Оптимальна ширина лісових смуг у сполученні з гідротехнічними спорудами

* зменшення ширини лісових смуг із збільшенням крутизни схилів проводиться в зв'язку з одночасним скороченням міжсмугової відстані;

**для районів інтенсивного проявлення водної ерозії.

Відстань між рядами рекомендується в Степу - 3 м, Лісостепу - 2,5 м, а в нижньому міжрядді, в якому улаштовується канава – 3 м. В усіх випадках загальна ширина лісових смуг, включаючи верхню за­крайку і гідротехнічну споруду (канава-основа валу), не повинні пере­вищувати 12 м.

Конструкція лісових смуг в лісостеповій зоні повинна бути

продувною, в степовій - ажурною. На розчленованих улоговинами схилах проектуються змінні по довжині конструкції лісових смуг, тобто вони в межах улоговин повинні бути ажур­ними, а на підвищеннях між ними - продувними.

Асортимент порід для лісових смуг визначається грунтово-кліматичними умовами і за цільовим призначення насаджень. Як правило, лісові смуги створюють із однієї головної породи і 1-2 супут­ньої. По улоговинах вводяться чагарники (до 50% від числа посадкових місць).

Способи сполучення найпростіших гідротехнічних споруд з лісови­ми смугами.

Найпростіші гідротехнічні споруди застосовують для:

• гасіння кінетичної енергії зосереджених потоків та їх розпилення;

• затримки в лісовій смузі вод місцевого стоку, які поступають з ви-щерозмішених ділянок схилу;

• підвищення водопоглинаючої здібності грунтів під лісовими смугами;

• відведення надлишку поверхневого стоку з-під пологу лісових смуг.

Конструкція найпростіших гідротехнічних споруд визначається характером формування і проходження місцевого стоку, розміром водозбо­ру і крутизною схилу, грунтового-геологічними і гідротехнічними умовами, допустимими (нерозмиваючими) швидкостями водних потоків.

В зонах недостатнього і нестійкого зволоження на схилах від 1°до 6° смуги поєднуються з водонаправляючими земляними валами і валами-канавами. В зоні надмірного зволоження лісові смуги поєднують з водона­правляючими земляними валами та валами-канавами. Надлишок стоку з нерозмиваючою швидкістю відводяться із-під лісового пологу по валах-канавах.

Гранично допустимий ухил траси лісових смуг і валів водо-направляючого типу, а також необхідна відстані між лісосмугами встановлюються розрахунковим шляхом (див. практикум*).

Виведення орних земель з обробітку під природні кормові угіддя (консервація)

В сучасних умовах, при дефіциті ресурсів і коштів, в т.ч. на впровадження ефективних грунтоводоохоронних заходів, важливим напрямком зменшення інтенсивності ерозійних процесів, подальшої деградації сільськогосподарських ландшафтів і ґрунтового покриву, є виведення з обробітку малопродуктивних ерозійно небезпечних земель під природні кормові угіддя і лісонасадження та тимчасову консервацію.

Виведення з обробітку та із складу ріллі - це постійна зміна угідь земельних ділянок з сильноеродованими в комплексі із середньоеродованими грунтами і використання їх під постійне залуження (включаючи і природне),заліснення або для інших природоохоронних цілей.

Консервація - виведення з обробітку сильно- та середньоеродованих земельних ділянок в комплексі із слабоеродованими ґрунтами.

Консервація буває постійна і тимчасова (до 10 років).

Виведення орних земель під консервацію здійснюється в порядку, передбаченому при проведенні землеустрою з затвердженням документації районною адміністрацією, або за клопотанням власників землі і землекористувачів. Клопотання з питань консервації орних земель власники землі і землекористувачі порушують перед державною адміністрацією району з погодженням з районним відділом земельних ресурсів Держкомзему.

Строки і умови консервації визначаються в договорах, заключених власниками землі і землекористувачами з державною адміністрацією району або міста, що виконує функції району.

Таким чином на сьогодні в Україні в завдання консервації входить:

1) вивести з ріллі під постійну консервацію сильно- і середньо-еродовані землі, а також землі, що розташовані на схилах більше 5° з послідуючим їх залуженням або залісненням. Площа таких земель складає 965.3 тис. га (табл.15.5);

2) вивести з ріллі під постійну консервацію сильнодефльовані (вітрова ерозія) землі. Площа складає 267.0 тис.га;

3) вивести під тимчасову консервацію 3-5° із сильно- та середньоеродованими грунтами в комплексі із слабоеродованими з послідуючим їх залуженням або залісненням. Площа таких земель складає 2166.0 тис.га (табл.15.5).

З урахуванням того, що середньо- та сильноеродовані фунти знаходяться в комплексі з слабоеродованими і навіть повнопрофільними при практичному їх вилученні з ріллі, площа земель, що відводяться під постійну та тимчасову консервацію, збільшується до 30%. Таким чином, разом площа ріллі, яку необхідно законсервувати, буде складати біля 3.7 млн.га;

Подальше зменшення інтенсивності обробітку земель в афоландшафтах можливо здійснювати без виводу їх з ріллі за рахунок збільшення в структурі посівних площ багаторічних трав, в т.ч. шляхом організації вивідних полів багаторічних трав (на 3-5 років) в інтенсивних, кормових і ґрунтозахисних сівозмінах, а також організації луко­пасовищних угідь на орних землях, що особливо відноситься до Поліської зони. Таким шляхом площа земель, що обробляється, може бути ще зменшена на 5-7 млн.га, без виведення їх з обороту.

Таблиця 15.5.