Заходи з охорони природи

Зростаючі потреби у продовольчому та фуражному зерні змусили ще в період екстенсивного ведення зернового господарства довести розорювання угідь в Україні до найбільших показників у світі – 80-90%, що , як відомо, є одним з основних факторів загальної екологічної кризи та такого згубного її прояву як ерозія ґрунтів. Ерозійні процеси набули небачених масштабів. Щорічні втрати грунту становлять майже 600 млн. тон, у тому числі більше 20 млн. тонн гумусу. При цьому поживних речовин із грунту виноситься у 2-3 рази більше ніж вноситься з органічними та мінеральними добривами. В результаті цього навіть родючі ґрунту, не тільки в староорних зонах втрачають агрономічно цінну структуру і склад. Збільшується вітрова і водна ерозії, прискорюється мінералізація органічної речовини, зменшується вміст гумусу, зростаючими темпами зрушується родючість грунту.

На фоні загострення загальної екологічної кризи і була віднедавна визнана відмова від екстенсивного подальшого розвитку сільського господарства та надання най приоритетнішого значення інтенсивним технологіям вирощування усіх культур.

Але й інтенсивні технології без відповідних заходів не позбавлені досить помітного впливу на усі складові навколишнього середовища, недоліком інтенсивних технологій є те, що інтенсифікація в них досягається в результаті технічної енерго- збереженості, застосування у підвищених нормах мінеральних добрив. Ці технології менше орієнтовані на використання біологічних та природних факторів інтенсифікації. В результаті інтенсивні технології характеризуються підвищеною екологічною завантаженістю або ж мають безпосередній негативний вплив на екологію, на основні складові і, насамперед, на ґрунт.

В ідеалі підвищені та високі норми мінеральних добрив в інтенсивних технологіях повинні розраховуватися вноситися строго за даними агрохімічного аналізу грунту поля і його конкретної ділянки, потреби рослин в елементах живлення з розрахунку на програмований урожай за чітко встановленими коефіцієнтами їх використання на кожному конкретному грунті. При цьому повинна враховуватися вбирна здатність грунту, його водообмін, рівень підгрунтових вод та ряд інших факторів розподілу, переміщення та локалізація поживних елементів у добрив.

Оцінка стану навколишнього середовища проводиться в першу чергу критеріями хімічного моніторингу. При цьому дуже важливим є використання стандартних методів добору зразків та аналізу, що є необхідною умовою співставлення результатів, які отримані на різних станціях спостережень. Зміну стану забруднення навколишнього середовища внаслідок проведення хімічних обробок треба порівнювати з фоновим забрудненням, яке характеризується даними спостережень в біосферних заповідниках. Оцінка навколишнього стану середовища визначається порівнянням фактично виявленої кількості пестицидів.

Окрім того, мінеральні добрива повинні виноситися на фоні високих норм органічних добрив в сівозміні. Особливе значення також повинно мати чітке нормування, особливо легко рухомих форм азотних добрив за основними періодами їх максимального використання рослинами, що необхідно встановлювати на основі біологічного контролю.

Оцінка забруднення навколишнього середовища пестицидами може проводитися за критеріями біологічного моніторингу. Для цього використовується метод індикаторних на пестициди видів, якими можуть бути організми, що мають високу чутливість до токсичних речовин та швидко реагують на їх присутність, а також види - концентратори пестицидів, в організмі яких вміст останніх може бути на декілька порядків вище, ніж в об^’єктах навколишнього середовища і тому доступних для відповідного хімічного аналізу.

Проте на практиці часто не повністю використовуються усі ці еколого-застережені заходи ефективного застосування мінеральних добрив, а той просто порушується. В результаті – що низька віддача такого дорогого в енерго- економічному відношенні засобу інтенсифікації, як мінеральні добрива , та їх надлишком забруднюються під грунтові води, водойми, погіршується структура ґрунтової мікрофлори. За розрахунками Інституту ВІУА, близько 50-60 % внесеного азоту, 70-80 % фосфору та близько 50% калію втрачається в результаті зв^’язування мінеральних добрив у важкорозчинні форми або вимивання із орного шару грунту. В ґрунті підвищується рівень нітратів.

Біологічне землеробство ведеться з метою зниження дії хімізації, покращення родючості грунту, збереження рівноваги в екосистемі Рослина – Ґрунт – Людина, тобто рівноваги між природними умовами і заходами, що проводяться людиною. Однак, основним завданням біологічного землеробства і одержання високоякісної біологічно чистої продукції рослинництва. Ця проблема в останні роки набуває першочергового значення.

Біологічна система добрив за останні роки дуже поширена в США і багатьох країнах Західної Європи. Називають таку систему альтернативною, екологічною, органічною, біодинамічною і т.д. У раді країн вона передбачає багато галузеву систему виробництва, що включає застосування мінеральних добрив та інших хімічних засобів, а збереження родючості грунту – за рахунок органічних ресурсів самого господарства. Однак, закордонні дослідження відмічають недоліки біологічної системи землеробства і перш за все – зниження рівня врожайності у порівнянні з традиційними системами землеробства, що потребує вирощування рослин для задоволення потреб населення та тваринництва на значно більших площах. Окрім того, біологічне землеробство значною мірою залежить від природних факторів, тому не має гарантії, що продукція буде біологічно чистою, а не забрудненою. При біологічній системі землеробства із застосуванням тільки органічних добрив відмічається зниження в ґрунті вмісту рухомих форм фосфору та калію, тому що відмова від внесення мінеральних добрив не забезпечує повного повернення внесених з урожаєм поживних речовин.