Чим більша кривизна лінзи, тим більша її заломлю вальна сила. Заломлювана сила (рефракція) оптичних структур ока вимірюється у діоптріях. Кількість діоптрій є величиною, оберненою до значення головної фокусної відстані у метрах. У стані спокою око людини має рефракцію близько 60 діоптрій
Нормальна рефракція оптичних структур ока має назву еметропія– на сітківці ока фокусується чітке зображення.
Дефекти формування зображень (аномалії рефракції): міопія - фокусування зображення перед сітківкою, корегується двоввігнутими лінзами; гіперметропія - фокусування зображення за сітківкою, корегується опуклими лінзами; астигматизм - кривина лінз не є однаковою, корегується циліндричними лінзами; пресбіопія - порушення зміни опуклості кришталика при акомодації із-за втрати його еластичності, цей дефект корегується опуклими лінзами.
Акомодація - процес, за допомогою якого досягають збільшення кривини кришталика при баченні близьких предметів.
При баченні близьких предметів війковий м’яз скорочується, послаблюється натяг кришталикової зв’язки, кривина кришталика збільшується, заломлю вальна сила може збільшуватись на 12 діоптрій, завдяки чому зображення фокусується на сітківку.
Конвергенція–сходження оптичних осей при розгляданні близьких предметів.
Зіничний рефлекс при зміні освітлення сітківки ока змінює діаметр зіниці і корегує інтенсивність світлового потоку на фоторецептори.
Процеси акомодації, конвергенції, звуження зіниці є рефлекторною відповіддю на наближення предметів, які розглядаються.
Окоруховий апарат ока здійснює фіксацію об’єкту у полі зору, що забезпечує формування чіткого зображення на сітківці.
Головні структури зорової сенсорної системи.
2)Фоторецептори: палички і колбочки розташовані у сітківці, їх зовнішні сегменти занурені у пігментний шар, фоторецептори відсутні у оптичному диску - місці виходу зорового нерва, що має назву сліпа пляма
Палички розташовані переважно на периферії сітківки; містять у зовнішніх сегментах зоровий пігмент родопсин; мають низькі світлові пороги; сприймають світлові промені під будь-яким напрямком відповідно своєї осі, забезпечують нічний зір.
Колбочки розташовані переважно в центральній ділянці сітківки, найбільша їх щільність у центральній ямці, де відсутні палички, тут вони утворюють синаптичний контакт з однією біполярною клітиною, яка утворює синаптичний контакт з однією гангліонарною клітиною; містять три типи зорового пігменту, завдяки чому забезпечують кольоровий зір; мають високі світлові пороги у порівнянні з паличками і забезпечують денний зір; реагують на світлові потоки, що спрямовані впродовж їхньої осі.
3)Палички і колбочки передають інформацію на нейрони сітківки, останньою ланкої яких є гангліонарні клітини, аксони яких утворюють зоровий нерв і зоровий тракт.
Нервові волокна, що передають інформацію від назальної половини сітківки, перехрещуються, утворюючи зорове перехрестя (chiasma opticum), нервові волокна від скроневої половини сітківки йдуть з тієї самої сторони.
4) Інформація від фоторецепторів обробляється на рівні верхніх двогорбиків середнього мозку, зорових горбів, зорової сенсорної зони кори, що розташована у шпорній борзні потиличної долі головного мозку, та асоціативних зонах кори, завдяки чому формуються зорові образи.
Зазначена будова зорової сенсорної системи показана на схемі:
Що таке центральний зір та гострота зору?
Центральний зір визначається здатністю сприймати форму предметів та відрізняти їх найдрібніші деталі. Провідну роль у його формуванні відіграють фоторецептори жовтої плями — функціонального центра сітківки. Тут вони розташовані найбільш щільно і об'єднуються у найменші рецепторні поля. Тому спроектоване на них зображення певного об'єкту аналізується найдетальніше.
Показником центрального зору є гострота зору, тобто здатність людини бачити дві цятки окремо при їх максимальному зближенні. Визначають її у відносних одиницях (нормою вважається 1,0).
Розмір зображення на сітківці залежить від кута зору, тобто від кута, що утворюється між світловими променями, які надходять до ока від двох світлових точок. Окреме сприйняття їх можливе тоді, коли світлові промені від обох світлових точок падають на сітківку на такій відстані один від одного, яка перевищує діаметр одного рецепторного поля. За такої умови між двома збудженими рецепторними полями міститься одне не збуджене.
