Осушуваних земель

Осушувані землі з ознаками деградації грунтів мають місце майже у всіх регіонах їх поширення. До основних деградаційних процесів, що відмічаються на осушуваних землях, відносяться:

1) радіоактив­не забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС;

2) перелсушення мінеральних та органогенних грунтів;

3) спрацювання торфовищ і утворення торфових згарищ;

4) сильне озалізнення і окарбоначення осушуваних грунтів;

5) виходи на поверхню безплідної мінеральної породи (внаслідок знімання гумусового шару при проведенні культуртехнічних робіт);

6) вторинне засолення осушуваних ґрунтів.

Серед різних видів кризових ситуацій на осушених землях є види, які характерні тільки для певного геохімічного регіону (засолення, наприклад, для Лівобе­режного Лісостепу, алюмінізація для поверхнево оглеєних грунтів Прикарпаття і Закарпаття тощо) і види, які можуть мати місце у всіх без виключення природних регіонах осушених земель (наприклад, дегуміфікація ґрунтів, спрацювання торфовищ тощо).

Як і у випадку зрошуваних земель, розробка комплексу природоохоронних заходів базується на результатах оцінки чи прогнозу стану осушуваних земель, в основі якого лежать гідрологічні (рівень ґрунтових вод та строки відведення надлишкових вод) та грунтово-екологічні показники. До нормованих грунтово-екологічних показників осушуваних грунтів відносяться:

1) вміст гумусу;

2) кислотність ґрунтового розчину (рН_сол);

3) ступінь насичення основами;

4) вміст легкогідролізованих форм азоту;

5) вміст нітратного азоту;

6) вміст рухомих форм фосфору, магнію;

7) ступінь розкладу і зольності торфу;

8) ступінь забруднення грунту радіонуклідами та токсикантами.

Залежно від результату оцінки загального екологічного стану (див. розд.6) та окремих лімітуючих показників розробляється комплекс природоохоронних заходів. Ці заходи поділяються на три категорії – профілактичні, оперативні та перспективні.

Профілактичні заходи:

1) ретельна екологічна експертиза проектів реконструкції і модер­нізації гідромеліоративних систем і особливо нового будівництва;

2) детальна інвентаризація об'єктів осушувальних меліорацій, глибокий аналіз причин погіршення агроекологічного ста­ну осушуваних гідроморфних грунтів, в т.ч. кризового;

3) постійний технічний контроль за режимом функціонування дренаж­них систем і систем водорегулювання;

4) заборона застосування завчасно відомих екологічно небезпечних технологій хімічної, культуртехнічної і інших меліорацій та ви­рощування сільськогосподарських культур.

Оперативні заходи:

1) встановлення, обгрунтування і реалізація напрямів збалансованого використання осушуваних земель, перш за все деградованих;

2) своєчасне збалансування систем застосування добрив, обробітку і сівозмін на ос­нові постійно діючого моніторингу осушуваних ґрунтів;

3) впровадження і перехід на енерго- і ресурсозберігаючі технології відтворення родючості ґрунтів.

Перспективні заходи– такі, дія і впровадження яких розраховані на тривалий період період:

1) розробка довгострокової програми водних, хімічних, фітобіологіч­них та інших меліорацій гідроморфних земель з метою поступо­вої трансформації їх в землі категорії високої якості з метою створення стабільного продовольчого фонду України;

2) реконструкція (модернізація) гідромеліоративних мереж в гумідних регіонах України і перехід на нові високомобільні, екологічно надійні і ресурсозберігаючі водорегулюючі системи;

3) підбір обгрунтованих напрямів ведення і спеціалізації рослин­ництва на осушуваних землях;

4) удосконалення і реалізація раціональної структури земельних угідь: ріллі, пасовиськ, сіножатей, багаторічних насаджень, створення буферних природоохоронних смуг, ренатуралізація земель кри­зового стану, створення стійких агроландшафтів;

5) удосконалення господарювання на осушуваних землях, встановлення цін і створення капіталу земель меліоративного фонду, режиму його відтворення і збільшення.