Лукомеліоративні протиерозійн заходи

На землях, де ступінь прояву водно-ерозіних процесів визначає передкризовий та кризовий стан - на кру­тих схилах, в заплавах річок кращим способом докорінного поліпшення угідь, що запобігає розвитку ерозії, є прискорене залуження багаторічними травами, без попереднього посіву однорічних культур. Ґрунтозахисна здат­ність багаторічних трав 1-го року використання - 92%, 2-го року -97%, 3-го року використання - 99%, в той час як однорічні сумішки горох, віка, овес або кукурудза з горохом і викою - 65%.

На еродованих землях II та III ЕТГ головною вимогою при освоєнні схилів під кормові угіддя є запобігання виникнення або зведення до мінімуму ерозії під час перезалуження. Тому всі види робіт з обробітку грунту і підготовки його до посіву трав повинні бути спрямовані на послаблення поверхневого стоку талих та зливових вод. Щоб зменшити розмивання схилів при прискореному залуженні обробіток грунту і посів трав проводять лише впоперек схилів.

Найбільш ефективним ґрунтозахисним заходом є смугове залуження схилів. В перший рік залуження оброблені смуги шириною 25-30м чергу­ються з необробленими шириною від 10 до 20 м залежно від крутизни схилів, які зайняті природним травостоєм. Природний травостій на початку освоєння являється буфером, який захищає грунт від змиву і розмиву. Після утворення міцної дернини під посіяними багаторічними травами (через 1-2 роки) готу­ють під залуження смуги з природним травостоєм.

При створенні сіяних сіножатей і пасовищ на схилах велике зна­чення має оптимальний підбір видів трав, їх сумішок з урахуванням району­вання сортів.. Видовий склад формують залежно від призначення травостою (сіножать, пасовище, комбіноване використання), планованого агрофону (застосування добрив, меліорантів, зрошення). При створенні сіяних травостоїв перевагу слід віддавати бобово-злаковим травосумішкам, які є стійкими проти витоптування, довговічнішими, дають краще збалан­сований за поживними речовинами корм тощо.

Для залуження кормових угідь на схилах Лісостепу і Полісся із злакових компонентів використовують стоколос безостий, вівсяницю лучну, тимофіївку лучну, грястицю збірну, райграс багатоукісний і пасовищний; з бобових - люцерну синьогібридну, конюшину лучну, на пасовищах також -конюшину повзучу.

У південно-східних районах Лісостепу і Степу в травосумішки включа­ють стоколос безостий, кострицю лучну, райграс високий, пирій безкореневищний та найбільш посухостійкі стоколос прямий, пирій сизий, житняк вузьколистий, ламкоколосник ситниковий. Із бобових компонентів для залу­ження схилів використовують еспарцет і люцерну синьогібридну, а в південних районах люцерну жовту і жовто гібридну; на засолених грунтах - буркун білий та жовтий.

В Степовій зоні потрібно диференційовано підходити до підбору і розміщення трав на різних схилах в залежності від крутизни і експозиції При цьому небажано включати в травосумішки трави з різними строками настан­ня сінокісної і пасовищної спілості. Північні, найбільш родючі схили, необ­хідно відводити під більш вимогливі до грунтів трави.

При створенні сіножатей найбільш оптимальними в Степовій зоні є тра­восумішки еспарцету піщаного із стоколосом, житняком, райграсом. Ці су­мішки можна висівати на менш родючих південних схилах; на північних схилах висівають суміші люцерни з пирієм сизим або повзучим.