Заходи зменшення ерозійних втрат та захисту ґрунтів від ерозії
Ерозійні процеси протікають в природі постійно, але вони можуть бути безпечними (якщо ерозійні втрати не перевищують норми ерозії) та небезпечними, якщо норма ерозії перевищується. На основі таких висновків обґрунтовується потреба або її відсутність в протиерозійних заходах.
Отже, ступінь ерозійної небезпеки і визначає комплекс протиерозійних заходів (див. табл..). При цьому слід розрізняти водно- і вітро- ерозійну небезпеку, оскільки ці два процеси створюються за різних передумов (природних умов території, що визначають її схильність до ерозії того чи іншого типу).
Оцінка ступеню водно-ерозійної небезпеки відображена в розд.6, але відмітимо, що проводиться вона за прямими і непрямими показниками. Прямі показники є дійсним або прогнозним результатом прояву ерозії і не вказують на його причину. Саме незадовільний стан непрямих показники і є причиною прискореного процесу ерозії. До непрямих показників водно-ерозійної небезпеки (факторів екологічного стану земель) належать: розораність території, розораність земель на ухилах >20, співвідношення площ під ріллею і стабільними земельними угіддями та фактична еродованість ріллі. Величина цих показників характеризує ступінь антропогенного перетворення структури ландшафтів басейнів річок, яке і є першопричиною прискореного розвитку водної ерозії (див. розд.10).
Щоб зменшити ступінь ерозійної небезпеки, потрібно, в першу чергу, поліпшити цей показник.
Таким чином, головними заходами попередження розвитку водно ерозії ґрунтів є наступні:
1) збалансована структура ландшафтів басейну річки, де повинні переважати природні кормові угіддя (див. розд.16);
2) збалансована система землеробства в басейні річки (див. розд. 13, 14);
3) контурно-меліоративна організація території земельних угідь басейну річки (див. розд.13).
Ступінь дефляційної небезпеки території оцінюється за тим же принципом, що і водно-ерозійної. Але при нормуванні небезпеки розвитку дефляції грунтів застосовують інші прямі показники: перевищення втрат грунту над багаторічною нормою ерозії, періодичність посух, зниження гідротермічного коефіцієнта, віддаль перенесення пилу. Саме три останніх показники і є передумовами розвитку дефляції: якщо ГТК низький, то періодичність посух збільшується, рівень зволоження грунту зменшується і
Таблиця 15.1
Комплекс протиерозійних заходів залежно від ступеню розвитку водно-ерозійних процесів (Медведєв та ін., 1995)
| № п.п. | Ступінь розвитку водно-ерозійних процесів | Протиерозійні заходи |
| 1. | Нормальний | Загальноприйняті технології вирощування сільського сподарських культур та іншого використання земельних ресурсів без додаткового протиерозійного упорядкування території. |
| 2. | Задовільний | Критичний аналіз технологій використання земельних ресурсів. Виявлення і усунення грубих помилок у технологічному процесі. Зниження сільськогосподарського навантаження на ландшафти (зменшення площі ріллі, мінімалізація технологій тощо). |
| 3. | Передкризовий | Розробка генеральної схеми протиерозійних заходів. Невідкладний перехід на екологічно «чисті» технології. Агроландшафтне протиерозійне упорядкування на підставі розроблених інженерними методами проектів. |
| 4. | Кризовий | Різке скорочення ріллі (не менш ніж на 40-50%). Зміна спеціалізації сільського господарства, формування кормової бази за рахунок природних кормових угідь. Повсюдне суцільне заліснення малорозвинених сильно деградованих та малопродуктивних земель. Систематичний всебічний контроль за використанням земель, налагоджування оперативного кризового моніторингу. |
| 5. | Катастрофічний | Планування спеціальної меліорації і рекультивації земель. Скорочення ріллі більше, ніж на 50%. Оголошення території зоною екологічного лиха, що потребує державних заходів відповідно до чинного законодавства. |
виникають умови для розвитку дефляції. Щоб грунтові маси переміщувалися, потрібна сила вітру і відсутність перепон (рослинного покриву, лісосмуг тощо). Якщо умови складаються таким чином, то дефляція прискорюється і перевищує природну норму дефляції.
Комплекс необхідних протидефляційних заходів встановлюють залежно від ступеню розвитку вітро-ерозійних процесів на основі даних табл. 15.2.
Таблиця 15.2.
Комплекс протидефляційних заходів залежно від ступеню вітро-ерозійної небезпеки (В.В. Медведєв та ін., 1995)
| Ступінь розвитку вітро-ерозійних процесів | Протиерозійні заходи |
| Нормальний (сприятливий) | Звичайні або ґрунтозахисні технології. |
| Задовільний | Мінімальні, аж до «нульових», технології обробітку грунту. Потрібні інженерні розрахунки втрат грунту. Відстань між основними лісосмугами не більша від 15-20-кратної висоти насаджень. |
| Передкризовий | Ґрунтозахисні системи обробітку грунту. Інженерні розрахунки втрат грунту і розрахунки оптимальних відстаней між основними лісосмугами. |
| Кризовий | Мінімальні системи ґрунтозахисних обробітків. Обов'язкові розрахунки втрат грунту і оптимальних відстаней між лісосмугами. Необхідні зміни у співвідношенні основних угідь, помірне зволоження при зрошенні. |
| Катастрофічний | Необхідні зміни у співвідношенні площ основних угідь. Спеціальні меліорації і радикальні зміни системи господарювання, заходи проти осолонцювання, засолення ґрунтів та опустелювання. |
Як видно з наведених вище таблиць, найбільш дієвим і визначальним заходом попередження розвитку ерозійних процесів та захисту еродовах земель є зміна структури агроладшафтів у басейні річки в бік збільшення природних кормових угідь (лісів, луків і пасовищ). При цьому, як зазначено в розділі 16, організація території басейну річки повинна відповідати принципам КМОТ, які викладено в тому ж розділі.
Контурно-меліоративна організація території передбачає:
- протиерозійну контурну організацію території з урахуванням структури природних комплексів і меж між землями різного типу використання, а також закріпленням їх на місцевості системою луколісомеліоративних заходів (лісосмугами, валами, буферними смугами з багаторічних трав);
- встановлення меж окремих компонентів ландшафту не за адміністративним та господарським механізмом, а за природоохоронним;
- розподіл земель на три еколого-технологічні групи (ЕТГ), приналежність до яких і визначає тип їх використання;
- приорітет ґрунтозахисних технологій вирощування культур;
- створення польової гідрографічної мережі.
Отже, створення водорегулюючих і вітрозахисних лісосмуг та залуження еродованих земель є першочерговими заходами попередження ерозійних втрат грунту. Тому розглянемо основні методи їхнього впровадження.
Дата добавления: 2015-05-05; просмотров: 2236;