Місяць, як орієнтир

Місячний компас з поправкою на час був описаний у бокоплава. За деякими даними, він існує й в інших членистоногих, а також в амфібій.

Протягом ночі бокоплави змінюють кут руху відносно місяця таким способом, як вдень щодо Сонця. Однак при цьому вони не можуть просто використовувати ті ж самі циркадіанні годинники, оскільки видимий рух місяця кожну добу запізнюється приблизно на 50 хв, чи на 12°. (Швидкість руху місяця складає 14,5°, а сонця – 15° в 1 год. Можливі щонайменше три способи врахувати рух місяця:

1. Крім звичайних циркадіанних (сонячних) годинників тварини мають припливні (місячні) годинники, що синхронізовані такими зовнішніми факторами, як наприклад місячним світлом чи припливами, з періодом 24,8 год.

2. Використовуються циркадіанні годинники, але калібрування місячного азимута щодня зрушується на 12°. Кожні 30 діб (тобто через один місячний цикл) відновлюються майже колишні співвідношення. Для того щоб звіряти цей цикл і уникнути дрейфу, механізм щоденного зсуву фази повинний знаходитися під контролем 30-добового навколомісячного ритму.

3. Так само, як у пункті 2, але зрушення калібрування виробляється не автоматично, а у відповідь на який-небудь зовнішній стимул, наприклад на форму місячного диска, на час сходу чи заходу місяця, чи на висоту азимута місяця в момент заходу сонця.

Експериментальні дані дозволяють виключити останній варіант, тому що він припускає механізм піщаних годинників, що працюють лише протягом однієї ночі. Тим часом, по деяким даним, правильна компенсація руху місяця відбувається навіть після 11–20 днів ізоляції від зовнішніх сигналів, в умовах повної темряви.