Мінімальний кут зору, під яким людина ще розрізняє дві світлові точки, дорівнює 1′. Це відповідає відстані 4 мкм між проекціями світлових точок на сітківці. Діаметр зовнішнього сегмента однієї колбочки у центрі жовтої плями становить 0,3 мкм.
Таким чином, за нормальної гостроти зору людина бачить дві світлові точки під кутом зору 1′. На цьому принципі побудовані таблиці Сівцева-Головіна для дослідження гостроти зору. У цих таблицях є 12 рядків літер та знаків у вигляді кілець. Накреслені вони так, що ширину кожного штриха літери або знака видно з певної відстані під кутом зору 1′, а цілу літеру — під кутом 5′. На лівому боці таблиці біля кожного рядка вказано відстань, з якої літери і знаки розпізнають при нормальному зорі. На правому боці вказано гостроту зору пацієнта, який розпізнає літери та знаки цього рядка з відстані 5 м.
Що називають периферичним зором?
Периферичний зір характеризується здатністю сприймати широкий сектор простору перед оком. При погляді на об'єкт він фіксується оком, а зображення його проектується на функціональний центр сітківки — жовту пляму. Одночасно охоплюються зором предмети, які оточують цей об'єкт на різній відстані від нього. Зображення їх проектується на периферичні ділянки сітківки, які за площею значно перевищують жовту пляму. Таким чином та частина сітківки, що розташована за межами жовтої плями, здійснює функцію периферичного зору. Винятком є зона соска зорового нерва, де немає фоторецепторів. Тут утворюється фізіологічна сліпа пляма.
Показником функції периферичного зору є форма та величина його поля, їх реєструють методом периметрії. Цей метод полягає у тому, що при нерухомому оці визначають за допомогою спеціального приладу — очного периметра — межі бачення білого або кольорових об'єктів на сферичній поверхні. Одержують графічне зображення форми поля зору та розміри його, виражені у кутових градусах за кількома меридіанами. Обстежують окремо кожне око.
Що таке бінокулярний зір?
Бінокулярний зір – це здатність бачити одне зображення двома очима, хоча кожного ока виникає своє зображення.
Рецепторний відділ зорової сенсорної системи є парним органом (дві сітківки). Тому при погляді на об'єкт сприймається одночасно два монокулярні образи. Вони об'єднуються зоровою системою в одне злите сприйняття. Це відбувається тільки тоді, коли зображення об'єкту проектується на так звані кореспондуючі (ідентичні) ділянки сітківок, що досягається завдяки узгодженій функції всіх ланок окорухового апарата — як лівих, так і правих. При цьому характер зору є бінокулярний. Це норма.
Якщо такої узгодженості немає, то зображення об'єкта проектується на диспарантні (неідентичні) ділянки сітківок. Це буває при ушкодженні окремих зовнішніх м'язів ока або окорухових ядер, що зумовлює порушення конвергенції зорових ліній. У такому разі людина сприймає образ об'єкта подвоєним — два однакові зображення.
Як людина розрізняє кольори?
Розрізняння кольорів є функцією колбочок. Існує три типи їх. Перша колбочка реагує на червоний колір, друга — на зелений, третя — на синій. Це пов'язано з особливостями зорового пігменту, який вони містять. Якщо всі три типи колбочок подразнюються відповідними кольорами одночасно і однаковою мірою, то виникає відчуття білого.
Досліджують відчуття кольору пігментним методом за допомогою поліхроматичних таблиць Рабкіна. Вони збудовані за так званим принципом псевдоізохроматичності — несправжньої одноколірності. Обстежуваному пропонують кілька малюнків різного кольору, але однакової яскравості. Досліджуваний, який розрізняє ряд кольорів тільки за їх яскравістю, не зможе правильно назвати всі кольори, оскільки всі малюнки здаються йому однаковими. Поліхроматичні таблиці Рабкіна містять 25 кольорових малюнків, зображених на тлі іншого кольору. Як фігури, так і тло складаються з окремих кольорових кружків. Ті кружки, що складають фігуру чи цифру, пофарбовані у різні відтінки одного кольору. При ньому підбирають такі кольори, які погано диференціюються людьми з порушеним відчуттям кольору.
Що таке зорові функції?
Зоровими функціями є такі, які забезпечують: центральний зір, периферичний зір, бінокулярний зір, кольоровий зір:
Дата добавления: 2015-05-05; просмотров: 2390;